ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 26/244

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуМіністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.)за скаргоюПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"на дії відділу державної виконавчої служби,стягувач Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області,боржники1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна група", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова група"у справі№ 26/244 Господарського суду міста Києваза позовомКомерційного банку "Українська фінансова група" - товариство з обмеженою відповідальністю (замінено стороною у виконавчому провадженні - Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області)до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна група", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова група", 3. Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"простягнення 17.696.571,43 грн.,позивачане з'явились,відповідачів 1, 2не з'явились,відповідача-3Риков О.О.,скаржникаОСОБА_6,В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 26/244 скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на дії Державної виконавчої служби України задоволено частково: зобов'язано Державну виконавчу службу України закінчити виконавче провадження ВП № 34947865. В іншій частині скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 26/244 скасовано та прийнято нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на дії Державної виконавчої служби України № 1282-ю від 24.11.2014 задоволено частково: визнано незаконними дії Державної виконавчої служби за виконавчим провадженням № 34947865 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 26/244; визнано недійсною постанову ВП № 34947865 від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1.769.657,14 грн. В іншій частині скарги відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати в частині прийняття нового рішення про задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" і прийняти нове рішення, яким у задоволені вказаної скарги відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст.ст. 17, 27, 28, 43, 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та відповідачів 1, 2 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників скаржника та відповідача-3, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №26/244 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова група" та Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Комерційного банку "Українська фінансова група" 15.338.000,00 грн. суми непогашеного кредиту, 1.537.206,58 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 568.766,66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 252.598,19 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

В рахунок погашення кредитної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором б/н від 26.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованим в реєстрі за №444; за Іпотечними договорами (майнове поручительство) б/н від 18.07.2007, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованими в реєстрі за №2646, №2648; за Іпотечним договором (майнове поручительство) б/н від 06.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованим в реєстрі за № 2529.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012, яка набрала законної сили, Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази від 10.09.2012 у справі № 26/244.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 замінено позивача (стягувача) - Комерційний банк "Українська фінансова група" - товариство з обмеженою відповідальністю на його правонаступника - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, за наступними виконавчими провадженнями:

- № 34946978 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 26/244 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна група";

- № 34948644 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 26/244 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова група";

- № 34947865 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 26/244 відносно Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія".

26.11.2014 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (відповідача-3) надійшла скарга на дії державних виконавців, в якій останній просив суд:

- визнати дії державної виконавчої служби за виконавчим провадженням №34947865 незаконними;

- визнати недійсною постанову ВП № 34947865 від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1.769.657, 14 грн.;

- зобов'язати Державну виконавчу службу закінчити виконавче провадження №34947865.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач-3 зазначав про те, що 12.11.2014 на адресу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" надійшла постанова від 06.11.2014 ВП № 34947865 про стягнення з останнього 1.769.657,14 грн. виконавчого збору, яка на думку скаржника, є незаконною.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ, внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів з примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судами встановлено, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 09.10.2012 відкрив виконавче провадження № 34947865 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі №26/244 відносно скаржника.

Державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2014 винесено постанову ВП № 34947865 про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" виконавчого збору в розмірі 1.769.657,14 грн.

10.11.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Селезньовим М.О. згідно з винесеною ним постановою виконавче провадження № 34947865 було об'єднано з виконавчим провадження № 44795114 у зведене, якому присвоєно № 44795114.

Так, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі № 26/244 в рахунок погашення кредитної заборгованості відносно скаржника було звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах вартості заставного майна, переданого банку в іпотеку на підставі Іпотечного договору (майнове поручительство) б/н від 06.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 2529, яке належить на праві власності Закритому акціонерному товариству "Українська транспортна страхова компанія".

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі № 26/244 було визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною в розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеного суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно з ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження подання державним виконавцем заявок на проведення прилюдних торгів з моменту відкриття виконавчого провадження № 34947865, апеляційним судом встановлено, що майно боржника-3, на яке накладено стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 26/244, Державною виконавчою службою не реалізоване, вчинення державним виконавцем будь-яких інших дій щодо примусового виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скаржника матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, в порушення ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", оцінка заставного майна на час розгляду скарги за ініціативою державного виконавця не проведена.

З огляду на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі № 26/244 встановлено спосіб реалізації майна Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", на яке накладено стягнення і яке на час прийняття спірної постанови не оцінене та не реалізоване, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець не мав належних підстав для стягнення зі скаржника виконавчого збору у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, апеляційним судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України згідно з його розпорядженням № 44795114 раніше стягнуті з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" у виконавчому провадженні № 44795114 грошові кошти в розмірі 1.039.813, 70 грн. були перераховані в погашення виконавчого збору згідно з постановою ВП № 34947865 від 06.11.2014 про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" виконавчого збору в розмірі 1.769.657,14 грн. без належних на те підстав, оскільки заміни боржника його правонаступником у встановленому порядку не відбулося, та, відповідно, не встановлено, чи дійсно ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" є правонаступником ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" і в яких розмірах.

Крім того, списавши кошти з ПрАТ "УТСК" в рамках ВП № 34947865 (до моменту реалізації іпотечного майна з прилюдних торгів), Державна виконавча служба порушила встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 спосіб виконання рішення суду, оскільки відповідні кошти підлягали б списанню за наявності відповідних підстав виключно з коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, а не за рахунок коштів списаних з банківських рахунків ПрАТ "УТСК" в рамках іншого виконавчого провадження.

Згідно з п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги скаржника про визнання дій державної виконавчої служби за виконавчим провадженням № 34947865 незаконними та визнання недійсною постанови ВП № 34947865 від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1.769.657, 14 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог скаржника про зобов'язання Державної виконавчої служби закінчити виконавче провадження № 34947865 колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до 6 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Водночас положення п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" застосовуються лише до окремих видів стягнення, як-то стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, стягнення інших періодичних платежів тощо, тобто таких видів стягнення, які регулюються спеціальним окремим законом. При цьому строк, встановлений для здійснення виконавчих дій, не є строком, передбаченим законом для відповідного виду стягнення в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Факт порушення державним виконавцем шестимісячного строку для проведення виконавчих дій не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі скарги боржника за цим виконавчим провадженням, а навпаки може слугувати підставою для оскарження дій органу ДВС стягувачем у зв'язку з затягуванням виконання рішення суду.

Крім того колегія суддів бере до уваги положення п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Виходячи з того, що в даному випадку примусовому виконанню підлягає судове рішення у справі про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке повинно бути реалізоване на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, яке до цього часу не виконане, у органу державної виконавчої служби відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги скаржника про зобов'язання Державної виконавчої служби закінчити виконавче провадження № 34947865 є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про зобов'язання ДВС закінчити ВП № 34947865 та безпідставно відмовив у визнанні дій ДВС неправомірними та постанови від 06.11.2014 недійсною.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги позивача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Також колегія суддів відзначає, що скаржником при поданні касаційної скарги недоплачено до держаного бюджету 365,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню зі скаржника відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 26/244 - без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідент. код 00015622) до державного бюджету України 365,40 грн. судового збору.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяО.О. ЄвсіковсуддіО.А. Кролевець О.В. Попікова