ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 910/1411/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.2015та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 14.02.2015за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива"про заміну сторони у справі та у виконавчому провадженніу справі№910/1411/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Ерде Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт"прозвернення стягнення на предмет заставиза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100"доПублічного акціонерного товариства "Ерде Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт"про визнання недійсним договору заставиза участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи-1:не з'явився від третьої особи-2:не з'явився від заявника:Варес М.О.від ГПУ:Жук І.К.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 задоволено первісний позов Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100", звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 про виправлення описки) для задоволення грошових вимог позивача: за кредитним договором №154/11-КЛ від 29.08.2011, укладеним з ТОВ "Євроконстракшн-2", по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 2973835,77 доларів США, що згідно з встановленим НБУ курсом гривні до долара США на 04.04.2014 еквівалентно 34499772,10 грн., по заборгованості по процентах за користування кредитом станом на 04.04.2014 у розмірі 362312,32 доларів США, що еквівалентно 4203222,18 грн., та пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 155365,65 доларів США, що еквівалентно 1802644,77 грн.; за кредитним договором №155/11-КЛ від 31.08.2011, укладеним з ТОВ "Євромарт", по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 3235487,80 доларів США, що еквівалентно 37535223,99 грн., по заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 394190,28 доларів США, що еквівалентно 4573041,65 грн., та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 169052,82 доларів США, що еквівалентно 1961199,01 грн.; встановлено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Телеканал-100" до ПАТ "Ерде Банк" відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2015 (суддя Нечай О.В.) замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні ВП №44799604, відкритому Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.06.2014, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/1411/13, з ПАТ "Ерде Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (колегія суддів: Чорна Л.В., Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г) залишено без змін вказану ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі.

ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" надало заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на її невідповідність чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони та треті особи у справі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 задоволено первісний позов у даній справі щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" за кредитними договорами №154/11-КЛ від 29.08.2011 на загальну суму 3491513,74 доларів США, що згідно з встановленим НБУ курсом гривні до долара США на 04.04.2014 еквівалентно 40505639,05 грн., та №155/11-КЛ від 31.08.2011 на загальну суму 3798730,9 доларів США, що еквівалентно 44069464,65 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.12.2014 між ПАТ "Ерде Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №31 (далі - Договір №31), за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору права та обов'язки первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з основних зобов'язань, зокрема, право заставодержателя по Договору застави від 29.08.2011, укладеному між АТ "Ерде Банк" та ТОВ "Телеканал-100".

У подальшому 16.12.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №16/12/2014-1 (далі - Договір №16/12/2014-1), за умовами якого до нового кредитора перейшло право заставодержателя по Договору застави від 29.02.2011, укладеному між АТ "Ерде Банк" та ТОВ "Телеканал-100".

У зв'язку з викладеними обставинами Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", звернулось до господарського суду з заявою про заміну сторони у даній справі та у виконавчому провадженні.

Процесуальне правонаступництво врегульовано ст. 25 ГПК України, згідно з ч. 1 якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Закон України "Про виконавче провадження" у ч. 5 ст. 8 передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З аналізу наведених норм вбачається, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

ЦК України у ст.ст. 512-514 передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, зокрема, в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас правочин щодо відступлення прав вимоги, окрім відповідної форми, має відповідати іншим загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, адже їх недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою для недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України. Зокрема, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним, а в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, зокрема, такі підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору тощо.

Водночас рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Вказані вимоги щодо необхідності повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, мають бути дотримані господарськими судами також і при винесенні ухвал.

Зважаючи на положення викладених норм, при вирішенні питання щодо заміни сторони (стягувача) у справі іншою особою судам необхідно належним чином з'ясувати фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як кредитора у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника з дотриманням вимог матеріального права.

Однак при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови суди першої та апеляційної інстанцій вказані обставини належним чином не дослідили.

Так, при вирішенні питання щодо заміни стягувача ПАТ "Ерде Банк" у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення в даній справі на ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", суди виходили, зокрема, з встановлення обставин укладення Договору №31 як підстави для заміни кредитора у зобов'язаннях за договором застави від 29.08.2011 з ПАТ "Ерде Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Паріс", що став передумовою для укладення у подальшому Договору №16/12/2014-1.

При цьому суд першої інстанції взагалі не досліджував обставини дійсності Договору №31 відповідно до положень законодавства, зокрема, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зважаючи на віднесення ПАТ "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних.

Суд апеляційної інстанції обмежився відхиленням доводів прокурора про те що ПАТ "Ерде Банк" фактично безкоштовно відмовився від власних майнових вимог, оскільки згідно з п. 2.1 Договору №31 відступлення права вимоги за цим договором відбулось на платній основі на підставі рішення конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ "Ерде Банк".

Проте суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам прокурора щодо невідповідності Договору №31 вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на відчуження права вимоги за ціною неспівмірно меншою за ціну предмету застави. При цьому судом не з'ясовані обставини дотримання при укладенні Договору №31 порядку продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури, зокрема, безпосередньо не досліджено відповідні рішення та протокол конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ "Ерде Банк", які в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у даній справі є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України, тобто ухвала і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі №910/1411/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова