ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 912/1677/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачів не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Смірнова Н.М. (дов. від 03.06.2015 р. №25) Мухіна Н.В. (дов. від 10.09.2014 р.)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступник прокурора Кіровоградської областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р.у справі № 912/1677/14 господарського суду Кіровоградської областіза позовомЗаступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областідо1. Державного підприємства "Конярство України"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра"провизнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державного підприємства "Конярство України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №5 від 21.02.2014 р., укладеного між Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 1571,3 га на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, та повернути їх шляхом фактичного припинення господарської діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на норми Конституції України, ст.ст. 104, 203, 215, 1130, 1133, 1134, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 126, 141 Земельного кодексу України, а також на те, що договір про спільний обробіток землі, укладений між відповідачами не відповідає вимогам закону, оскільки Державне підприємство "Конярство України" не набуло жодних речових прав на земельні ділянки загальною площею 2997,8 га.

Також, прокурор наголошував на тому, що незаконне використання Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" спірних земельних ділянок спричиняє шкоду інтересам держави, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Одночасно з позовними вимогами прокурором заявлялось клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2014 р. у даній справі (суддя Поліщук Г.Б.) у задоволенні клопотання Заступника прокурора Кіровоградської області про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

09.09.2014 р. прокурором було уточнено позовні вимоги та зазначено про те, що повернути дані земельні ділянки необхідно шляхом складення акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.04.15 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Поліщук Г.Б., суддів Колодій С.Б., Тимошевської В.В.), позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки №5 від 21.02.2014 р.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Державне підприємство "Конярство України" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області) вартістю 55830434,40 грн. у придатному для використання стані шляхом складання акту прийому-передачі цих земельних ділянок та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що правовстановлюючі документи на підтвердження права власності (постійного користування, оренди) або права розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі, з яких 1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області на спірні земельні ділянки у Державного підприємства "Конярство України" відсутні.

А тому, місцевий господарський суд вказав, що Державне підприємство "Конярство України" не мало повноважень передбачених законом на укладення договору про спільний обробіток земельної ділянки, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи, суд першої інстанції зауважив, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України є правомірним, адже направлено на захист інтересів держави.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням від 17.04.15 р., Державне підприємство "Конярство України" звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

03.06.2015 р. представником Держземагенства у Кіровоградській області було надано клопотання про зміну сторони з Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дарміна М.О., Чус О.В.), рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.15 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Кіровоградської області не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.15 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №912/1677/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 02.11.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1947 році на підставі наказу Маршала Радянського Союзу Будьонного Семена Михайловича було засноване Державне підприємство Онуфріївський кінний завод №175.

13.07.1992 р. розпорядженням представника Президента України в Онуфріївському районі Кіровоградської області №81 затверджено технічну документацію по формуванню території району, згідно якої за Державним підприємством Онуфріївський кінний завод №175 визнано право постійного користування на закріплені та передані в користування земельні угіддя, які знаходяться на території Онуфріївської та Павлиської селищних рад Онуфріївського району, загальною площею 3748, 2 га, в тому числі ріллі 2973, 5 га.

Вищевказане, також, підтверджується довідками Держкомзему в Онуфріївському районі від 31.01.2011 р. №212, 213.

В подальшому, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №2305-р від 01.12.2010 р. «Про деякі питання розвитку конярства» та Наказу Міністерства аграрної політики України №33 від 01.02.2011 р. «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства» Державне підприємство Онуфріївський кінний завод №175 реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Конярство України» зі створенням на базі державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175 відокремленого підрозділу (філії) без прав юридичної особи.

11.08.2011 р. Комісією з реорганізації Державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175 було підписано передавальний акт, відповідно до якого Державне підприємство «Конярство України» стає правонаступником всіх майнових та немайнових прав, а також обов'язків Державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175.

На підставі вищевказаного передавального акта, до Державного підприємства «Конярство України» перейшли права щодо користування земельними ділянками та обов'язки по сплаті земельного податку (в матеріалах справи наявні належні копії податкових декларацій за 2012-2014 роки та платіжні доручення про сплату земельного податку).

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Конярство України" засноване згідно з наказом Міністерства аграрної політики від 19.08.2010 р. №510 «Деякі питання розвитку кінної галузі», на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

21.02.2014 р. між Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки №5, за умовами якого сторони за даним договором зобов'язались шляхом об'єднання і використання власного або залученого майна (основних засобів, оборотних засобів та/або нематеріальних активів, грошових коштів, зусиль, трудових ресурсів, ділових зв'язків та ділової репутації) з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), вирощувати сільськогосподарські культури, здійснювати оптову торгівлю, надавати послуги у сфері сільського господарства, здійснювати інші види діяльності згідно класифікатору КВЕД.

Додатком №1 до договору №5 від 21.02.2014 р., сторони визначили перелік земельних ділянок розташованих на території Онуфріївської та Павлиської селищних рад Онуфріївського району Кіровоградської області, які підлягають спільному обробітку.

За умовами п.3.1 договору Державне підприємство "Конярство України" зобов'язалось у термін протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання чинності цього договору, надати представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" доступ до земельних ділянок загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" у відповідності до п.4.1, зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання цього договору приступити до здійснення спільних проектів, передбачених умовами даного договору; вживати заходів до забезпечення виконання робіт за даним договором; надавати Державному підприємству "Конярство України" за її письмовим запитом, інформацію про перебіг виконання спільних проектів; в строк не пізніше 10 числа другого місяця, що слідує за звітним кварталом надавати Державному підприємству "Конярство України" фінансовий звіт про результати виконання даного договору; погоджувати структуру посівних площ з відповідним органом згідно з чинним законодавством; вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації вирощеної продукції, вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди; зареєструвати даний договір у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 6.1.1 договору внеском Державного підприємства "Конярство України" у спільний обробіток є надання доступу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" до земельних ділянок площею, вказаною у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, доступ до яких надається в якості внеску у спільний обробіток, згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку Відділу Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області складає 55830434,40 грн. (п. 6.1.3 договору).

За домовленістю сторін вартістю внеску Державного підприємства "Конярство України" складає 8374564 грн., або 15 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Частка Державного підприємства "Конярство України" у спільному обробітку складає 50 відсотків (п.п. 6.1.4 договору).

Відповідно до п.6.2.1 договору внеском Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності згідно Розрахунку вкладу Сторони-2, який є невід'ємною частиною даного договору. Частка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" у спільному обробітку складає 50 відсотків. Внесок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" здійснюється у терміни, що забезпечує технологічний процес.

Згідно п. 8.1 даний договір набирає чинності з моменту погодження Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Договір діє з моменту набрання ним чинності до 01.03.2019 р. (п.8.1.1 договору).

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки з підстав його укладення відповідачем - Державним підприємством "Конярство України" без необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також повернення земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив про наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України.

Приписами ст. 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Саме на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності, як на підставу вимог про визнання договору про спільний обробіток земельної ділянки недійсним, посилався прокурор, звертаючись із позовом.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 62 Господарського Кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; підприємство діє на підставі статуту.

Тобто, правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони оспорюваного договору є юридичними особами, які діють на підставі статуту.

Статут Державного підприємства "Конярство Україна", затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.03.2011 р. за № 76 та зареєстрований Державною реєстраційною службою України за № 10741050002038434.

Пунктом 1.2 статуту визначено, що Державне підприємство "Конярство Україна" у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (згідно змін до статуту Державного підприємства «Конярство України»), нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю, а також цим статутом.

Відповідно до п. 3.1 статуту, підприємство створене з метою розвитку конярства в Україні, сприяння реалізації державної політики в сфері конярства, забезпечення ефективного розвитку кінної галузі, популяризації місцевих порід коней.

У п.3.3 статуту визначено види діяльності, які здійснює Державне підприємство «Конярство України».

Згідно п. 4.1 статуту підприємство є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном.

Відповідно до п. 4.2 статуту підприємство з моменту приєднання є правонаступником прав і зобов'язань в тому числі і Державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175.

Пунктом 4.4 статуту визначено, що підприємство здійснює підприємницьку діяльність, формує програми діяльності, самостійно вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства.

Відповідно до п.4.5 статуту підприємство за погодженням із Уповноваженим органом управління може створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі філії діють відповідно до положення про них, погодженого Уповноваженим органом управління та затвердженого наказом директора.

Згідно п.4.10 статуту підприємство має право у встановленому законом порядку здійснювати від свого імені правочини, у тому числі укладати угоди про спільну діяльність.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, установами, організаціями, громадянами у усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі цивільно-правових договорів (п.8.2 статуту).

Пунктом 8.3 статуту визначено, що підприємство вибирає предмет договору, визначає зобов'язання, інші умови господарських відносин, що не суперечить законодавству України та цьому статуту.

Згідно п. 10 статуту Державного підприємства "Конярство України" управління підприємством здійснюється його директором, який самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до статуту, у тому числі укладає цивільно-правові договори, видає довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки.

Так, ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Зі змісту спірного договору про спільний обробіток земельної ділянки вбачається, що його основною метою є об'єднання зусиль та певних внесків для досягнення певних господарських цілей, в результаті чого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що полягає розподілу відповідно до умов договору.

З огляду на матеріали справи, внеском Державного підприємства "Конярство України" за спірним договором є не сама земельна ділянка, а право доступу до неї, що не суперечить видам господарської діяльності, визначеної статутом відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про спільний обробіток землі №5 від 21.02.2014 р. був погоджений Міністерством аграрної політики та продовольства України (відповідно до дозволу №37-27-3-13/2338 від 25.02.2014 р.), а також те, що він був укладений Державним підприємством "Конярство України" в особі керівника філії "Онуфріївський кінний завод № 175" Державного підприємства "Конярство України", що діяло на підставі положення та довіреності, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" в особі директора на підставі статуту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що укладаючи договір про спільний обробіток земельної ділянки сторони мали необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, який визначено законом, установчими документами (статутом), особи, які підписали договір, були наділені відповідними повноваженнями, підтвердженими певними юридичними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання договору недійсним саме з цих обґрунтувань.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що договором про спільний обробіток земельної ділянки, укладеним між Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра", ніяким чином не були порушено права Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.

Адже, як вбачається зі Статуту Державного підприємства "Конярство України", воно засновано згідно з Наказом Міністерства аграрної політики від 19.08.2010 р. №510 "Деякі питання розвитку кінної галузі", на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. N 500/2011, воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної політики в галузі земельних відносин та здійснює контроль за землекористуванням державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, розробляє для державних сільськогосподарських підприємств обов'язкові до виконання єдині стандарти, норми та процедури землекористування.

Відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), воно є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що договором про спільний обробіток земельної ділянки ніяким чином не були порушені права Державного агентства земельних ресурсів України, адже, його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, який очолює Міністерство аграрної політики та продовольства України і яке, як було встановлено, погодило Державному підприємству "Конярство України" укладання договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує про те, що відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

За приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора, як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статуту позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Проте, місцевий господарський суд приймаючи рішення у даній справі вказав, що незаконне використання Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" спірних земельних ділянок спричиняє шкоду державі та є підставою для втручання органів прокуратури, однак не зазначив та не вмотивував в чому саме полягає таке порушення інтересів держави, які підлягають захисту та спричинення шкоди.

Натомість, вищевикладене було враховано судом апеляційної інстанції, у зв'язку із чим підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступник прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. у справі № 912/1677/14 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова