ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 28/107-08-2719 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника заявника касаційної скарги ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської радина ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 рокуу справі № 28/107-08-2719 Господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Квадріум"доОдеської міської радипровизнання права власності,ВСТАНОВИВ:

15.04.2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який не є стороною у справі, в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.) відмовлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у поновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги та повернуто заявнику апеляційну скаргу.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 93 ГПК України, просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.12.2011 р. N 4176-VI) апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Судове рішення у справі, що оскаржується, прийнято до набрання чинності Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI.

У абз. 8 п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень цього Закону передбачено, що судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Зокрема, у попередній редакції ч. 2 ст. 93 ГПК України було передбачено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, для сторін у справі кінцевий строк оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 року - 27.11.2008 року.

Водночас, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги (п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року N 3). Тобто, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення, прийнятого до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів", в загальному порядку (ч. 1 ст. 93 ГПК України, в чинній редакції), тобто, протягом десяти днів, з дня, коли ці особи дізналася про існування такого рішення. Обмеження щодо загального строку, протягом якого такі особи можуть реалізувати своє право на оскарження судового рішення, у ГПК України не встановлено. Разом з тим, такі обмеження встановленні для подання скарг прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 93 ГПК України, у редакції Закону України від 20.12.2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства"), навіть, якщо ці особи не брали участь у справі, і їм не було відомо про прийняте рішення. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України від 20.12.2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" метою встановлення для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора та інших суб'єктів владних повноважень граничний строк, із спливом якого апеляційна чи касаційна скарга не може бути прийнята до провадження суду є запровадження правового механізму, який сприятиме дотриманню принципу правової визначеності, зокрема в частині, яка стосується незмінюваності судових рішень та можливості їх фактичного перегляду упродовж невизначеного проміжку час.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, а також відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Зважаючи на те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, сторони у спорі, яка брала участь у справі, подав апеляційну скаргу на рішення після спливу річного строку, встановленого у ч. 2 ст. 93 ГПК України, і цей строк не може бути поновлено, незалежно від поважності причин його пропуску, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

Посилання заявника касаційної скарги на листи Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року № 01-8/471, від 23.12.2002 року № 05-2/1486 суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки у цих листах роз'яснюється порядок вирішення питань щодо відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України від 07.07.2010 року N 2453-VI і не застосовується до порядку подання скарги у цій справі. Посилання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на практику Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ також не береться до уваги, оскільки господарські суди розглядають справи у порядку, встановленому ГПК України, і адміністративні та загальні суди положення цього Кодексу не застосовують.

Твердження заявника про порушення прав територіальної громади міста Одеса внаслідок прийняття рішення судом першої інстанції про визнання права власності за відповідачем на комунальну власність та відмови Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у його перегляді в апеляційному порядку, Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки у справі брала участь Одеська міська рада, яка відповідно до ч. 1 ст. 10 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальну громаду та від її імені та в її інтересах здійснює правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Отже, за цих обставин, нереалізація Одеською міською радою свого права на апеляційне оскарження рішення у справі не надає в подальшому (зі спливом значного періоду часу) право підконтрольному їй виконавчому органу вимагати перегляду остаточного рішення, з тих підстав, що такому органу нібито не було відомо про прийняте рішення, навіть, якщо цей орган дійсно відповідно до покладених на нього завдань має право представляти територіальну громаду в суді, оскільки це становитиме порушення принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Зазначені заявником причини для поновлення строку оскарження не виправдовують втручання у цей принцип. Тим більше, враховуючи те, що національне законодавство взагалі обмежує повноваження судів стосовно часу, протягом якого, ними може бути вирішено питання про поновлення строку оскарження за скаргами органів місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а постановлена у справі ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року - без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст.ст. 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року у справі № № 28/107-08-2719 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.