ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 908/852/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід13.07.2016у справі№908/852/16Господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"простягнення сумиза участю

- позивача:Остапенко В.М. (довіреність від 18.04.2016),В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (далі - відповідач) пеню в розмірі 306 678,60 грн., три відсотки річних в розмірі 33 530,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 612 074,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Татенко В.М., судді Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 126 966,29 грн. пені, 29 556,10 грн. три відсотки річних, 448 959,02 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 126 966,29 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов укладеного між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) 22.11.2013 договору купівлі-продажу природного газу № 448/14-БО-13, з урахуванням додаткових угод, за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 681 836,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Пунктом 1.2 договору, у редакції додаткової угоди від 28.01.2014 № 1 до договору, передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3823,78 грн., крім того, ПДВ - 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ 4 473,82 грн.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 306 678 грн. 60 коп. - пені, 33 530 грн. 22 коп. - три відсотки річних та інфляційні втрати - 612 074 грн. 60 коп.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість, що сплачувалась відповідачем з прострочкою є правомірним, проте перевіривши ці розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення, разом з тим, суд зменшив на 50 відсотків розмір пені у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до вимог законодавства.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині відмови у стягненні пені.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 551 частини 3-ї Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, адже відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.11.2013 №448/14-БО-13, з урахуванням додаткової угоди №1, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, яке засноване на власності територіальної громади м. Дніпрорудне, головною метою діяльності якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією; несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталася в зв'язку із тим, що споживачами послуг відповідача є велика кількість бюджетних установ та організацій, які не вчасно та не в повному обсязі з ним розраховуються за отримані послуги.

Вказані обставин, мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені у відповідності до приписів статті 551 ч.3 Цивільного кодексу України.

Крім того, судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі Господарського суду Запорізької області №908/852/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук