ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 911/1171/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі господарського суду№911/1171/15 Київської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"додочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства "Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 557 324,81грн. не з'явився керівник Богдан С.В. - виписка з ЄДРПО від 04.02.15р.

Розпорядженням №03-05/1261 від 31.08.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №911/1171/15, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства "Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 557324,81грн., з яких пеня за несвоєчасні розрахунки в розмірі 106531,01грн., 3% річні в розмірі 44651,61грн., інфляційні втрати в розмірі 406142,19грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2015р. (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. (судді Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 48440,95грн. пені, 44651,61грн. 3% річних, 406142,19грн. інфляційної складової боргу, 9984,70грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і постанову в частині відмови у стягненні 48440,95грн. пені та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким стягнути 48440,95грн. пені, в решті оскаржувані рішення і постанову залишити без змін .

Заслухавши присутнього в судовому засіданні керівника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та дочірнім підприємством "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2214/11.

В подальшому Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" було перетворено у публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а дочірнє підприємство "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" перетворено у дочірнє підприємство "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства "Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз".

Згідно із п.1.1 договору №14/2214/11 позивач, за договором продавець, зобов'язується передати у власність відповідачу, за договором покупцю, у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктами 2.1, 2.1.2 договору № 14/2214/11 передбачено, що позивач передає відповідачу з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 6449,900 тис. куб.м; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5% від узгодженого сторонами згідно п.2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 договору №14/2214/11 приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із п.6.1 договору №14/2214/11, в редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2014р., оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ за договором здійснюється до 31.01.2014р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2014р. у справі №911/41/14, яке сторонами не оскаржувалось, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1425882,62грн., пеню у сумі 2177,98грн., три проценти річних у сумі 133231,54грн., інфляційні втрати у сумі 6188,10грн. та судовий збір у сумі 31349,60грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення у справі №911/41/14 мотивоване тим, що позивач на виконання вимог п.п.1.1, 2.1 договору, з дотриманням вимог ст.ст.526, 629, 712 ЦК України, у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 1425882,62грн., за, що позивачем відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у загальній сумі 166230,70грн., судом здійснено розрахунок пені за заявлені позивачем періоди, за результатами якого судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 165893,33грн. Також, судом встановлено, що сума заборгованості у вигляді інфляційних втрат за період з 15.12.2011р. до моменту звернення з позовом до суду - 31.12.2013р., складає 6188,10грн., сума заборгованості у вигляді трьох процентів річних за період з 15.11.2011р. по 02.07.2013р. складає 133231,54грн.

Згідно із ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором №14/2214/11 у розмірі 1425882,62грн. встановлено рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2014р. у справі №911/41/14, за участю тих самих сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розрахунку, сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання згідно із договором №14/2214/11 у даній справі, позивачем пред'явлені вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за періоди поза межами періодів прострочення, що були предметом позову в справі №911/41/14. Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення оплати за природний газ, поставлений у березні-серпні 2012 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 01.03.2014р. по 31.07.2014р., 3% річних за прострочення оплати за природний газ, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 01.02.2014р. по 16.02.2015р., а також інфляційні втрати за прострочення оплати за природний газ, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з лютого 2014 року по січень 2015 року.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку сум інфляційних втрат та 3% річних за період, який заявлений позивачем у розрахунку, дійшли до висновку про його правильність та задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу за період з лютого 2014 року по січень 2015 року в розмірі 406142,19грн. та 3% річних за період з 01.02.2014 року по 16.02.2015 року в розмірі 44651,61грн.

Також, судами встановлено, що відповідно до п.7.2 договору № 14/2214/11 у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу; неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.193, ч.1. ст.216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З розрахунку, доданого до позовної заяви, судами встановлено, що пеня за прострочення оплати за поставлений позивачем природний газ за договором №14/2214/11 нарахована за період з 01.03.2014р. по 31.07.2014р.

Враховуючи умови п.6.1 договору №14/2214/11, в редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2014р., прострочення платежу почалось з 31.01.2014р.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за прострочення оплати за поставлений позивачем природний газ за договором №14/2214/11 припинилось 31.07.2014р.

Також, апеляційним судом встановлено, що позов пред'явлено, згідно із датою поштового штемпелю на конверті, 20.03.2015р.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача існував обов'язок оплатити поставлений позивачем природний газ до 31.01.2014р., норми ч.2 ст.258 ЦК України, визначення позивачем періоду нарахування пені саме з 01.03.2014р. по 31.07.2014р., апеляційний суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені за період з 01.03.2014р. по 19.03.2014р. пред'явлена після спливу позовної давності, адже, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін .

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 96881,89 грн. за період з 20.03.2014р. по 31.07.2014р. є такою, що пред'явлена у межах позовної давності та підлягає задоволенню, а у позовній вимозі про стягнення пені у сумі 9649,12грн., нарахованої за період з 01.03.2014р. по 19.03.2014р., належить відмовити, у зв'язку з пропущенням позовної давності.

При цьому, 07.04.2015 відповідачем до суду першої інстанції подано заяву від 06.04.2015р. за №16 про зменшення розміру пені на 50%.

Згідно із ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідачем до матеріалів справи надано копії балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014р., звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2014 року, довідку про стан розрахунків споживачів за спожитий газ станом на 01.03.2015р., якими підтверджується тяжкий майновий стан відповідача; доказів спричинення збитків, їх розміру відповідачем до матеріалів справи не надано; як вбачається із матеріалів справи, належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими; із довідки відповідача про стан розрахунків споживачів за спожитий природний газ станом на 01.03.2015р., видно, що причиною неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання була заборгованість споживачів, до яких належать, у тому числі, бюджетні установи, населення.

Таким чином, із врахуванням усіх обставин справи, суди дійшли до висновку про наявність підстав для застосування норми п.3 ст.83 ГПК України про зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №911/1171/15 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова