ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 926/530/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015

у справі № 926/530/15 господарського суду Чернівецької області

за позовом ОСОБА_2

до Відкритого акціонерного товариства "Путильське ремонтно-транспортне підприємство"

про визнання незаконним рішення ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство"

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" в якому просив визнати незаконними пункти 5, 9, 10 рішення ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" від 25.03.2014 про:

- надання дозволу на продаж та оформлення договору купівлі-продажу 31/100 частини прохідної, за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 32 746,00 грн. ОСОБА_3, а саме першого поверху прохідної із зарахуванням попередньо сплачених ОСОБА_3 коштів за квитанціями від 04.06.2009 та від 15.09.2009 (п. 5);

- нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 до 20.09.2012 згідно контракту, табелів виходу на роботу та рішення ліквідаційної комісії від 18.03.2010 (п. 9);

- включення в реєстр оплат заборгованість перед ТОВ АФ "Вест-Аудит" за договорами: № 07/12-12 від 07.12.2012 про надання консультативної допомоги з питань завершення ліквідації ВАТ "Путильське РТП" на суму 15 000,00 грн.; № 07/08-13-1 від 07.08.2013 за проведення перевірки достовірності фінансової звітності ВАТ "Путильське РТП" за 2010 рік на суму 1 000,00 грн.; № 07/08-13-2 від 07.08.2013 за проведення перевірки достовірності фінансової звітності ВАТ "Путильське РТП" за 2011 рік на суму 1 000,00 грн.; № 07/08-13-3 від 07.08.2013 за проведення перевірки достовірності фінансової звітності ВАТ "Путильське РТП" за 2012 рік на суму 1 000,00 грн.; за договором від 24.07.2013 за відновлення бухгалтерського обліку ВАТ "Путильське РТП" на суму 10 000,00 грн. (п. 10).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 (суддя Проскурняк О.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення засідання ліквідаційної комісії відкритого акціонерного товариства ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" від 25.03.2014 в повному обсязі. Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення ліквідаційною комісією товариства про продаж майна, здійснення продажу майна товариства та визначення кредиторів, має здійснюватись за затвердженим зборами ліквідаційним балансом, якого на виконання вимог зборів акціонерів від 04.11.2008 ліквідаційною комісією не подано на затвердження.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Гриців В.М. - головуючий, судді Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції зазначено про порушення господарським судом першої інстанції вимог ст. 83 ГПК України - під час прийняття рішення господарський суд вийшов за межі позовних вимог.

У касаційній позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015, а рішення господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 33, 35 ГПК України, ст.ст. 105, 111, 112 ЦК України, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства". Так, на думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки порушенню відповідачем черговості задоволення вимог кредиторів. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції не застосовано ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно з якою прийняття рішення про вчинення значного правочину віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. У зв'язку з цим, позивач зазначає про те, що апеляційна інстанція дійшла помилкового висновку про те, що прийняття оскаржуваного рішення про продаж майна належало до компетенції ліквідаційної комісії відповідача.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 04.11.2008 відбулися загальні збори акціонерів ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство", що оформлені протоколом № 1/08, які серед іншого прийняли рішення ліквідувати товариство, створити ліквідаційну комісію. Кошти від продажу майна товариства після розрахунків з кредиторами вирішено розподілити між акціонерами пропорційно кількості належних їм акцій, ліквідаційній комісії у встановлені терміни здійснити всі необхідні процедури по припиненню товариства, в тому числі подати зборам на затвердження ліквідаційний баланс;

- позивач є акціонером ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" і обраний у склад ліквідаційної комісії товариства (заступник голови ліквідаційної комісії);

- ліквідація ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" триває сім років і не завершена.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ліквідаційна комісія ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" не провела повної інвентаризації майна і не склала проміжного ліквідаційного балансу. При цьому, пункти 5, 9, 10 рішення ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" від 25.03.2014 є незаконними, оскільки прийняті всупереч положенням ст.ст. 111 112 ЦК України, ст.ст. 59 60 61 ГК України. Так, на думку позивача, ліквідаційна комісія ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" неналежно виконує свої обов'язки щодо здійснення ліквідації товариства без дотримання зазначеної законом процедури, що знайшло своє відображення у незаконному відчуженні майна, чим спричиняє майнову шкоду акціонерам та кредиторам та незаконному вирішенні питання про нарахування та виплати заробітної плати, до вирішення питань про задоволення вимог кредиторів першої черги.

Отже, предметом позовних вимог є визнання пунктів 5, 9, 10 рішення ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" від 25.03.2014 незаконними.

Припинення діяльності господарських товариств, зокрема, акціонерних, регламентуються нормами ЦК України, ГК України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства".

За змістом ст.ст. 104, 110 ЦК України (в редакції від 16.09.2008, чинній на дату прийняття рішення про ліквідацію - 04.11.2008) одним із способів припинення юридичної особи є її ліквідація. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Згідно з п. 1 ст. 105 ЦК України (в тій же редакції) особа, що прийняла рішення про припинення юридичної особи зобов'язана негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію для внесення до єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення; призначити комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановити порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи (ч. 3 ст. 105 ЦК України).

Відповідно до порядку, визначеному ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи (ч. 1 ст. 111 ЦК України).

Виплата грошових сум кредиторам провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи (ч. 2 ст. 111 ЦК України).

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 3 ст. 111 ЦК України). Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (ч. 4 ст. 111 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 112 ЦК України у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.04.2007) ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Отже, призначена загальними зборами ліквідаційна комісія повинна у визначеному законом порядку здійснювати заходи щодо ліквідації господарського товариства. І саме в межах здійснення ліквідації товариства та з цією метою ліквідаційна комісія користується повноваженнями по управлінню справами товариства.

Аналогічний порядок дій у процедурі ліквідації юридичної особи та відповідну компетенцію ліквідаційної комісії визначено також у ст.ст. 59-61 ГК України.

При цьому, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги до порядку організації діяльності ліквідаційної комісії, процедури проведення засідань ліквідаційної комісії та прийняття нею рішень тощо, також містяться у Статуті відповідача.

Так як ліквідаційна комісія є колегіальним органом, то її рішення повинні прийматися щонайменше простою більшістю присутніх на засіданні членів комісії за умови, що в засіданні беруть участь більшість членів від складу комісії (кворум).

Апеляційною інстанцією встановлено, що на засіданні ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство", що відбулось 25.03.2014 були присутні три члени ліквідаційної комісії з п'яти призначених. Рішення приймались одноголосно. Отже, на даному засіданні ліквідаційної комісії був кворум, тобто засідання є правомочним.

При цьому, Львівським апеляційним господарським судом правильно зауважено на тому, що продаж майна товариства, яке ліквідується, погашення вимог кредиторів є необхідними заходами ліквідаційної процедури, визначеними ст.ст. 111, 112 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 10.12., 10.13., 10.14. Статуту ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство".

Ліквідація ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" триває сім років, однак не завершена, що унеможливлює складання ліквідаційного балансу й подання його загальним зборам акціонерів.

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції взято до уваги, що у матеріалах справи відсутній проміжний ліквідаційний баланс, затверджений загальними зборами акціонерів. Разом з тим, ця обставина не є достатньою підставою для визнання незаконним оскаржених рішень ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" від 25.03.2014.

У силу приписів закону і положень Статуту призначена загальними зборами ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" ліквідаційна комісія користується повноваженнями по управлінню справами товариства. Згідно з пунктами 10.12, 10.13., 7.3.2., 7.4.3 Статуту ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" до компетенції ліквідаційної комісії, серед іншого, належить скликання зборів акціонерів, встановлення порядку надання інформації, у тому числі конфіденційної, акціонерам тощо.

Апеляційною інстанцією враховано тривалість ліквідації ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" та відсутність реагування на це як загальних зборів акціонерів товариства так і ліквідаційної комісії товариства. При цьому, господарським судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що ОСОБА_2 є заступником голови ліквідаційної комісії і має усі законні підстави та обов'язок приймати участь у засіданнях ліквідаційної комісії, знайомитись із документами ліквідаційної процедури, у тому числі щодо обліку, реалізації майна, обліку й черговості погашення вимог кредиторів, руху коштів тощо. Кожен із членів ліквідаційної комісії вправі пропонувати на розгляд ліквідаційної комісії питання, які вважає необхідними і важливими для проведення і завершення ліквідації товариства, у тому числі й питання щодо скликання загальних зборів акціонерів. Здійснюючи управління справами товариства з метою і в межах проведення ліквідаційної процедури, ліквідаційна комісія повинна дотримуватись приписів закону і Статуту товариства, не вчиняти дій з наміром завдати шкоди іншим особам, у тому числі кредиторам і акціонерам товариства, державі.

При цьому, Львівським апеляційним господарським судом зазначено про те, що дана справа розглядається господарським судом як справа, що виникла з корпоративних відносин у спорі між ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" та акціонером товариства ОСОБА_2, пов'язаним із припиненням діяльності (ліквідацією) ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство". Тому оцінка рішень ліквідаційної комісії від 25.03.2015 повинна здійснюватись саме у межах корпоративного спору.

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Враховуючи наведені норми права з урахуванням положень п.п. 7.3., 7.4., 7.5., 10.14. Статуту ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити рішення ліквідаційної комісії, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. У цьому випадку позивач як акціонер розраховує на отримання коштів від реалізації майна товариства, що залишиться після задоволення вимог кредиторів, пропорційно до його частки у статутному капіталі.

Однак, у межах корпоративного спору не передбачено право акціонера звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. Тому не підлягають розгляду доводи позивача про порушення прав інших акціонерів і кредиторів.

Крім того, як встановлено апеляційною інстанцією, звернувшись з позовом у даній справі безпосередньо до господарського суду, позивач не назвав і не надав господарському суду доказів його звернення як акціонера і як заступника голови ліквідаційної комісії, до голови ліквідаційної комісії ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" з вимогами про належне виконання обов'язків щодо проведення ліквідаційної процедури товариства з дотриманням вимог закону і Статуту товариства, надання документально підтвердженої інформації щодо здійснення ліквідаційної процедури, скликання зборів акціонерів ВАТ "Путильське ремонтно-транспортне підприємство" для розгляду питань неналежного виконання обов'язків ліквідаційною комісією тощо.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає обґрунтованим, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів, що ним як заступником голови ліквідаційної комісії вживаються своєчасні та належні заходи для проведення ліквідаційної процедури товариства.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарським судом апеляційної інстанції не застосовано ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно з якою прийняття рішення про вчинення значного правочину віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на приписи ч. 3 ст. 105 ЦК України, оскільки з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. З урахуванням викладеного, питання щодо вчинення значного правочину також віднесено до повноважень ліквідаційної комісії.

Отже, наведені вище висновки господарського суду апеляційної інстанції вмотивовані на підставі наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене вище, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 926/530/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко