ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 911/28/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Ходарєвої К.Г.,

відповідача - Реви І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

та на рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015

у справі № 911/28/15

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш"

до Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

про стягнення 243 460,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" про стягнення 243 460,53 грн. заборгованості за договором № 14/13 від 30.04.2013.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2015 (суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: суддя Корсакова Г.В. - головуючий, судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О.), позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укргідроенерго" на користь ДП заводу "Електроважмаш" 243 460,53 грн. боргу. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не оплачено надані позивачем послуги за договором № 14/13 від 30.04.2013, що підтверджується наявними матеріалами справи.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 05.03.2015, постанову господарського апеляційного суду від 26.05.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 43 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 530, 626, 628, 629, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України. Так, на думку скаржника, позивачем безпідставно включено до розрахунку вартості послуг з шеф-монтажу витрати на розширення зони обслуговування у розмірі 76,75 грн. за один відпрацьований шеф-інженером день. До того ж відповідач зазначає про те, що оскільки на момент винесення господарським судом рішення у даній справі, акти приймання-передачі наданих послуг відповідачем не підписані, тому строк оплати наданих послуг не настав.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 05.03.2015 та постанову апеляційного суду від 26.05.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зауважив на тому, що відповідач при підписанні договору № 14/13 від 30.04.2012 погодився з ціною на послуги, яка викладена в додатку № 11 до договору, а тому його вимога про зменшення вартості робіт є безпідставною.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 30.04.2013 позивачем як постачальником та відповідачем як замовником було укладено договір № 14/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на підставі та відповідно до затверджених замовником Технічних вимог (специфікації) виготовити та поставити синхронний оборотний вертикальний гідрогенератор-двигун СВ02-1255/255-40УХЛ4 для гідроагрегату № 3 Дністровської ГАЕС (далі - генераторне обладнання); технічне супроводження робіт (шеф-монтаж), провести випробувальні та пусконалагоджувальні роботи генераторного обладнання на умовах, передбачених цим договором; прийняти участь у введенні в експлуатацію генераторного обладнання на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлене та поставлене генераторне обладнання; прийняти та оплатити випробувальні роботи, технічне супроводження робіт (шеф-монтаж) та пусконалагоджувальні роботи за ціною та на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1 договору);

- згідно з п. 3.1 договору загальна ціна договору визначається на підставі сумарного підрахування цін, вказаних в п.п. 3.1.1-3.1.3 цього договору та становить 261 140 345,24 грн. разом з ПДВ;

- відповідно до п. 3.1.1 договору ціна генераторного обладнання визначена у специфікації № 1 та становить 258 817 657,93 грн. з ПДВ;

- пунктом 3.1.2 договору сторони погодили ціну послуг по технічному супроводженню робіт при монтажі, випробуваннях, пусконалагоджувальних роботах та введенню в експлуатацію генераторного обладнання (шеф-монтаж), яка становить 1 587 420,00 грн. Розрахунок планової вартості людино-дня та кошторис шеф-монтажу наведені у додатках № 11 та № 12 до договору;

- згідно з додатком № 11 до договору вартість людино-дня технічного супроводження робіт (шеф-монтажу) становить 76,75 грн.;

- відповідно до п. 3.1.3 договору ціна послуг з випробування та пуско-наладки генераторного обладнання становить 735 267,31 грн. Обґрунтування вартості послуг з випробування та пуско-наладки генераторного обладнання наведені у додатку № 13 до цього договору;

- пунктами 3.2. та 3.3 договору сторони визначили, що ціна є динамічною і не може бути змінена в сторону збільшення протягом строку дії цього договору. Ціна може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, в залежності від реального фінансування видатків замовника та узгодженого сторонами зменшення ціни договору;

- Розділом 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків. Умови оплати послуг по технічному супроводженні робіт при монтажі, випробуваннях, пусконалагоджувальних роботах та введенню в експлуатацію генераторного обладнання (шеф-монтаж) встановлені у п .4.3 договору та передбачають: - 10% від визначеної пунктом 3.1.2 цього договору ціни шеф-монтажу (спеціального технічного нагляду) на умовах попередньої оплати сплачується замовником за 10 робочих днів до дати прибуття шеф-персоналу постачальника на монтажний майданчик, та проводиться замовником на підставі виставленого постачальником рахунку; - подальша оплата наданих послуг з шеф-монтажу проводиться поетапно (щомісячно) протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання наданих послуг;

- п. 7.3 договору встановлено, що передача наданих послуг, передбачених умовами цього договору, постачальником і прийняття їх замовником здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками сторін;

- згідно з п. 7.4 договору акти приймання-передачі наданих послуг готує постачальник і надає їх замовнику; замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє достовірність вказаних актів у частині фактично наданих послуг, їх відповідності показникам якості, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує їх в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання;

- відповідно до п. 7.5 договору у разі виявлення недоліків при наданні послуг, на які складені акти, замовник письмово повідомляє постачальника про такі недоліки, з обов'язковою умовою про дату та місце зустрічі для складання акта про виявлені недоліки у наданих (відповідних) послугах. У акті про виявлені недоліки у наданих (відповідних) послугах фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення;

- 12.08.2014, 02.09.2014, 01.10.2014, 07.10.2014, 09.10.2014, 06.11.2014 та 17.11.2014 позивачем на адресу відповідача надсилалися листи з двома примірниками актів приймання-передачі наданих послуг, які були отримані відповідачем, що підтверджується наявними матеріалами справи;

- факт надання послуг підтверджується: посвідченнями про відрядження, виданих на ім'я відповідних осіб, з відміткою відповідача про прибуття та вибуття спеціаліста з пункту призначення; рахунками з готелів та квитанціями про оплати цих рахунків; проїзними документами; табелями відпрацьованого часу цими особами за відповідний період на Дністровській ГАЕС, які затверджені посадовими особами відповідача;

- загалом позивачем було надано послуг за договором № 14/13 від 30.04.2013 на суму 243 460,53 грн.;

- відповідач, в обумовлені п. 7.3. договору строки (3 робочих дня), надіслані позивачем акти виконаних робіт не підписав і не направив вмотивовану відмову від їх підписання із зазначенням недоліків щодо якості та обсягу робіт;

- проте 25.11.2014 на адресу позивача від відповідача надійшов лист № 6-3-1/8418, яким відповідач повернув акти приймання-передачі наданих послуг за договором № 14/13 та просив виключити з розрахунку планової вартості людино-дня технічного супроводження робіт (шеф-монтажу) доплату за розширення зони обслуговування фахівцю, на якого покладено виконання обов'язків спеціаліста, що відбув у відрядження (40% тарифної ставки за фактично відпрацьований час) та направити виправлені акти приймання-передачі наданих послуг, посилаючись на те, що контрольною групою департаменту з питань промисловості, виробничої інфраструктури та державної власності Рахункової палати України на підприємстві проведено перевірку з 2 по 18 липня 2014 року та виявлено, що до калькуляції вартості одного людино-дня включено доплату за розширення зони обслуговування фахівцю, на якого покладено виконання обов'язків спеціаліста, що відбув у відрядження (40% тарифної ставки за фактично відпрацьований час). Водночас згідно з додатком 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і об'єднаннями від 15.04.2008 згадана доплата визначається наявністю отриманої економії за тарифними ставками і окладами, які б могли виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності, тобто за рахунок економії фонду оплати праці на підприємстві, у штаті якого перебуває працівник.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відмова відповідача від підписання актів є безпідставною, оскільки вартість наданих послуг сторонами погоджено при підписанні договору № 14/13 і наведені в актах нарахування не перевищують погодженого сторонами розміру оплати. Також позивач зазначив, що Генеральна угода не застосовується до договірних відносин сторін і регулює внутрішні питання підприємства. Крім того, позивач зазначив, що відповідач ні у листі № 6-3-1/8418 від 25.11.2014, ні будь-яким іншим способом не заперечує, що послуги фактично надані в повному обсязі та належним чином. У зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача 243 460,53 грн. заборгованості.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за правовою природною є змішаний, оскільки він містить елементи договору поставки, підряду та виконання робіт, а тому правовідносини між сторонами регулюються положеннями глав 54, 61, 63 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 852 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) із змінами і доповненнями внесеними листом Вищого господарського суду України від 12.03.2013 № 01-06/473/2013 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Враховуючи викладене, а саме факт виконання позивачем робіт, проти обсягу та якості яких не заперечує відповідач, що було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і ту обставину, що акти у встановлений договором строк відповідачем підписані не були, а заперечення щодо актів виконаних робіт відповідачем були надіслані із порушенням строків, обумовлених договором і ці заперечення зводяться до вартості робіт, які погоджені сторонами в договорі та до них не вносились відповідні зміни, у порядку передбаченому чинним законодавством, Вищий господарський суд України з огляду на вимоги ст.ст. 525, 526, 627, 632, 629 ЦК України погоджується з висновком попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

У цьому зв'язку господарські суди правомірно відхилили заперечення відповідача про безпідставність включення доплати за розширення зони обслуговування фахівцю, на якого покладається виконання обов'язків спеціаліста, що відбув у відрядження (40% тарифної ставки за фактично відпрацьований час), оскільки умовами укладеного договору така надбавка сторонами погоджена та включена до вартості робіт людино-дня і цей договір є обов'язковим до виконання.

Крім того, Вищим господарським судом України відхиляються доводи скаржника про те, що не підписані акти є недійсними і відсутні підстави для проведення остаточного розрахунку виконаних позивачем робіт з огляду на те, що на замовнику як на підставі умов договору так і в силу закону лежить зобов'язання прийняти виконані роботи та їх оплатити, а у разі виявлення недоліків про них заявити, а оскільки позивачем роботи виконані, а відповідачем своєчасно не було заявлено про їх недоліки, то за вказаних обставин замовник не звільняється від обов'язку оплатити погоджену вартість виконаних робіт.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/28/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере