ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 903/164/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівСтратієнко Л.В. (доповідач) Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Гаврилюк Д.Ю. Богдан С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішення та постановуГосподарського суду Волинської області від 23 червня 2016 року Рівненського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 рокуу справі№ 903/164/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"про стягнення 3 881 520,25 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся до суду з про стягнення з відповідача 3 881 520,25 грн, з яких 2 511 672,38 грн - основний борг за договором № 1109011036/Н04 від 27.09.2011, 843 184,33 грн - пеня, 63 565,05 грн - 3% річних, 185 823,51 грн - інфляційні втрати та 277 274,98 грн 7% штрафу згідно ч. 2 ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.06.2016 (головуючий - Костюк С.В., судді - Бондарєв С.В., Кравчук В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (головуючий - Саврій В.А., судді - Дужич С.П., Тимошенко О.М.), позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 128 763,02 грн, з яких 101 623,98 грн - пеня, 6 385,96 грн - 3 % річних, 20 753,08 грн - інфляційні втрати та судовий збір.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 511 672,38 грн припинено.

Відмовлено у частині стягнення 741 560,35 грн пені, 277 274,98 грн штрафу, 57 179,09 грн 3 % річних, 165 070,43 грн інфляційних втрат.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні 741 560,35 грн пені, 277 274,98 грн штрафу, 57 179, 09 грн 3% річних, 165 070,43 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 27.09.2011 між дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз") та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011036/Н04, за умовами якого (в редакції додаткової угоди № 1) газотранспортне підприємство зобов'язувалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.

Згідно з п. 1.2. договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 351 187,000 тис.куб.м.

Пунктом 5.5. договору, в редакції додаткової угоди № 1, передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 11.1. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 7 231 642,37 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.06.2015, від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015 та від 30.06.2015.

Відповідач послуги з транспортування газу оплатив на суму 4 719 959,99 грн.

Оскільки після порушення провадження у справі, позивачу на підставі спільного протокольного рішення № 702/у від 19.02.2016 за платіжним дорученням № 10 від 28.03.2016 було перераховано 2 511 672,38 грн, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, припинив провадження у праві у частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 511 672,38 грн основного боргу згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України і правильність висновків судів в цій частині відповідачем не оскаржується.

Також, встановивши, що частина заборгованості відповідачем сплачувалася ним за власні кошти (така заборгованість не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями), то суди прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 101 623,98 грн пені та 6 385,96 грн 3 % річних, 20 753,08 грн інфляційних втрат, що позивачем не оскаржується.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату транспортування природного газу, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (чинного на момент укладення спільних протокольних рішень).

За п. 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 розрахунки, передбачені в п. 1.1. цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Аналогічні положення закріплені і в Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015.

У зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості за договором та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області (сторона 1), Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації (сторона 2), ПАТ "Волиньгаз" (сторона 3), ПАТ Укртрансгаз" (сторона 4), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення № 1190/у від 20.05.2015 на суму 167 945,01 грн, № 1454/у від 19.06.2015 на суму 139 223,45 грн, № 1594/у від 17.07.2015 на суму 62 516,37 грн, № 1797/у від 20.08.2015 на суму 29 105,64 грн, № 702/у від 19.02.2016 на суму 2 511 672,38 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору (в редакції додаткової угоди) передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, господарські суди прийшли до правильного висновку що, підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором № 1109011036/Н04 від 27.09.2011 (з урахування додаткової угоди).

Оскільки для застосування санкцій - пені, визначену умовами договору № 1109011036/Н04 від 27.09.2011 (з урахування додаткової угоди), а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначеними спільними протокольними рішеннями, а розрахунок відповідачем відбувся у порядку та строки, передбачені у спільних протокольних рішеннях, то суд обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 741 560,35 грн пені, 57 179,09 грн 3 % річних, 165 070,43 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; - якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У зв'язку із тим, що відповідач своє грошове зобов'язання за договором належним чином не виконав (в частині заборгованості, що сплачувалася ним за власні кошти), а положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не можуть застосовуватись до грошових зобов'язань, то суди правомірно відмовили у стягненні з відповідача на користь позивача 277 274,98 грн штрафу.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 23.06.2016 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016, в оскаржуваній частині, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 23 червня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 року у справі за № 903/164/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. ВовкСуддя І. Кондратова