ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 924/1360/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Тепловик"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015у справі№924/1360/14 Господарського суду Хмельницької областіза позовомКомунального підприємства "Тепловик"доУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" простягнення 35405,83 грн. заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 2302,29 грн. річних за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Кравцова І.В. (представник за дов. від 25.08.2015 № 12-136)

ВСТАНОВИВ:

КП "Тепловик" 09.09.2014 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Хмельницької дирекції, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.11.2014, 35405,83 грн. заборгованості з оплати послуг централізованого опалення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, з яких 30261,39 грн. абонентської плати за квітень - жовтень 2012 року. Крім того, просить стягнути 2302,29 грн. річних станом на 03.11.2014, 1827,00 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 197,08 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.07.2015 у справі №924/1360/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015, в позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач користуючись правом на дострокове розірвання договору, належним чином повідомив позивача про припинення договору та повністю розрахувався за надані послуги.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, КП "Тепловик" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права. Зокрема як зазначає скаржник висновок суду попередніх інстанцій про те, що договір №1/39 від 20.11.2008 є розірваним з 01.04.2012, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 188 ГК України. Також, як зазначено скаржником відмова Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від сплати річної абонплати за вказаний період суперечить вимогам ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2008 року між КП "Тепловик" (виконавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Хмельницької дирекції (споживач) укладено договір №1/39 про надання послуг з централізованого опалення приміщення опалювальною площею 731,8 кв.м.

Пунктом 4 договору визначено двоставковий тариф та його складові: з 23.10.2008 абонплата згідно розрахунку із розрахунку 1877,49 грн. в місяць; теплова енергія згідно показників лічильника, із розрахунку 1Гкал - 238,06 грн.

Згідно складеного позивачем розрахунку абонентської плати розрахованої на приєднане теплове навантаження для Теофіпольського Центру поштового зв'язку № 7 встановлено, що річна потреба на опалення в Гкал 138,04, приєднане теплове навантаження 0,0632Гкал/год, річна плата за теплове навантаження (з ПДВ) 53166,06 грн., абонплата в місяць 4430,51 грн.

Згідно п.п. 9, 10, 13 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 28 договору передбачено, що останній укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення - з 2011.2008 року до 31.12.2013 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу позивача лист № 12-467 від 17.02.2012, яким останній повідомив позивача про те, що у зв'язку з реконструкцією адмінбудівлі Теофіпольського ЦОС №11, що знаходиться за адресою смт. Теофіполь, вул. Леніна, 38, зникла потреба в отриманні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. З посиланням на п.29 договору №1/39 від 20.11.2008 відповідач просить вважати зазначений договір розірваним з 01.04.2012.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача про те, що відключення від централізованого постачання належного споживачу приміщення можливе тільки після закінчення опалювального сезону, оскільки інший споживач теплової енергії ПАТ "Укртелеком" не має наміру відмовлятись від послуг по теплопостачанню, а оскільки система опалення є загальною для будинку, для проведення відключення необхідно розробити та погодити з КП "Тепловик" проектну документацію та переобладнання системи опалення для запобігання розбалансування системи опалення будівлі. Також зазначив, що згідно Правил користування тепловою енергією, після проведення цих заходів, споживач не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування тепловою енергією має письмово повідомити теплопостачальне підприємство про припинення дії договору та розрахуватись за спожиту теплову енергію згідно розрахунків.

Згодом Хмельницькою дирекцією УДППЗ "Укрпошта" листом від 07.03.2012 № 12-10647, у відповідь на лист КП "Тепловик" № 40 від 20.02.2012, повідомлено, що для проведення облаштування теплогенераторної та реконструкції опалювальної системи в будівлі Теофіпольського ЦОС № 11 Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" по вул. Леніна, 38 в смт. Теофіполь розроблено проектну документацію та проведено її погодження з усіма відповідними організаціями, в тому числі із Теофіпольським КП "Тепловик". Також відповідач зазначив, що ПАТ "Укртелеком" не заперечує щодо припинення постачання теплової енергії до будівлі за адресою смт. Теофіполь, вул. Леніна, 38, з 01.04.2012, а тому відповідач повідомляє позивача про припинення з 01.04.2012 дії договору № 1/39 від 20.11.2008 на постачання теплової енергії.

Згідно наданого відповідачем акту звірки розрахунків між відповідачем та позивачем за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, рахунки позивача за надані в цей період послуги з теплопостачання оплачувались повністю, а оскільки після 01.04.2012, позивачем не надавались послуги відповідачу, оплата не проводилась.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно ст. 13 Закону України "Про теплопостачання", що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради від 02.11.2011 № 1-11/2011 було погоджено скориговані двоставкові тарифи КП "Тепловик" на теплопостачання для підприємств, установ та організацій смт. Теофіполь з 01.11.2011 згідно з додатком 1, яким для будинків з приладами обліку тепла плата за спожиту теплову енергію в опалювальний сезон - 701,20грн./Гкал., а плата за одиницю теплового навантаження в рік (річна абонплата) - 841235,11грн/Гкал/год.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розрахунку абонентської плати з 01.11.2011, розрахованої КП "Тепловик" на приєднане теплове навантаження для Теофіпольського Центру поштового зв'язку № 7 було встановлено річну плату за теплове навантаження (з ПДВ) 53166,06 грн. та 4430,51 грн. абонплата в місяць.

Визначення складових частин двоставкового тарифу і їх формування міститься в пунктах 6.2-6.9 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженому постановою НКРЕ від 17.02.2011 № 242, а також в постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", відповідно до яких двоставковий тариф складається з двох окремих частин - умовно-змінної та умовно-постійної. Умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, та грошовий вираз змінної частини планових економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, що змінюється прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планового прибутку. Умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання споживачів та грошовий вираз решти економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними та не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планового прибутку.

Відтак, як правильно стверджує суд попередніх інстанцій, плата за приєднане теплове навантаження входить до складу скоригованого тарифу на послуги централізованого опалення та гарячого теплопостачання, являє собою абонентську плату за Гкал/год теплового навантаження, а також є складовою ціни, яку споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

В позовній заяві позивачем було зазначено, що за надані на підставі договору № 1/39 від 20.11.2008 послуги з теплопостачання, відповідачем сплачено в повному обсязі вартість спожитої теплової енергії та абонплату за період з 15.10.2011 по 31.03.2012, а також сплачено частину абонплати у розмірі 752,18 грн. за квітень 2012 року.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови від користування послугою, споживач має право розірвати договір у порядку встановленому законом. При цьому, споживач зобов'язаний за сім днів до передбаченої дати припинення отримання послуг подати постачальнику цих послуг відповідну заяву та провести повний розрахунок за отримані послуги.

Пунктом 29 Договору сторонами передбачено, що договір може бути розірваний достроково, зокрема, у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином повідомлено позивача про зникнення потреби та відмову від послуг з теплопостачання з 01.04.2012.

Крім того, відповідачем повністю оплачено вартість спожитої теплової енергії та абонентську плату за період з 15.10.2011 по 31.03.2012, та сплачено 752,18 грн. абонплати за квітень 2012 року, а також виконано всі висунуті позивачем вимоги щодо розроблення проектної документації, погодження її з відповідними організаціями і листом № 12-010647 від 07.03.2012 (у строк більш ніж за 7 днів) повідомлено позивача про припинення з 01.04.2012 дії договору.

Таким чином, враховуючи, що абонентська плата за Гкал/год теплового навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання; - що в опалювальному періоді 2011-2012 р.р. відповідачем повністю сплачено вартість спожитої теплової енергії та абонентську плату, нараховану позивачем, як плату за приєднане теплове навантаження відповідно до діючих двоставкових тарифів станом на квітень 2012 року; - що з 01.04.2012 послуги з теплопостачання позивачем відповідачу не надавались, а договір №1/39 про надання послуг з централізованого опалення приміщення розірвано, висновки господарського суду попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для сплати умовно-постійної частини двоставкового тарифу як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, а отже і відсутності підстав для задоволення позову, колегія визнає обґрунтованими.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі №924/1360/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський