ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 905/477/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Горлівський м'ясокомбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 18 травня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 рокуу справі№ 905/477/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Спеції та технології"доприватного акціонерного товариства "Горлівський м'ясокомбінат"про стягнення 364 973,99 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Спеції та технології" звернулось до господарського суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Горлівський м'ясокомбінат" про стягнення 364 973,99 грн, з яких 331 794,54 грн - основний борг, 33 179, 45 грн - штраф.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.2016 (головуючий - Кучерява О.О., судді - Мельниченко Ю.С., Кротінова О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 331 794,54 грн заборгованості, 16 589, 73 грн штрафу та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (головуючий - Радіонова О.О., судді - Зубченко І.В., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 18.05.2016 в частині стягнення заборгованості у розмірі 331 794,54 грн та 331 179,45 грн штрафу змінено.

Другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 18.05.2016 викладено в іншій редакції та стягнуто з ПАТ "Горлівський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Спеції та технології" 321 775,98 грн заборгованості, 16 088,79 грн штрафу.

Четвертий абзац резолютивної частини рішення також викладено в новій редакції та стягнуто з ПАТ "Горлівський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Спеції та технології" судовий збір у розмірі 5 309,30 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 18.05.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.10.2009 між ПАТ "Горлівський м'ясокомбінат" (покупець) та ТОВ "Спеції та технології" (постачальник) було укладено договір поставки № S-20/10/09-01, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - придбати на умовах, викладених у договорі, товар в асортименті відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Кількість і номенклатура товару визначається заявками покупця відповідно до специфікації.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. договору ціна товару за одиницю продукції зазначається у специфікації, а загальна сума договору визначається сумою всіх специфікацій, в національній валюті України.

За п. п. 3.2., 3.3. договору строки поставки визначаються: в кожному окремому випадку шляхом зазначення в специфікації. Допускається дострокова поставка. Датою поставки вважається дата відповідної видаткової накладної на відпуск товару.

Пунктом 5.2 договору визначено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється покупцем згідно з Інструкціями П-6, П-7.

У п. п. 9.1., 9.2. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009. У випадку, якщо жодною із сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не надійде письмового повідомлення про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору та специфікації (а.с. 14-16, 84), якими були погодженні терміни поставки товару - березень 2015 р.

На виконання умов договору, за видатковими накладними № 142 від 05.03.2015, № 189 від 24.03.2015, № 190 від 24.03.2015, № 267 від 16.04.2015, № 268 від 16.04.2015, № 338 від 07.05.2015, рахунками № 136 від 02.03.2015, № 188 від 19.03.2015, № 189 від 19.03.2015, № 272 від 14.04.2015, № 338 від 05.05.2015, № 417 від 28.05.2015 (а.с. 17-22, 101-106) позивач поставив відповідачу, а останній на підставі довіреностей № 96 від 05.03.2015, № 140 від 24.03.2015, № 187 від 17.04.2015, № 233 від 07.05.2015 прийняв товар.

Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 38908 від 05.03.2015 № 39022 від 23.03.2015, № 39023 від 23.03.2015, № 39188 від 15.04.2015, № 39294 від 07.05.2015, № 39569 від 01.07.2015 (а.с. 107-112).

31.12.2015 між сторонами було складено і підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого у відповідача була наявна заборгованість за договором поставки № S-20/10/09-01 від 20.10.2009 у розмірі 331 794, 54 грн за період з березня 2015 р. по липень 2015 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Змінюючи рішення місцевого суду, яким позов в частині стягнення основного боргу було задоволено, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту поставки відповідачу товару на суму 10 018,56 грн за накладною № 496 від 02.07.2015, адже вказана накладна (а.с. 23), як і накладна № 496, що міститься на а.с. 100 не були оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не є належними доказами, що підтверджують поставку відповідачу товару за ними, а інших доказів на підтвердження поставки товару на цю суму позивач не надав.

Отже, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 321 775,98 грн, однак його не оплатив, то апеляційний суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 321 775,98 грн боргу (331 794,54 грн заявлена позивачем сума боргу за договором - 10 018,56 грн сума товару, який не був поставлений відповідачу) за отриманий та неоплачений ним товар.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 6.4. договору у випадку односторонньої відмови одною із сторін від виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Таким чином, суди застосувавши право, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, прийшли до правильного висновку про зменшення штрафу, однак оскільки позов було задоволено частково, то апеляційний суд правомірно змінив рішення місцевого суду і в частині стягнення з відповідача штрафу та стягнув його з відповідача у розмірі 16 088,79 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що він звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за договором у зв'язку з форс-мажорних обставин, то вони є безпідставними виходячи з такого.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII 02.09.2014, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним і достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, на підтвердження наявності форс-мажорні обставини було надано висновок Донецької торгово-промислової палати № 331/12.1-21-03 від 01.04.2016 та сертифікат про форс-мажорні обставини № 6514 від 14.07.2016.

Відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (стихійного лиха, війни і воєнних дій, мітингів, обставин, які не залежалі від волі сторін).

За п. 7.2. договору сторона, при настанні вказаних вище обставин непереборної сили, повинна протягом 5 днів будь-якими засобами сповістити про них іншу сторону з доданням документів, виданих уповноваженими органами і підтверджуючих факт настання вказаних обставин. У випадку недотримання вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини.

Оскільки відповідач, на виконання вимог п. 7.2. договору, не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, що виключає в даному випадку право відповідача посилатися на такі обставини, то суди прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання свого зобов'язання за договором.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Горлівський м'ясокомбінат" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року у справі за № 905/477/16 - без змін.

Поновити виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова