ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 6/90-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 12 листопада 2015 року,у справі№ 6/90-09,за заявоюУправління Пенсійного фонду України в місті Ромни та Роменському районі Сумської області (м. Ромни, Сумська область),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Федька" (м. Ромни, Сумська область),провизнання банкрутом,- за участю представників:від гр. ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 23.09.2015 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.04.2009 року, за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни та Роменському районі Сумської області (далі за текстом - УПФ України в м. Ромни та Роменському районі), порушено провадження у справі № 6/90-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Федька" (далі за текстом - ТзОВ "Агрофірма Федька"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09 (суддя - Соп'яненко О.Ю.) відмовлено в задоволенні позовної заяви гр. ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 6/90-09 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Лакіза В.В., Пушай В.І.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09 (про відмову у визнанні недійсним Договору про надання юридичних послуг) залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, гр. ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов гр. ОСОБА_4

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 року розгляд касаційної скарги гр. ОСОБА_4 у справі № 6/90-09 відкладено на 02.11.2016 року.

18.10.2016 року до Вищого господарського суду України від ліквідатора ТзОВ "Агрофірма Федька" арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшов Відзив (вих.№73/73 від 12.10.2016 року), в якому ліквідатор просив припинити касаційне провадження за касаційною скаргою гр. ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09, у зв'язку з надходженням Заяви ФОП ОСОБА_8 про прощення боргу ТзОВ "Агрофірма Федька", на підставі ст.605 ЦК України, з вимогою виключити його грошові вимоги з Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Агрофірма Федька". При цьому, арбітражний керуючий Кошовський С.В. вказує на те, що, в зв'язку з поданням означеної Заяви, ФОП ОСОБА_8 позбувся статусу кредитора у справі.

В судовому засіданні касаційної інстанції 19.10.2016 року, арбітражний керуючий Кошовський С.В. (ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька"), проти заявлених вимог гр. ОСОБА_4 в касаційній скарзі заперечив, з підстав наведених у Відзиві; просив припинити касаційне провадження за касаційною скаргою гр. ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09.

За Розпорядженням №08.03-04/5326 від 02.11.2016 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016 року, у в'язку з перебуванням судді Куровського С.В. на лікарняному, для розгляду справи № 6/90-09, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Білошкап О.В., Погребняк В.Я.

Представник гр. ОСОБА_4, в засіданнях суду касаційної інстанції, касаційну скаргу підтримав, з наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов гр. ОСОБА_4 та визнати недійсним Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду справи, встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.04.2009 року, за Заявою УПФ України в м. Ромни та Роменському районі, порушено провадження у справі № 6/90-09 про банкрутство ТзОВ "Агрофірма Федька"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року ТзОВ "Агрофірма Федька" визнано банкрутом, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТзОВ "Агрофірма Федька" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_9

01.04.2014 року гр. ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Сумської області, в межах справи про банкрутство ТзОВ "Агрофірма Федька", з Позовною заявою про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року. В обґрунтування заявлених вимог, гр. ОСОБА_4 послалась на приписи ст. 232 ЦК України, а також на те, що оспорюваний Договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника ТзОВ "Агрофірма Федька"- арбітражного керуючого ОСОБА_9, який діяв на підставі постанови Господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року у справі №6/90-09, як ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька", та фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 При цьому, гр. ОСОБА_4 вказує на те, що у зв'язку з підробленням документів (Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року та Акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року) відносно ОСОБА_9, за фактом службового підроблення, порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.06.2014 року у справі №6/90-09 Позовну заяву гр. ОСОБА_4 задоволено; визнано недійсним Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, укладений між ТзОВ "Агрофірма Федька" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_9. та ФОП ОСОБА_8; Заяву ФОП ОСОБА_8 про припинення провадження у справі в частині розгляду Позовної заяви ОСОБА_4 залишено без задоволення, інше.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_8 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.06.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_8 задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.06.2014 року у справі № 6/90-09 скасовано; справу № 6/90-09 передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Скасовуючи вказані вище судові акти, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що господарський суд першої інстанції не встановив наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника та не перевірив фактичні дані, на які посилалась гр. ОСОБА_4, звертаючись з Позовною заявою про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року.

Під час нового розгляду Позовної заяви гр. ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, Господарським судом Сумської області встановлено наступне.

10.05.2009 року між ТзОВ "Агрофірма Федька", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_9, та ФОП ОСОБА_8 був укладений Договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 зобов'язався здійснити необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних із вирішенням спору щодо права власності ТзОВ "Агрофірма Федька" на недобудоване нерухоме майно - приміщення офісного центру, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами цього Договору, за надані послуги ТзОВ "Агрофірма Федька" сплачує ФОП ОСОБА_8 винагороду в розмірі 2000 грн. 00 коп. - щомісячно та 10 відсотків від ринкової вартості повернутого у власність ТзОВ "Агрофірма Федька" нерухомого майна.

10.03.2010 року сторонами Договору від 10.05.2009 року підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт.

25.05.2010 року ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька" - арбітражний керуючий ОСОБА_9. подав до Господарського суду Сумської області Звіт (том 1, арк. справи 58-59), з вимогою припинити провадження у справі №6/90-09 про банкрутство ТзОВ "Агрофірма Федька", на підставі п. 7) ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

31.05.2010 року ФОП ОСОБА_8 надано ліквідатору ТзОВ "Агрофірма Федька" - арбітражному керуючому ОСОБА_9. Вимогу з поточними кредиторськими вимогами у сумі 278 920 грн. 00 коп., в якій просив включити його грошові вимоги до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Агрофірма Федька", як вартість наданих юридичних послуг за Договором про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року та Акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року.

21.06.2010 року ліквідатором ТзОВ "Агрофірма Федька" - арбітражним керуючим ОСОБА_9. до місцевого господарського суду у справі №6/90-09 було подано Клопотання про залишення Звіту та Ліквідаційного балансу без розгляду, оскільки під час ліквідаційної процедури боржника - ТзОВ "Агрофірма Федька" виникла поточна заборгованість перед ФОП ОСОБА_8, пов'язана з ліквідаційною процедурою.

26.07.2010 року ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька" - арбітражний керуючий ОСОБА_9. звернувся до Господарського суду Сумської області з Клопотанням (вх. №13030) про припинення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Агрофірма Федька", в якому просив місцевий господарський суд залишити без розгляду Клопотання ліквідатора ТзОВ "Агрофірма Федька" - арбітражного керуючого ОСОБА_9. від 21.06.2010 року, оскільки Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, укладений з ФОП ОСОБА_8, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року та Заява про визнання грошових вимог ФОП ОСОБА_8 підписувались ним у червні 2010 року, під час тяжкої хвороби, без ознайомлення зі змістом цих документів.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі №592/1390/14-к, гр. ОСОБА_9, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності з підстави закінчення строку давності.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09 відмовлено в задоволенні Позовної заяви (вх. № 884(з) від 03.04.2014 року) гр. ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг. При цьому, місцевий господарський суд вказав на відсутність доказів порушення оспорюваним Договором прав та інтересів гр. ОСОБА_4, а також відсутність довіреності на представництво ФОП ОСОБА_8 її інтересів. Водночас, господарський суд першої інстанції встановив, що ухвалою Ковпаківського районного суду від 18.02.2014 року в кримінальному провадженні №12014200440000046, ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності, з підстав закінчення строку давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року у справі № 6/90-09 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року у справі № 6/90-09 Господарського суду Харківської області - скасовано; справу № 6/90-09 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. При цьому, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що місцевий господарський суд, в порушення приписів ст.11112 ГПК України, не здійснив перевірки обставин, з урахуванням повноважень наданих процесуальним законом, які зазначені в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі №592/1390/14-к; не перевірив фактичного виконання ОСОБА_8 оспорюваного Договору. Проте, апеляційний господарський суд наведеного не врахував та, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, всупереч приписам ст.101 ГПК України, обмежився лише констатацією обставини, що наведені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року, не дослідив і не надав належної правової оцінки доводам гр. ОСОБА_4 вказаних в апеляційний скарзі, Поясненнях до апеляційної скарги та поданим, у підтвердження заявлених вимог, документам.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 6/90-09 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09 (про відмову у визнанні недійсним Договору про надання юридичних послуг) залишено без змін.

Приймаючи оскаржену постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що гр. ОСОБА_4 не доведено та не підтверджено належними та допустимим доказами факт зловмисної домовленості між ліквідатором ТзОВ "Агрофірма Федька" арбітражним керуючим ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_8 Водночас, посилання гр. ОСОБА_4 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі № 592/1390/14-к, апеляційним господарським судом не прийнято до уваги, оскільки у кримінальному провадженні у справі № 592/1390/14-к відсутній вирок суду, що повинен бути обов'язковим для господарського суду, в розумінні приписів ст.35 ГПК України. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що у господарського суду немає повноважень на встановлення складу кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_9 та передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, тобто службове підроблення. Крім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, наведених у постанові від 11.05.2016 року, апеляційний господарський суд, на підставі матеріалів цієї справи встановив, що, ФОП ОСОБА_8 були виконані всі умови оскарженого Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року. Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду звернула увагу на те, що, відповідно Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту Судових експертиз від 30.10.2013 року, зробленого за результатами проведення судово-технічної експертизи документів (Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року та Акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2010 року), - встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_9 у Договорі та Акті у той час, яким датований Договір не видається можливим через перетин більшої частини його штрихів із барвною речовиною відтиску печатки; встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_8 у Договорі та Акті у той час, яким датований Договір, не видається можливим через імовірне штучне зістарювання цього Договору. ( том 7, арк. справи 3-18).

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, гр. ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.11.2015 року у справі № 6/90-09; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов гр. ОСОБА_4 При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 34, 41, 43, 47, 101, 11112 ГПК України. Водночас, гр. ОСОБА_4 вказує на те, що, при підписанні оспорюваного Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, ОСОБА_9. діяв всупереч вимог ч.3 ст.92 ЦК України. Також, скаржник вказує на порушення сторонами спірного Договору вимог ст.ст. 509, 526, 626, 901 ЦК України та ст.173 ГК України.

Задовольняючи подану гр. ОСОБА_4 касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи, що провадження у цій справі було порушено 13.04.2009 року, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_4 (засновник ТзОВ "Агрофірма Федька", якою, під час ліквідаційної процедури, було надано фінансову допомогу для сплати визнаних в судовому порядку кредиторських вимог у повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами) 01.04.2014 року звернулась до Господарського суду Сумської області, в межах справи про банкрутство ТзОВ "Агрофірма Федька", з Позовною заявою про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року. В обґрунтування заявлених вимог, гр. ОСОБА_4 послалась на приписи ст. 232 ЦК України, а також на те, що оспорюваний Договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника ТзОВ "Агрофірма Федька"- арбітражного керуючого ОСОБА_9, який діяв на підставі постанови Господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року у справі №6/90-09, як ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька", та ФОП ОСОБА_8

Справа №6/90-09, в частині Позовної заяви гр. ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, неодноразово розглядалась господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до положень ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що, згідно ч.4 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", залучати інших осіб та спеціалізовані організації арбітражний керуючий має право саме для забезпечення виконання своїх повноважень , а не для їх виконання.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій наведене вище не врахували та належним чином не встановили, якими саме спеціальними знаннями володіє ОСОБА_8, якими не володіє ОСОБА_9., та, з яких підстав, враховуючи приписи ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ОСОБА_9., як арбітражний керуючий, не міг самостійно здійснити комплекс юридичних дій, визначених у спірному Договорі про надання юридичних послуг.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів (ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Приписи наведеної статті передбачають певні наслідки, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом.

Втім, як це було досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року є оплатним та вартість послуг ФОП ОСОБА_8, за цим Договором, досить значна, що негативно впливає на фінансовий стан банкрута та зменшує вірогідність більш повного задоволення грошових вимог кредиторів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року укладений ліквідатором ТзОВ "Агрофірма Федька"- арбітражним керуючим ОСОБА_9 в порушення приписів ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, вимоги гр. ОСОБА_4 ґрунтуються на приписах ст. 232 ЦК України. По переконанню заявника, оспорюваний Договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника ТзОВ "Агрофірма Федька"- арбітражного керуючого ОСОБА_9, який діяв на підставі постанови Господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року у справі №6/90-09, як ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька", та ФОП ОСОБА_8

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 92 ЦК України, зокрема ч.ч.1, 3, унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ч.1 ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 232 ЦК України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, неодноразово звертав увагу на наявність ухвали Ковпаківського районного суду, вказував на те, що обставини, які зазначені в ухвалі Ковпаківського районного суду від 18.02.2014 року (якою ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності), підлягали самостійній перевірці господарським судом першої інстанції на загальних підставах.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі № 592/1390/14-к не прийнято до уваги, з огляду на те, що у кримінальному провадженні у справі № 592/1390/14-к відсутній вирок суду, що повинен бути обов'язковим для господарського суду, в розумінні приписів ст.35 ГПК України. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що у господарського суду немає повноважень на встановлення складу кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_9 та передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, тобто службове підроблення.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій невірно визначено правову природу ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі № 592/1390/14-к.

Як про це вже зазначалося господарським судом касаційної інстанції у попередніх постановах Вищого господарського суду у цій справі, відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Через настання підстав, передбачених ст. 49 КК України (за клопотанням прокурора, заявою захисника, обвинуваченого, підсудного), суд вирішує питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і повинен виконати вимоги, передбачені ст. 368 КПК України, зокрема, перевірити: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші вимоги, передбачені цією статтею.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності, в порядку ст. 49 КК України, відбувається за умов встановлення факту здійснення особою діяння, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, з обов'язковим встановленням його складу та визначенням статті Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за вчинений злочин.

Так, як це вже неодноразово було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі №592/1390/14-к, гр. ОСОБА_9, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності з підстави закінчення строку давності. При цьому, районним судом встановлено, що своїми умисними діями, які виразилися у підробленні Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, а також Акту приймання-передачі виконаних робіт, складеного згідно умов Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року, та датованого 10.03.2010 року, ОСОБА_9., будучи службовою особою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, тобто службове підроблення.

За приписами п.13) ст.32 КПК України, "Ухвала" - всі рішення, крім вироку, які виніс суд першої, апеляційної і касаційної інстанції в судових засіданнях в колегіальному складі.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі №592/1390/14-к, ухвалена іменем України, набрала законної сили 26.02.2014 року, є за своєю правовою природою судовим рішенням.

Таким чином, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.02.2014 року у справі №592/1390/14-к, є письмовим доказом у справі № 6/90-09, в розумінні приписів ст.ст.32, 36 ГПК України.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції була надана невірна правова оцінки доводам гр. ОСОБА_4, наведеним у її Поясненнях, стосовно того, що ліквідатор ТзОВ "Агрофірма Федька" арбітражний керуючий ОСОБА_9. станом на 10.05.2009 року (дату спірного Договору) не мав печатки боржника, що підтверджується його Листами на адресу директора та головного бухгалтера ТзОВ "Агрофірма Федька" (№10/1 від 22.05.2009 року), а також на адресу Начальника Роменського міськвідділу УМВС України Сумської області (№21 від 20.07.2009 року).

Всі наведені вище обставини, доводи та докази були предметом неодноразового розгляду як суду першої так і апеляційної інстанцій, на їх наявність та необхідність повного та належного дослідження, з метою надання правильної правової оцінки спірним правовідносинам, неодноразово звертав увагу Вищий господарський суд України у своїх постановах у цій справі. Проте, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення приписів ст.ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України, ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 215 ЦК України, дослідивши всі обставини справи, помилково дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого та апеляційного господарського суду про відсутність підстав для визнання Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року недійсним, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення мають бити скасовані, з прийняттям, в цій частині, нового судового рішення про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року (укладений між ТзОВ "Агрофірма Федька", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_9, та ФОП ОСОБА_8.).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12 листопада 2015 року у справі № 6/90-09 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

Задовольнити Заяву гр. ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року.

Визнати недійсним Договір про надання юридичних послуг від 10.05.2009 року (укладений між ТзОВ "Агрофірма Федька", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_9, та ФОП ОСОБА_8.).

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап В.Я. Погребняк