ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 909/163/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід29.06.2016у справі№909/163/16Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Коломиятеплоенергія"простягнення суми

за участю

- позивача:Безпалюк О.Л. (довіреність від 18.04.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" (далі - відповідач) заборгованість в розмірі 45 574,59 грн., пеню в розмірі 43 225,69 грн., три відсотки річних в розмірі 4 301,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 94 035,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість та позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2016 (суддя Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Хабіб М.І., судді Зварич О.В., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 45 574,59 грн. заборгованості, 20 842,49 грн. пені, 4 175,83 грн. три відсотки річних, 89 025,01 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 20 842,49 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 931/14-КП-15 згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 165 тис.куб.м.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3113,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3462,26 грн., крім того, ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ 4 154,71 грн.

Сторонами зі справи була укладена низка додаткових угод до договору, згідно з якими пункт 5.2 договору був викладений у нових редакціях.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 617 302,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також встановлено, що в період з 01.01.2014 по 30.11.2015 відповідач розрахувався за природний газ у сумі 571 728,17 грн., але з порушенням строків проведення оплати, які визначені пунктом 6.1 договору, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у розмірі 45 574,59 грн., який ним не заперечується.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем окрім заборгованості, яка становить 45 574,59 грн., нараховано 43 225 грн. 69 коп. - пені, 4 301 грн. 87 коп. - три відсотки річних та інфляційні втрати - 94 035 грн. 59 коп.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, а нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість, що сплачувалась відповідачем з прострочкою є правомірним, проте перевіривши ці розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення, разом з тим, суд зменшив на 50 відсотків розмір пені у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до вимог законодавства.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині відмови у стягненні пені.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 551 частини 3-ї Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, адже відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 20.01.2014 №931/14-КП-15 газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 09.11.2015 та 14.03.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийняті постанови у виконавчому провадженні №48101853 про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках відповідача у відповідних фінансових установах, по виконанню наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 № 512 про стягнення з відповідача на користь позивача 3 126 141,14 грн. основного боргу, 303 540,95 грн. пені, 791 434,87 грн. інфляційних втрат, 149 610,68 грн. три відсотки річних та 73 080, 00 грн. судового збору; Управління освіти Коломийської міської ради має заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим відповідач звертався до суду з позовом до Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення 8 088 069,26 грн., але ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2015 у справі №909/838/15 позовну заяву було повернуто через несплату судового збору; відповідач позбавлений можливості оплатити судовий збір за подання позову, оскільки кошти на його рахунках арештовані, відтак він не може стягнути борг з Управління освіти Коломийської міської ради, через що, відповідач не вчасно та не в повному обсязі розраховувався з позивачем за отриманий газ.

Вказані обставин, мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені у відповідності до приписів статті 551 ч.3 Цивільного кодексу України.

Крім того, судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що він систематично оплачував суму основного боргу.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/163/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.А. Кравчук