ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 927/1883/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівВладимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І. Самусенко С.С.розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора м. Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р.у справі№927/1883/14 господарського суду Чернігівської областіза позовомВиконуючого обов'язки прокурора Козелецького району Чернігівської області в особі Косачівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області доКозелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"за участю третьої особи, якане заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській областіпростягнення 35015,90 грн.За розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.09.2015р. №02-05/624 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), судді Мележик Н.І., Самусенко С.С.

за участю представників:

прокуратури: Попенко О.С., посв.№029012 від 17.09.2014р.

позивача: не з'явились;

відповідача: Дубін В.І., дов. №154 від29.05.2015р.

третьої особи: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора Козелецького району Чернігівської області в особі Косачівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про стягнення шкоди в сумі 35015,90грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. (суддя Бобров Ю.М.) у справі №927/1883/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до державного бюджету 35015,90 грн. шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев. Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до державного бюджету 1827 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. по справі № 927/1883/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Косачівської сільської ради Козельцького району Чернігівської області на користь Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" судові витрати у розмірі 913,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. у даній справі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області надано пояснення на касаційну скаргу відповідно до яких, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. у справі №927/1883/14 скасувати, рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. у справі № 927/1883/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, пояснення на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001р. "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" ДП"Козелецьрайагролісгосп" надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області.

17.10.2013р. лісником ДП "Козелецьрайагролісгосп" Жабинцем В.М. при об'їзді закріпленого за ним обходу (квартал 39, виділ 11) на земельній ділянці лісового фонду Косачівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (с. Лошакова Гута) виявлено самовільну рубку дерев сосни кількістю 9 штук.

Факт самовільної рубки дерев сосни зафіксовано в акті, який складено головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" Корзуном С.В. в присутності інженера лісового господарства Вохмінцевої О.О., майстра лісу Дяковського В.П. та лісника Жабинця В.М.

Директор ДП "Козелецьрайагролісгосп" Вохмінцев С.В. звернувся до Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області з письмовою заявою від 28.10.2013р. № 164 із проханням розслідування самовільної рубки дерев сосни, скоєної невідомими особами у кв. 39 вид.11. в обході № 3 лісника Жабинця В.М., в кількості 9 (дев'яти) дерев.

Відповідно до висновку дільничного інспектора міліції СДІМ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції Пальчика О.В., встановлення причетних осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не надалось можливим, крім цього зазначено що, у випадку встановлення даних осіб, їх буде притягнуто до відповідальності. Про результати перевірки, проведеної Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області, ДП"Козелецьрайагролісгосп" повідомлено листом від 28.10.2013 № 9801.

Судом першої інстанції зазначено, що державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, згідно матеріалів ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 18.10.2013р. №164, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", зроблено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв. 39, вид. 11 обх. №3 ДП"Козелецьрайагролісгосп", яка склала 35015,90 грн.

Звертаючись з позовом до суду та обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, зазначив, що ДП"Козелецьрайагролісгосп" є постійним лісокористувачем, який зобов'язаний забезпечити охорону, захист, відтворення лісових насаджень, вказав про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, а саме, не забезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, чим завдано шкоди лісовому фонду України у вигляді самовільної вирубки лісу, внаслідок чого відповідач має нести відповідальність за незабезпечення охорони і захисту лісів від незаконних рубок.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч.ч.1,5 ст. 86, ст. 90, п.5 ч.2 ст.105, ст.107 Лісового кодексу України відповідач, як постійний лісокористувач, зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконної вирубки дерев, не виконання цього обов'язку, зумовило незаконну самовільну вирубку дерев невідомими особами у лісовому господарстві, що знаходиться в постійному користуванні відповідача, що свідчить про порушення ним наведених норм закону, наслідком якого є спричинення навколишньому природному середовищу істотної шкоди, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач має нести відповідальність за порушення вимог лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовив в задоволенні позову, апеляційний господарський суд вказав про порушення порядку проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що свідчить про не доведення позивачем факту завдання відповідачем державі шкоди внаслідок самовільної вирубки дерев. Не встановлення судом першої інстанції причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, відсутність встановленого належним чином факту заподіяння шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушень вимог лісового законодавства

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За приписами п.1 ч. 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно з ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів (ч.ч.1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України).

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція скасував рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, вказав про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо стягнення заявленої суми шкоди, залишила поза увагою той факт, що відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища не спростовує наявних доказів факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового господарства, охорону та захист якої зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний лісокористувач, який виявлено та зафіксовано в акті відповідачем самостійно, докази якого наявні в матеріалах справи, їм надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

З огляду на вказане, висновок апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог є передчасним.

Водночас, господарський суд першої інстанції, вирішуючи спір, не з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов та стягуючи заявлену шкоду з відповідача виходив з того, що позивачем надано належні доказі на підтвердження заявлених вимог, які доводять наявність складу цивільного правопорушення.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст. 84, п.7 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, судом першої інстанції не надано оцінки належності та допустимості доказу наданого прокурором в обґрунтування розміру шкоди заявленого до стягнення.

Матеріали справи містять розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв.39, вид. 11в обх.№3 ДП "Козелецьрайагролісгосп" (а.с.30) та розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільною рубкою дерев в кв.39, вид. 11в обх.№3 згідно такс (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665) (а.с. 55), які містять різні розміри шкоди заявленої до стягнення.

Разом з тим, місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки всупереч приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначенню розміру шкоди заявленої до стягнення, не навів обґрунтувань індексації розміру шкоди заподіяної лісу, не з'ясував його правильність, відповідність обставинам справи щодо здійснених розрахунків з урахуванням індексації та дати виявлення самовільної вирубки дерев.

Відтак, встановивши факт самовільної вирубки дерев і, як наслідок, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо охорони і захисту лісів, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення заявлених позовних вимог без з'ясування вищевказаних обставин необхідних для правильного вирішення спору щодо стягнення з відповідача шкоди.

В зв'язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115 - 1117, 1119, 11111 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. у справі №927/1883/14 скасувати.

Справу № 927/1883/14 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С. В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.С. Самусенко