ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 907/73/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016у справі№907/73/16 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" простягнення 178 260, 00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажуУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Алєксєєв С.С. (представник за дов. від 25.10.2016);

від відповідача: Ковальова Л.П. (представник за дов. від 31.10.2016).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (надалі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" надалі - відповідач) про стягнення на підставі комерційного акта РА №009162/516 від 11.08.2015 штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в розмірі 178 260, 00 грн. Позов мотивовано приписами статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.04.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд встановив, що позивач застосував інший спосіб зважування, аніж той, що використовувався при відправці вантажу, що може суттєво впливати на показники маси. Суд визнав, що комерційний акт не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу, оскільки цей акт складений на підставі даних переважування вагону в статичному режимі без розчеплення вагону, що є порушенням вимог п. 10 Правил приймання вантажів до перевезень (далі - Правила). Також, суд установив, що комерційний акт складений не уповноваженими на його складання особами, та за відсутності підпису присутнього АРГ ОСОБА_10.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме, п. 10 Правил, оскільки на думку скаржника спірний комерційний акт відповідає вимогам викладеним у цьому пункті. Скаржник зазначає, що комерційний акт підписано трьома працівниками залізниці, перелік посад яких не є нормативно вичерпним, отже такий підписано уповноваженими особами. Також скаржник вказує, що суди в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясували всі обставини спору, оскільки різний спосіб зважування не може привести до різниці у масі вантажу у 10950 кг.

У відзиві ПАТ "Закарпатвтормет" просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2015 року за залізничною накладною №37811593 зі станції Мукачеве Львівської залізниці ПАТ "Закарпатвтормет" відправило на адресу ПАТ "МК "Азовсталь" на станцію Сартана Донецької залізниці у вагоні №68981141 лом чорних металів вагою, як вказано в накладній - 67200 кг. Масу визначено на вагонних вагах.

Згідно виписки із книги зважування на вагонних вагах станції Мукачево Льв.зал.ф. ГУ-36 від 08.08.2015, вагон № 68981141 на станції Мукачево зважувався за участю представників залізниці та представника відповідача. При зважуванні була встановлена вага вантажу нетто 67200 кг. Саме така вага зафіксована у поданих відповідачем супровідних документах - документ про якість № 44, посвідчення про вибухобезпечність № 44, протокол радіаційного контролю № 44.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України (далі - Статут) залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт РА №009162/516 від 11.08.2015 та, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту, нарахований відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 178 260, 00 грн.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України та 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно з ст. 6 вказаного Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За змістом ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Судом встановлено, що на попутній станції Нижньодніпропетровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 68981141 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній та складено комерційний акт РА №009162/516 від 11.08.2015, відповідно до якого за результатами переважування вагону №68981141 в статичному режимі, двічі на 150-тонних вагонних вагах станції Нижньодніпропетровськ-Вузол Придніпровської залізниці (державна повірка від 15.10.2014) виявилось, що переваженні вага брутто складає 77050 кг, тара по документу 20800 кг, нетто 56250 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 10950 кг. В комерційному акті також містяться відомості про те, що за документами значиться навал, лом чорних металів, нанесено маркування вапном, маркування не порушено. Навантаження в вагоні нерівномірне, нижче бортів на 20-40 см, вантаж пакетований, заглиблень немає, вагон бездверний, розгрузочні люки з обох сторін закриті, люки укручені, в технічному відношенні справний. Вантаж прибув з охороною. Також 11.08.2015 був складений акт загальної форми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередніх інстанцій , що відомості даного комерційного акта не можуть бути належним доказом у справі так як позивач при здійсненні контрольного переважування застосував інший спосіб зважування, аніж той, який сам же позивач застосував при зважуванні вантажу при його прийманні до перевезення на ст. Мукачево.

Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що метали всіх найменувань які перевозяться навалом зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів. Відповідно до ДСТУ 4121 -2002 металобрухт визначається як "метали чорні вторинні", крім того відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗПТ відходи та брухт чорних металів відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204. Таким чином, брухт чорних металів (металобрухт) і за внутрішньодержавним стандартом, і за зовнішньоекономічною класифікацією відноситься до чорних металів.

Однак судами встановлено, що на ст. Нижньодніпровськ-Вузол, зважування вагону проводилось в статичному режимі без розчеплення вагонів, що є порушенням п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення.

Судами також установлено, що з технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки № 14 - вагонні ваги, на яких проводилось переважування вагону №68981141, вбачається, що такі проходили останню державну перевірку 15.10.2014. Поряд з цим, п. 12 технічного паспорта передбачено, що інтервал між оглядами-перевірками становить 6 місяців, отже плановий огляд-перевірка повинна була проводитись не пізніше 15.04.2015. Однак, відомостей про таку перевірку технічний паспорт не містить.

Окрім того суди встановили, що комерційний акт суперечить і п.10 Правил складання актів, відповідно до якого, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) і працівник станції який особисто здійснював перевірку.

Комерційний акт підписано заступником начальника станції ОСОБА_7, прийомоздавачем ОСОБА_8 та приймальником поїздів ОСОБА_9 Вказано, що завідувача вантажного двору по штатному розпису немає.

Посиланням скаржника, про те, що комерційний акт повинні підписати 3 працівники залізниці, перелік посад яких не є нормативно вичерпним є безпідставними, оскільки п. 10 Правил складання актів чітко передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти, а також зазначено, що у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці, надавалась оцінка апеляційним судом.

Суд відхиляючи вказані доводи законно визнав, що у даному випадку лише зам. ДС ОСОБА_7 (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, а саме АРГ (агент розыска грузов) ОСОБА_10, приймальник поїздів ОСОБА_9 та прийомоздавач ОСОБА_8 у разі необхідності могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта, але не замість, а крім осіб, визначених п.10 Правил складання актів.

В комерційному акті зазначено, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору. Однак, п. 10 Правил надано можливість підпису комерційного акта і іншим особам, зокрема, начальнику вантажного району, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи. Скаржником не надано жодних доказів, що вказаних посад також не передбачено штатним розкладом, або їх обов'язки покладено на інших осіб чи на приймальника поїздів ОСОБА_9 чи прийомоздавача ОСОБА_8.

Крім того суди встановили і те, що з комерційного акта не вдається за можливе встановити хто з працівників станції здійснював особисту перевірку маси вантажу, оскільки в такому лише зазначено, що перевірка здійснювалась в присутності начальника станції ОСОБА_7, прийомоздавача ОСОБА_8, приймальника поїздів ОСОБА_9 та АРГ ОСОБА_10, яка акт взагалі не підписала.

Тому доводи скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних актів і визнання спірного комерційного акта належною підставою для стягнення з відповідача заявленої суми штрафу.

Отже, з урахуванням встановленого при розгляді даної справи невірного способу зважування вантажу залізницею, відсутності доказів проходження вагами планової перевірки, недоліків комерційного акта, суди законно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, а касаційна інстанція не здійснює повторну оцінку доказів та не встановлює обставин, які були відхилені господарським судом при розгляді спору, оскаржувані судові акти відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №907/73/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський