ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 918/75/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Дубенської міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі господарського суду№918/75/15 Рівненської області за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол"доДубенської міської радитретя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Ассагай"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -припинення договору оренди землі шляхом його розірвання не з'явився пр. Міщанюк О.А. - дов. №51 від 26.08.15р. не з'явився

Розпорядженням №03-05/1259 від 31.08.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №918/75/15, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Ассагай" про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.04.2015р. (суддя Гудзенко Я.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. (судді Мельник О.В., Розізнана І.В., Грязнов В.В.) позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 29.07.2003р., укладений між Дубенською міською радою та підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол", зареєстрований у Дубенському міському відділі земельних ресурсів 30.07.2003 р. за №130.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Дубенська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2003р. Дубенською міською радою (орендодавець) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець на підставі рішення Дубенської міської ради №494 від 25.07.2003р. передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться в м. Дубно по вул. Шевченка, 66, загальною площею 0,17 га, в тому числі 0,17 га забудованих земель (далі - договір).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування АЗС.

Відповідно до п.2.2 договору цей договір укладається на термін 25 років, починаючи з дня прийняття рішення міською радою і діє з моменту його реєстрації.

У договорі сторони погодили орендну плату, права та обов'язки сторін, умови зміни, припинення і розірвання договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, 6 форс-мажорні обставини, порядок вирішення спірних питань, пов'язаних з використанням договору та заключні положення.

Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано у Дубенському міському відділі земельних ресурсів 30.07.2003р. за №130.

29.09.2004р. та 10.08.2006р. сторони уклали договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2003р., якими встановлено нові розміри орендної плати.

Поряд з тим, Дубенська міська рада у серпні 2014 року звернулась до господарського суду із позовом до підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол", ТОВ "Ассагай" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Одночасно, підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" подало зустрічний позов до Дубенської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2003р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.11.2014р. у справі №906/1173/14 в задоволенні вказаного первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2015р., рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2014р. у справі №906/1173/14 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову. Прийнято в частині первісного позову нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Внесено зміни до п.2.3 договору про оренду земельної ділянки від 29.07.2003р. Зміни до п.2.3 договору про оренду земельної ділянки від 29.07.2003р. визнано невід'ємною частиною договору та застосовуються сторонами з 01.01.2014р. В частині позовних вимог про набрання чинності змін до п.2.3 договору про оренду земельної ділянки від 29.07.2003р. з 01.01.2014р. - відмовлено. В первісному позові до ТОВ "Ассагай" - відмовлено. В частині зустрічного позову рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2014р. у справі №906/1173/14 - залишено без змін.

Таким чином, п.2.3 договору оренди земельної ділянки від 29.07.2003р. щодо визначення розміру орендної плати діє в редакції, що викладена в резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. з дати набрання нею законної сили.

05.06.2014р. ТОВ "Рафтола" (продавець), яке набуло право вимоги за іпотечним договором №219/Zin-07-2 від 27.01.2011р., іпотекодавцем, яким було підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол", та ТОВ "Ассагай" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого продавець продав у власність покупця АЗС, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул.Шевченка, 66, загальною площею 207,8 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці, що передана в оренду позивачу згідно спірного договору від 29.07.2003р.

Право власності на зазначене майно було зареєстровано за ТОВ "Ассагай", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №22665871.

Судами встановлено, що 04.09.2014р. підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" звернулось до Дубенської міської ради із заявою №212 про розірвання договору, в зв'язку із добровільною відмовою від оренди земельної ділянки на підставі розділу 4 договору, оскільки внаслідок продажу ТОВ "Рафтола" нерухомого майна, позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці.

У свою чергу, листом №3978/05-02-25/14 від 14.10.2014р. Дубенська міська рада повідомила позивача про те, що питання про розірвання договору буде розглянуто за умови погашення заборгованості та одночасного звернення набувача ТОВ "Ассагай".

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від розірвання договору оренди земельної ділянки. Вважає, що спірний договір оренди має бути розірвано у зв'язку з добровільною відмовою підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" від права користування земельною ділянкою та набуттям іншою особою - ТОВ "Ассагай", права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ч.1 ст.93 Земельного Кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі, зокрема, у випадках, встановлених договором.

Крім того, вирішуючи спір, суди правильно врахували приписи п."а", п."е" ст.141 Земельного Кодексу України, ст.31 Закону України "Про оренду землі" щодо наявності підстави для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін шляхом припинення права користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови від такого права та набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на орендованій земельній ділянці. При цьому, суд також вірно виходив з того, що згідно зі ст.377 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно переходить право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

У той же час, статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Спірним договором не визначено способу його розірвання, однак у розділі 4 сторони погодили, що добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки є підставою його розірвання. Відтак, згідно ст.654 ЦК України розірвання договору має бути вчинено в такій самій формі, що й сам спірний договір, який укладений між сторонами у письмовому вигляді.

Судами встановлено, що 04.03.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача угоду про дострокове розірвання договору та акт приймання-передачі земельної ділянки.

Натомість, Дубенська міська рада у письмових поясненнях від 01.04.2015р. вказала на те, що оскільки право власності на АЗС, яка розташована на земельній ділянці по вул. Шевченка, 66 в м. Дубно, 05.06.2014р. перейшло до ТОВ "Ассагай", а також відповідачем прийнято рішення №3645 від 18.12.2014р., тому вважає, що договір оренди землі від 29.07.2003р. не може бути припинений шляхом його розірвання. Відтак, відповідач зазначив про те, що не вбачає доцільності в підписанні запропонованої підприємством з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" додаткової угоди про розірвання договору оренди землі.

Рішенням Дубенської міської ради №3645 від 18.12.2014р. припинено підприємству з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" право оренди земельної ділянки, площею 0,1700 га, розташованої в м. Дубно на вул. Т.Шевченка, 66, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до ТОВ "Ассагай" та вирішено передати вказану земельну ділянку ТОВ "Ассагай", якому в місячний термін з дня прийняття цього рішення слід оформити право оренди на земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством. Зобов'язано підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" виконувати свої обов'язки відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України - сплачувати оренду плату до припинення права оренди землі.

Проте, вказане рішення Дубенської міської ради №3645 від 18.12.2014р. не визнано судами як правочин, який свідчить про припинення договору, про що крім того вказано і в самому рішенні, а саме в частині обов'язку позивача виконувати свої договірні обов'язки, а саме - сплачувати орендну плату.

Більше того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. у справі №906/1173/14 в силу ст.35 ГПК України встановлено преюдиційний факт того, що правовідносини сторін за спірним у даній справі договором оренди від 29.07.2003р. не припинились, а за підприємством з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" зберігається договірний обов'язок, у тому числі, з 18.03.2015р. сплачувати орендну плату виключно в грошовій формі, виходячи із її річного розміру в сумі 114231,84грн.

Вказану правову позицію апеляційного суду підтримав Вищий господарський суд, який постановою від 26.05.2015р. залишив постанову від 18.03.2015р. у справі №906/1173/14 без змін.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що відповідачем не прийнята добровільна відмова орендаря від права користування земельною ділянкою, так само як і не відбулось припинення договірних зобов'язань сторін, оскільки після винесення Дубенською міською радою рішення №3645 від 18.12.2014р. між сторонами існував спір у справі №906/1173/14 за первісним позовом саме Дубенської міської ради щодо розміру орендної плати, який був змінений з 18.03.2015р. та чинний на час розгляду справи.

Вказане, у свою чергу, доводить наявність порушеного права позивача на дострокове розірвання договору внаслідок добровільної відмови від такого права та набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, що зумовлює необхідність судового захисту порушеного права.

Оскільки фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній АЗС здійснює її новий власник - ТОВ "Ассагай", підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" добровільно відмовилось від такого права, а законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін договору, то суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Наведена правова позиція підтверджується і судовою практикою Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів, а саме постанова від 20.08.2013р. у справі №15/5005/12936/2011, постанова від 19.06.2012р. у справі №36/368-9/63, які в силу ст.11128 ГПК України є обов'язковими для застосування.

Щодо посилань ради на те, що відмовляючись від права користування земельною ділянкою, позивач надіслав відповідачу лише відповідний лист без примірника додаткової угоди про розірвання договору оренди землі, то суди виходили з того, що відповідно до ч.2, ч.3 ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст.188 ГК України).

При цьому, приписами ст.188 ГК України не визначено, яким чином має бути оформлена пропозиція про зміну чи розірвання договору (заява, лист чи відповідна додаткова угода). Більше того, недотримання вимог ч.2 ст.188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, не позбавляє права звернутися безпосередньо до господарського суду з позовом про його розірвання в судовому порядку.

Крім того, судами встановлено, що моментом, з якого за приписами ч.3 ст.653 ЦК України договір є зміненим або розірваним та зобов'язання відповідно - зміненими або припиненими, є момент укладення угоди про зміну або розірвання договору, що визначається відповідно до ст.640 ЦК України, якщо інший момент не встановлений у самій угоді. Тобто розірвання господарського договору може відбутися після підписання сторонами відповідного договору та в момент виконання вимог, які прямо вимагаються законом, але не після прийняття Дубенською міською радою рішення №3645 від 18.12.2014р.

Враховуючи, що заявою №212 від 04.09.2014р. підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол" зверталось до Дубенської міської ради із пропозицією розірвати договір, а у подальшому надіслало і проект відповідної додаткової угоди, тому доводи Дубенської міської ради правомірно відхилені судами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Дубенської міської ради, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дубенської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №918/75/15 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова