ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 909/1411/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Шарапової Я.С.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Трефянчина А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016

та на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015

у справі № 909/1411/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"

до Колективного підприємства "Київтрансрейс-511"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

про стягнення заборгованості в сумі 613 765,92 доларів США та 15 202,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Колективного підприємства "ВГК", згідно з яким, зменшивши на підставі ст. 22 ГПК України свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках за період з 23.03.2005 по 25.11.2013 та 15 202,23 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2014 задоволено заяву позивача та здійснено заміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" на Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк".

Ухвалою від 29.01.2014 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськшкірсировина".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Деделюк Б.В. - головуючий, судді Малєєва О.В., Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мельник Г.І. - головуючий, судді Матущак О.І., Михалюк О.В.), позов задоволено. Стягнуто з Колективного підприємства "Київтрансрейс-511" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках, 15 202,23 грн. пені. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що між сторонами існують договірні правовідносини за кредитним договором № 12-1/16 від 23.03.2005, зобов'язання за якими відповідачем не виконані, у зв'язку з чим у КП "Київтрансрейс-511" (правонаступник КП "ВГК") утворилася заборгованість, доказів погашення якої відповідачем не подано.

У касаційній скарзі ПАТ "Івано-Франківськшкірсировина" з урахуванням додаткових обґрунтувань просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 29.12.2015, постанову господарського апеляційного суду від 31.05.2016, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Так, на думку скаржника, господарські суди в порушення вимог ст.ст. 42 36 43 ГПК України, помилково зробили висновок про те, що відповідачем не подано доказів, які б спростовували доводи позивача про неналежне виконання договірних зобов'язань. При цьому скаржник зазначає, що:

- банком безпідставно було пред'явлено вимогу про дострокову сплату суми кредиту та не враховано умови укладеного сторонами договору, яким чітко обумовлені строки для погашення кредиту;

- банком нараховано відповідачу відсотки за 2011 рік та за весь період дії кредитного договору № 12-1/16 від 23.03.2005 у завищеному розмірі;

- позивачем не надано суду належним чином завірені копії платіжних доручень щодо погашення кредиту, процентів за кредитом та перерахування кредитних коштів КП "ВГК" на рахунки вказані у додатках до кредитного договору № 12-1/16 від 23.03.2005;

- господарським судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи та винесено рішення лише на підставі розрахунків, достовірність та правильність яких, жодним чином не підтверджено;

- господарські суди взявши до уваги висновок судово-економічної експертизи № 4977 та стягуючи заборгованість за відсотками в сумі 7 669,92 дол. США не врахували, що в ньому зазначено про те, що експертами не надається можливим документально підтвердити заборгованість відповідача за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 23.03.2005 по 26.11.2013;

- господарськими судами не перевірено наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначив про те, що господарськими судами розглянуто спір з дотриманням норм процесуального та матеріального права та на підставі наявних в ній матеріалів.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 23.03.2005 ВАТ "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фольксбанк", назву змінено на ПАТ "ВіЕс Банк") (банк) та КП "ВГК" (правонаступником якого є КП "Київтрансрейс-511") (позичальник) укладено кредитний договір № 12-1/16 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію в сумі 1 400 000,00 грн. строком на три роки на поновлювальній основі з метою здійснення заходів, що обумовлені договорами (або іншими документами), копії яких надаються позичальником банку на момент отримання відповідної частини кредиту за цією лінією на здійснення вказаних заходів або здійснення іншої господарської діяльності. Надання коштів по кредитній лінії здійснюється банком окремими частинами (далі - траншами) на вимогу позичальника, в межах вказаної суми кредитної лінії, з обов'язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом та розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони керуються умовами цього договору;

- кредитування по кредитній лінії здійснюється в ліміті 1 000 000,00 грн. одразу та в ліміті 1 400 000,00 грн. після виконання позичальником умов, передбачених п. 5.2.9. договору (п. 1.1. кредитного договору);

- відповідно до п. 1.2. договору позичальник зобов'язується зменшувати заборгованість за основним боргом по кредитній лінії частинами відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, що міститься в додатку № 1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитною лінією не пізніше 23.03.2008;

- згідно з п 1.3. кредитного договору визначено, що процент за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі:

а) в національній валюті - процент за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 23% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 23% річних;

б) в доларах США - процент за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 14% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 17% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 14% річних;

в) в Євро - процент за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 14% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 17% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 14% річних;

- п. 2.1. кредитного договору передбачено, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується заставою (іпотекою) виробничо-адміністративними та складськими приміщеннями вартістю 2 400 000,00 грн. - майнова порука ВАТ "Івано-Франківськшкірсировина" (назву змінено на ПАТ "Івано-Франківськшкірсировина") та майновими правами на товар, на оплату якого надаватимуться кредити на суму заборгованості по кредитній лінії з подальшим переоформленням на заставу товарів в обігу на умовах договорів застави (іпотеки);

- згідно з п. 5.2.13. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання, впродовж п'яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку, зокрема, у випадку утворення у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами;

- за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання (п. 6.2. договору). За несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання (п. 6.3. кредитного договору);

- відповідно до п. 7.1. кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- банком та позичальником укладалися неодноразово додатки до кредитного договору та додаткові угоди до кредитного договору та вносились зміни в умови укладеного між сторонами договору;

- 27.04.2009 ПАТ "Фольксбанк" та КП "ВГК" укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої банк відкриває позичальнику моновалютну відновлювальну кредитну лінію в розмірі 802 652,00 дол. США на термін до 23.09.2011 (п. 1.1. додаткової угоди № 2);

- відповідно до п. 1.2. додаткової угоди № 2 позичальник зобов'язується повернути банку кредитні кошти, отримані згідно додатків № 65 від 28.01.2008, № 70 від 31.03.2008, № 74 від 29.05.2008, № 75 від 03.06.2008, № 76 від 13.06.2008, № 77 від 27.06.2008, № 78 від 08.07.2008, № 79 від 08.09.2008, № 80 від 12.09.2008 в сумі 802 652 дол. США частинами відповідно до графіку платежів за кредитом (графік визначений самою угодою). Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 23.09.2011;

- згідно з п. 1.3. додаткової угоди № 2 процент за користування кредитом встановлюється у розмірі 11% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється у розмірі 15% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості, процентна ставка встановлюється в розмірі 11% річних;

- додаткова угода № 2 вступає в силу з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- 18.05.2010 ПАТ "Фольксбанк" та КП "ВГК" укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 12-1/16 відповідно до умов якої, зокрема, сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору та викласти розділ 1 кредитного договору в наступній редакції: "1.1. Банк відкрив позичальнику моновалютну кредитну лінію в розмірі 717 652,00 дол. США строком до 23.09.2011 на непоновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту. 1.2. Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 23.09.2011. 1.3. Процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 10% річних починаючи з 01.04.2010";

- 30.11.2011 ПАТ "Фольксбанк" та КП "ВГК" укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору та викласти пункти 1.1., 1.2., 1.3. кредитного договору в наступній редакції: "1.1. Банк відкрив позичальнику моновалютну кредитну лінію в розмірі 717 652,00 дол. США строком до 23.09.2016 року (включно) на непоновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту (підпункт 5.2.4. договору). 1.2. Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 23.09.2016 (включно). 1.3. Плата за користування кредитом встановлюється у розмірі ставки ЗМ LIBOR (LIBOR для міжбанківських кредитів строком на 3 місяці) + 8% річних. Підписанням цього кредитного договору позичальник підтверджує, що він письмово повідомлений про всі зміни процентної ставки, які відбуватимуться протягом терміну дії кредитного договору. Сторони домовились, що письмове повідомлення позичальника про зміну процентної ставки за цим кредитним договором може також відбуватись шляхом направлення листів по пошті, шляхом направлення повідомлень за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", направлення повідомлень електронною поштою, направлення SMS повідомлень. На виконання ч. 6 ст. 10561 ЦК України сторони домовились, що максимальний розмір плати за користування кредитом не може бути більше ніж 12 процентів річних";

- відповідно до умов додаткової угоди № 5 сторони визначили графік зменшення ліміту та п. 5.2.4. кредитного договору виклали в наступній редакції: "Станом на перший робочий день кожного місяця забезпечити зменшення залишку заборгованості по кредитному рахунку, вказаному у п. 3.1. кредитного договору до розміру, що визначений графіком зменшення ліміту";

- відповідно до п. 2.3. додаткової угоди № 5 ця угода вступає в силу з дня її підписання сторонами і діє протягом строку дії зазначеного договору;

- згідно з додатковими угодами №№ 6-55 та № 58 сторони обумовили отримання позичальником траншів;

- у зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 09-2120745 від 20.08.2013, в якій вимагав усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість перед банком.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за кредитом, банк звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Під час розгляду справи для повного та об'єктивного розгляду спору за клопотанням відповідача ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2014 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлені питання, зокрема, щодо правильності розрахунку заборгованості відповідача перед банком за основною сумою заборгованості та за процентами.

31.10.2014 господарському суду Івано-Франківської області надійшов висновок № 1507 судово-економічної експертизи по господарській справі. Відповідно до висновку № 1507 судово-економічної експертизи розрахунок заборгованості КП "ВГК" перед ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором станом на 26.11.2013 за період з 23.03.2005 по 26.11.2013 документально підтверджується по основній сумі боргу в сумі 606 096,00 дол. США, при умові, що заборгованість КП "ВГК" перед ПАТ "ВіЕс Банк" станом на 30.11.2011 становила 669 000,00 дол. США.

Не погоджуючись з вказаним висновком експертизи, відповідач та третя особа подали господарському суду Івано-Франківської області клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлено наступні питання щодо правильності нарахування заборгованості (метод нарахування за процентами) відповідача перед банком за основною сумою заборгованості та за процентами, а також щодо документального (на підставі первинних банківських документів) підтвердження залишку кредитних коштів станом на 30.11.2011 в розмірі 669 000,00 доларів США.

За результатами проведеної повторної судової економічної експертизи 23.10.2015 складено висновок № 4977 судово-економічної експертизи по господарській справі, відповідно до якого встановлено, що дослідженням поданих документів залишок основної суми боргу (кредитних коштів) по кредитному договору (з врахуванням додаткових угод та додатків) станом на 26.11.2013р. в сумі 606 096,00 доларів США підтверджуватиметься за наступних умов: - ліміту заборгованості по кредитній лінії в сумі 802 652,00 дол. США, встановленого умовами п.п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 27.04.2009 до кредитного договору; - документального підтвердження погашення позичальником отриманих траншів за додатковими угодами №№ 6-55, та частини траншу за додатковою угодою № 58 в сумі 28 400,00 євро.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 626, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, з урахуванням двох висновків експертиз, дійшли висновку про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, тоді як матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором внаслідок чого у відповідача утворилась сума заборгованості, яка на момент винесення рішення погашена не була.

Вищий господарський суд України погоджується з рішеннями господарських судів щодо стягнення з відповідача кредитної заборгованості, заборгованості зі сплати процентів та пені, оскільки судові рішення відповідають встановленим господарськими судами фактичним обставинам справи, вимогам ЦК України та ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у вказаній частині.

Як вбачається зі змісту поданої касаційної скарги, скаржник (майновий поручитель) в цілому не заперечуючи проти того, що позичальником за кредитним договором не виконано в повному обсязі зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, посилається на відсутність доказів існування заборгованості відповідача перед позивачем, з яких господарський суд міг би встановити факт неналежного виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором.

Однак суд касаційної інстанції відхиляє вказані твердження скаржника з огляду на те, що господарськими судами встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту, оскільки в матеріалах справи містяться копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт надання позивачем кредитних коштів позичальнику (копії меморіальних ордерів), а також надані позивачем розрахунки заборгованості боржника та виписки по особливому рахунку боржника.

При цьому, під час дослідження відповідних доказів, господарськими судами враховано висновки двох експертиз, у яких експерти звертали увагу на те, що банківські регістри не є первинними документами, але у зв'язку з тим, що вони підтверджують погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, то експертами вони враховані під час експертного дослідження та викладено експертний висновок під умовою.

Врахувавши викладене, оскільки первинних документів в повному обсязі сторонами надано не було, господарські суди визнали банківські регістри належними та допустимими доказами та взяли їх до уваги, оскільки вони за відсутності інших доказів підтверджують часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Отже, враховуючи наявні первинні банківські документи, банківські регістри, платіжні доручення щодо погашення кредиту, обліково-сальдові відомості, виписки за особовими рахунками та умови укладеного сторонами кредитного договору, а також здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу заборгованості по тілу кредиту, господарськими судами встановлено, що заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором становить 606 096,00 дол. США.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що у банку не було підстав вимагати дострокового погашення тіла кредиту, було предметом дослідження господарськими судами, якими зазначено про те, що умовами кредитного договору передбачено дострокове повернення кредиту, а саме, у випадку утворення у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами. У цьому зв'язку господарськими судами було встановлено, що у зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, банк скерував позичальнику (відповідачу) повідомлення-вимогу від 20.08.2013, в якій вимагав усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість, однак відповідач суму заборгованості щодо кредиту у добровільному порядку не сплатив.

Відтак, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також враховуючи положення ст. 533 ЦК України та умови укладеного сторонами кредитного договору, а також те, що банк не допустив збільшення розміру процентів в односторонньому порядку, господарські суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 01.10.2013 по 25.11.2013 на суму кредиту 606 096,00 дол. США, виходячи із процентної ставки 8,2481 у розмірі 7 669,92 дол. США.

Господарськими судами також встановлено, що за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання (п. 6.2. договору), та за несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання (п. 6.3. договору).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судами враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, а також ст.ст. 192, 533 ЦК України щодо нарахування пені лише в грошовій одиниці України - гривні, здійснено перерахунок нарахованої позивачем відповідачу пені встановлено, що загальна сума пені за період з червня 2013 року по 25.11.2013 становить 15 202,23 грн.

Твердження скаржника про те, що господарський суд безпідставно не призначив у справі ще одну судову економічну експертизу, було предметом дослідження господарським судом апеляційної інстанції і відхилено з огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, в той час як господарськими судами вжито ряд заходів для повного та всебічного з'ясування доказів у справі як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, зокрема було викликано судових експертів, які, з врахуванням спеціальних знань для встановлення фактичних даних, надали пояснення щодо проведеної судово-економічної експертизи у даній справі та надали відповіді на поставлені їм питання. При цьому, господарські суди проаналізувавши доводи сторін, надали відповідну оцінку двом висновкам судових експертиз в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки висновок експертизи є одним із доказів у справі, і йому надається оцінка в сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, господарськими судами хоча і було призначено дві судові економічні експертизи для визначення заборгованості боржника перед позичальником, однак господарські суди і самі вдалися до перевірки правильності заявлених банком сум заборгованості та дійшли висновку про обґрунтованість поданого позову на підставі поданих сторонами доказів.

Отже, посилання скаржника на те, що господарськими судами неповно з'ясовано обставини справи щодо доведеності факту надання кредитних коштів відхиляються Вищим господарським судом України так як зводяться до переоцінки доказів, яким судами попередніх інстанцій надавалась відповідна оцінка.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що господарські суди вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті повинні були установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності перед судом, викладеного у ст. 4 2 ГПК України. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Додаткові обставини, які скаржник зазначив в обґрунтування поданої ним касаційної скарги, зокрема щодо наявності/відсутності у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, не досліджувалися господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки сторонами такі заперечення на позов не подавалися, тому такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що господарськими судами до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 позицію про те, що Вищий господарський суд України повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 у справі № 909/1411/13 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко