ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 24/25-908/5753/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників сторін:позивачаОнищенко І.П. (дов. від 02.02.2016 р. №138/16)відповідачаДемидас Д.А. (дов. від 31.12.2015 р. №28)розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016у справі№24/25-908/5753/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"простягнення 934 521 527,38 грн. основного боргу, 76750888,70грн. пені, 24 499 384,13 грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 77 830 456,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення 934521527,38 грн. основного боргу, 76750888,70 грн. пені, 396438 952,03 грн. інфляційних та 34227550,90грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 193, 216, 217, 231, 232, 264, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 625, 712 Цивільного кодексу України, а також тим, що відповідачем були порушені строки виконання зобов'язання за договором поставки природного газу від 27.12.2010 р. №06/10-2891.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 р. (суддя Азізбекян Т.А.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - основний борг за поставлений природний газ в сумі 934521527, 38 грн., пеню в розмірі 76750888, 70 грн., інфляції в розмірі 396438952, 03 грн., 3% річних в сумі 34227550, 90 грн. та 73080, 00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. (колегія суддів: головуючий Колядко Т.М., судді Татенко В.М., Бойченко К.І.), рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 р. частково змінено: абзац перший резолютивної частини рішення доповнено словом "частково", абзац другий резолютивної частини: "Пеню в розмірі 76750888,70 грн." замінено на словосполучення "Пеню в розмірі 23025266, 61 грн.", доповнено резолютивну частину наступним абзацом: "В іншій частині позову відмовити". В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 р. (колегія суддів: головуючий Корсак В.А., судді Данилова М.В., Данилова Т.Б.), постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. залишено без змін.

24.02.2016 р. сторонами було подано спільну заяву про затвердження Мирової угоди від 16.09.2015 р. у справі № 24/25-908/5753/14, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на викладених в ній умовах, за належністю.

Вищевказана заява була подана з метою забезпечення погашення існуючої заборгованості в частині основного боргу, витрат по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 р. (суддя Азізбекян Т.А.), було затверджено Мирову угоду від 16.09.2015 р. у справі №24/25-908/5753/14, укладену між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно якої відповідачем була визнана заборгованість в розмірі 934521527,38 грн., суми витрат по оплаті державного мита в розмірі 73080,00 грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а також погоджено порядок і строк її погашення.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Геза Т.Д., Чернота Л.Ф.), ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 р. скасовано. Заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про затвердження Мирової угоди від 16.09.2015 р. по справі №24/25-908/5753/14 залишено без задоволення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 689,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неналежне дослідження всіх фактичних обставин справи, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.10.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

У відзиві на касаційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" проти доводів викладених у касаційній скарзі заперечує, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 02.11.2016 р. представників сторін,перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, з огляду на таке.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Так, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області про затвердження Мирової угоди від 16.09.2015 р. у справі №24/25-908/5753/14, укладену між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно якої відповідачем була визнана заборгованість в розмірі 934521527,38 грн., суми витрат по оплаті державного мита в розмірі 73080,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., вказав про те, що спірна ухвала не відповідає вимогам, встановлених для виконавчих документів, та прийнята з порушенням вимог діючого законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки апеляційного суду помилковими виходячи з наступного.

Так, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін.

У відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Як вже зазначалось вище, сторонами до Господарського суду Запорізької області було подано спільну заяву про затвердження Мирової угоди від 16.09.2015 р. у справі № 24/25-908/5753/14, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на викладених в ній умовах, за належністю.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Отже, мирова угода це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

З вищевикладеного вбачається, що звертаючись до суду із заявою про затвердження мирової угоди сторони усвідомлюють процесуальні наслідки затвердження зазначеної угоди та свідомо погоджуються із виникненням у сторін нових зобов'язань, які повинні виконуватись ними належним чином.

Відповідно до пункту 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Враховуючи вищевказане, перш ніж укласти Мирову угоду між сторонами місцевий господарський суд повинен перевірити чи відповідає така угода закону та чи є вона за своїм змістом такою, що може бути виконана у відповідності з її умовами.

Перевіривши умови вищевказаної Мирової угоди, судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, за своїм змістом Мирова угода стосується прав та обов'язків сторін щодо предмету позову по справі № 24/25-908/5753/14 в частині стягнення суми основного у розмірі 934521527,38 грн., суми витрат по оплаті державного мита в розмірі 73080,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Умовами мирової угоди передбачено добровільне виконання зобов'язань перед Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в обсязі заборгованості, яка добровільно визнається боржником, на умовах розстрочення рівними частинами на строк від 14 до 120 місяців починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей, що підтверджується щокварталу на запит будь-якої із сторін мирової угоди уповноваженими державою органами. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.

В Мировій угоді сторони погодили, що Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (м. Горлівка, Донецька область) зобов'язується сплатити на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" рівними частинами впродовж двадцяти трьох місяців по 38941451,81 грн. щомісячно, а в двадцять четвертому місяці - 38941451,75 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської області (п. 4 Мирової угоди).

Також в Мировій угоді зазначено, що зобов'язання зі сплати платежів вважаються виконаними в повному обсязі за умови надходження на рахунок Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі, що встановлена п. 4 Мирової угоди.

Місцевим господарським судом визначено, що вищевказана Мирова угода від 16.09.2015 р. підписана повноважними представниками Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Бутенко О.О. (наказ від 01.09.2015 р. №269-к) та Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" - Павлючук С.М. (на підставі Статуту та рішення Наглядової ради від 09.09.2015 р., протокол №09/09/2015).

До того ж, судом першої інстанції визначено, що положення укладеної між Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в рамках господарської справи № 24/25-908/5753/14 Мирової угоди від 16.09.2015 р. відповідають вимогам протокольного рішення засідання правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.09.2015 р. №245.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що умови укладеної між сторонами Мирової угоди стосуються прав та обов'язків сторін; відповідають вимогам, встановленим для виконавчих документів (в Мировій угоді встановлено умови, розмір та строк виконання зобов'язань сторонами), та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають затвердженню.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити і про таке.

У відповідності до роз'яснень п. 7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що ухвала суду першої інстанції є такою, що відповідає нормам процесуального права та фактичними обставинами справи.

Натомість постанова апеляційного суду, на думку колегії суддів, прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. у справі № 24/25-908/5753/14 скасувати, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 р. залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О.Сибіга