ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 916/2690/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р.та рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2015р.у справі№916/2690/14 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"до відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" 2. Приватного малого підприємства "Лоцмен"провизнання правочину недійснимЗа розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.09.2015р. №02-05/624 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), судді Мележик Н.І., Самусенко С.С.

За участю представників:

- позивача: не з'явились;

- відповідачів: 1. не з'явились;

2. Малофеєв Ю.М., дов. б/н., від 01.03.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (відповідач-1) та Приватного малого підприємства "Лоцмен" (відповідач -2) з позовом про визнання недійсним з моменту укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01 від 15.12.2011р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2015р. (суддя Брагіна Я.В.) у справі №916/2690/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Колоколов С.І., суддів: Разюк Г.П., Петров М.С.) припинено провадження у справі в частині вимог щодо визнання п.3.3 договору №ФИН-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та Приватним малим підприємством "Лоцмен" недійсним, оскільки в цій частині є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. В решті задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2015р. і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі №916/2690/14 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (позивач, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (відповідач -1, позичальник) укладено кредитний договір №196, відповідно до п.1.1 якого, кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (Кредит), на умовах визначених Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Пунктом 1.1.1, 1.1.2 договору визначено суму кредиту, яка складає 11320671,28 грн., термін остаточного повернення кредиту встановлено 01.08.2016 р. включно.

В додатковій угоді №1 до Кредитного договору №196 від 31.03.2010р. сторонами погоджено графік повернення кредиту.

31.03.2011р. сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №196 від 31.03.2010р. відповідно до п.1 зазначеного договору підпункти 1.1.2 та 1.1.3 пункту 1.1 ст. 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "термін остаточного повернення кредиту "30" грудня 2017 року. Також сторонами визначена процентна ставка за користування Кредитом.

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає іпотека, зокрема комплекс будівель та споруд, загальною площею 10 706,7 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126.

01.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, загальною площею 10 706,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Великодолинське, вул. Леніна, 126, оціночною вартістю 14590260грн., що знаходиться у власності ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс".

Відповідно до п.3.1 іпотечного договору сторонами передбачено, що ТОВ "Аквавінтекс" погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без письмової згоди банка вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчезазначених дій (в тому числі укладати відповідні правочини): зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт предмета іпотеки (зокрема, здійснювати перепланування) чи іншим способом змінювати цільове призначення (користування) предмета іпотеки; передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Додатковими угодами № 1, № 2 від 06.04.2010р. до кредитного договору сторони визначили розмір кредиту, графік його погашення та остаточний термін повернення.

15.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (відповідач-1, підприємство) і Приватним малим підприємством "Лоцмен" (відповідач-2, позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01, відповідно до умов якого ПМП "Лоцмен" надало ТОВ "СП"Аквавінтекс" поворотну фінансову допомогу у розмірі 560513грн., а останній прийняв її та зобов'язався повернути у термін до 30.04.2012р.

Пунктом 3.3. договору про надання поворотної фінансової допомоги передбачено, що у разі відмови ТОВ "СП "Аквавінтекс" повернути ПМП "Лоцмен" отриману фінансову допомогу в строк до 30.04.2012р., підприємство повинно укласти з позикодавцем договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, належного підприємству, на підставі свідоцтва на право власності ЯЯЯ №932451 від 16.12.2005р., за ціною отриманої підприємством фінансової допомоги, тобто за ціною 560513грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю Договору № ФИН-01 від 15.12.2011р. про надання поворотної фінансової допомоги укладеного між ПМП "Лоцмен" та ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" на суму 560513 грн. умовам Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., як укладеного без попереднього погодження Кредитодавця. Це стало підставою для звернення з позовом про визнання недійсним договору №ФИН-01 від 15.12.2011р.

Врахував положення п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2014р. у справі №916/2714/14, за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "СП "Аквавінтекс" та ПМП"Лоцмен", залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015р., яким визнано недійсним з моменту укладення пункт 3.3. спірного договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01 від 15.12.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та Приватним малим підприємством "Лоцмен", оскільки пункт 3.3 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011р. суперечить ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та порушує права і охоронювані законом інтереси Банку щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно припинив провадження по справі в частині вимог щодо визнання п.3.3 Договору № ФИН-01 від 15.12.11 року - недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовий захист законних інтересів осіб, названих у ст.1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції врахував приписи ст. 203, ч.1 ст. 215, ст.ст.627, 638 Цивільного кодексу України, роз'яснення наведені в постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., здійснив аналіз наявних матеріалів справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшов вірного висновку про не доведення позивачем порушення його прав спірним договором, за виключенням визнаного недійсним судами п.3.3 цього договору рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2014р. у справі №916/2714/14, а також не доведення позивачем суду не відповідності діючим нормам матеріального права спірного договору, додатково зазначив про укладення оспорюваного правочину між відповідачами, за яким позивач не є стороною, тоді як особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину, вірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції про припинення провадження в частині вимог щодо визнання п.3.3 спірного договору недійсним та відмову в задоволенні заявлених позивачем решти позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01 від 15.12.2011р.

Скаржником не доведено суду касаційної інстанції порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстнації.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі №916/2690/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко