ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 904/8539/13 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 904/8539/13 Господарського суду Дніпропетровської області за заявоюКомунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради прозаміну відповідача за позовомДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» доКомунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради простягнення 3 300 865,80 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаАкулініна С.А.- відповідачаБуляк О.Г.В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості у розмірі 2 603 217,57 грн., пені в розмірі 357 949,83 грн., трьох відсотків річних у розмірі 219 102,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 120 595,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 (головуючий Ярошенко В.І. судді: Назаренко Н.Г., Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (головуючий Кощеєва І.М., судді: Бахмат Р.М., Кузнецова В.О.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 2 603 217,57 грн., пеню у сумі 357 949,83 грн., три відсотки річних у розмірі 219 102,58 грн., інфляційні втрати у сумі 120 595,82 грн. та 68 820 грн. витрат по сплаті судового збору.

04.04.2016 Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради, було подано заяву про заміну відповідача на Дочірнє підприємство «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Ярошенко В.І., суддів Євстигнеєвої Н.М., Соловйової А.Є.) заяву Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради про заміну відповідача на правонаступника задоволено частково, а саме в частині стягнення основного боргу - 2 603 217,57 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (головуючий Широбокова Л.П., судді: Кузнецова І.Л., Герасименко І.М.) вказану ухвалу скасовано.У задоволенні зави про заміну Відповідача на Дочірнє підприємство Тепловиробничий центр Комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області з покладенням на позивача судових витрат за розгляд касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не погоджується з доводами касатора і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20.12.2010 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради (Покупець) був укладений договір № 06/10-2922БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору (т.1, арк. с. 15).

Пунктом 2.2 додатку № 1 від 20.12.2010 до договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газотранспортним підприємством та копію технічних актів приймання-передачі газу (т.1, арк. с. 22).

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 до договору сторони встановили, що ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу (т.1, арк. с. 25).

П. 1.2 додаткової угоди № 4 від 30.08.2011 до договору сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 5659,513 тис. куб. м, в тому числі по місяцях (т.1, арк. с. 26).

У п. 4.1 договору № 06/10-2922БО-4 зазначається, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки газу (т.1, арк. с. 16).

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 до договору сторони дійшли згоди, що договір № 6/10-2322-БО-4 від 20.12.2010 є припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

Однак, Покупець свої зобов'язання за договором поставки щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача, склала 2 603 217,57 грн. основного боргу, пеню у сумі 357 949,83 грн., три відсотки річних у розмірі 219 102,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 120 595,82 грн.

04.04.2016 від Відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про заміну боржника, з урахуванням уточнень до якої від 22.04.2016, останній просив замінити відповідача (боржника) - Комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради на Дочірнє підприємство «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради у справі № 904/8539/13 та у виконавчому провадженні № 50723558.

В обґрунтування своєї заяви, Відповідач зазначає, що 25.05.2012 Дніпропетровською обласною радою було прийняте рішення № 306-1 З/У 1 щодо передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, що перебуває в господарському віданні обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго», у господарське відання Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго» «Тепло-розрахунковий центр» із реалізації теплової енергії, а саме:

1. Котельні, розташованої за адресою вул. Фучика, 30т, м. Дніпропетровськ;

2. Котельні, розташованої за адресою вул. Шевченко, 8, м. Дніпропетровськ;

3. Основних засобів котельні, розташованої за адресою пр. Кірова, 2, м. Дніпропетровськ.

Відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради № 304-13/У1 від 25.05.2012 - Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Тепло-розрахунковий центр» з реалізації теплової енергії перейменоване на Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Тепловиробничий центр».

15.08.2012 Обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго», на виконання рішення № 306-1З/У1, по актам приймання-передачі було передано в господарське відання Дочірнього підприємства Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Тепловиробничий центр» зазначені котельні.

04.09.2013 Обласне комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» звернулось до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Тепловиробничий центр» з листом вих. № 807/1 про прийняття на баланс підприємства дебіторської заборгованості за спожитий газ по договору № 06/10-2322-БО-4 в сумі 2 603 217,57 грн. (т. 4, арк. с. 5).

11.09.2013 назва Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» була змінена на Комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2013 № 474-20/У1. Відповідно була змінена і назва Дочірнього підприємства Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Тепловиробничий центр» на Дочірнє підприємство «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради (т. 4, арк. с.71).

19.09.2013 на адресу Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради надійшов лист від Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» про прийняття на баланс підприємства заборгованості у сумі 2 603 217,57 грн. після з'ясування питання стосовно очікуваних податкових наслідків для підприємства після прийняття зазначеної дебіторської заборгованості (т 4, арк. с. 6).

14.02.2014 на адресу Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» було направлено повторний лист № 55/1 з пропозицією прийняти на баланс підприємства дебіторську заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 603 217,57 грн. відповідно до ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.05 р. № 2633-1 У (т. 4, арк. с. 7).

27.08.2014 у відповідь на лист від 14.02.2014 № 55/1, Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради отримано відмову у прийнятті на баланс підприємства заборгованості за спожитий газ в сумі 2 603 217,57 грн. (т. 4, арк. с.8).

03.03.2016 за вих. № 048 на адресу Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» Комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради надіслано вимогу про необхідність врегулювання спірного питання щодо переведення боргу по договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2322-БО-4 шляхом проведення спільної наради, про що також було надане запрошення із зазначенням місця і дати проведення (т.4, арк. с. 9).

25.03.2016 між Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної адміністрації та Дочірнім підприємством «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної адміністрації було проведено нараду, із занесенням розгляду питань до протоколу.

Відповідно до протоколу спільної наради від 25.03.2016 сторони домовились до 01 квітня 2016 року скласти та підписати акт приймання-передачі кредиторської заборгованості, що виникла по договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2322-БО-4, укладеному між Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної адміністрації та Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму 2 603 217,57 грн. (т.4, арк. с. 11-12).

31.03.2016 р. між Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної адміністрації та Дочірнім підприємством «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної адміністрації підписано акт приймання-передачі кредиторської заборгованості по договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2322-БО-4 у розмірі 2 603 217,57 грн. (т.4, арк. с. 13).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни боржника у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

В п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, наведені процесуальні норми надають право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною боржника в зобов'язанні.

Стосовно доводів, які викладені касатором в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував ст. 520 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у листі № 31/13-2378 від 24.06.2016 було відмовлено в переведенні боргу за договором № 60/10-2322-БО-4 від 20.12.2010 (т.4, а.с.154), а договір про переведення боргу від 18.05.2016 Позивачем, як кредитором, також не підписаний. Отже, згода кредитора на заміну боржника у зобов`язанні відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України не отримана.

Відповідно до абзацу 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання» у разі, якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Вирішення питання щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній власності територіальної громади, віднесено до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування, зокрема, до відома обласних рад (ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»).

Як на підставу правонаступництва заявник посилається на Рішення Дніпропетровської обласної ради № 306-1 З/У1 від 25.05.2012 щодо передачі трьох котелень у господарське відання Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради.

Втім, як вбачається із довідки № 132 від 15.04.2015 (т.3, арк.с.49), не всі котельні були передані іншій особі, частина до цього часу знаходиться на балансі відповідача. Питання щодо передачі боргу та нарахувань на нього в означеній сумі Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради власником майна не вирішено. Відповідачем не доведено, що спірна заборгованість має відношення саме до переданого Дочірнього підприємства «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради обладнання, розподільчий баланс суду не надано, питання щодо стягнених за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 у справі № 904/8539/13 пені - 357 949,83 грн., 3% річних - 219 102,58 грн., інфляційних втрат - 120 595,82 грн. та 68 820 грн. витрат по сплаті судового збору не вирішено.

Протокол спільної наради від 25.03.2016 (т.4, арк.с.100) між Відповідачем та Дочірнім підприємством «Тепловиробничий центр» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради щодо вирішення питання про необхідність прийняття кредиторської заборгованості не являється правовстановлюючим документом, та не породжує прав та обов'язків щодо правонаступництва за спірним боргом, не може замінити рішення власника - Дніпропетровської обласної ради щодо розпорядження майном комунальної власності, що передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, правові підстави для процесуального правонаступництва в розумінні статті 25 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані

вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судового рішення, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 904/8539/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді М.В. Данилова

О.М. Сибіга