ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 922/2958/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Полянського А.Г., Мачульського Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015у справі№922/2958/15 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харковадо1) Харківської міської ради, 2)Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Південний Горизонт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний центр Харківбудкомплекс" провизнання незаконним та скасування рішення за участю представників:

позивача (прокуратури): Збарих С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. №028728 від 05.09.2014),

відповідача 1: Максимовський С.О. (представник за дов. від 30.12.2015 № 08-11/7812/2-15),

відповідача 2: Захаров П.В. (представник за дов. від 01.03.2016 №б/н),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Південний горизонт", в якій просить суд визнати незаконним та скасувати п. п. 16.1, 16.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 85/09 від 29.04.2009 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів будівництва".

В обґрунтування позову, прокурор вказує на те, що оспорюване рішення прийнято в порушення вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу та положень Примірного статуту. Під час прийняття вказаного рішення, Харківська міська рада при вирішенні питання про надання ОК "ЖБК "Південний горизонт" безоплатно земельної ділянки зобов'язана була з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015, позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано п.п. 16.1, 16.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів будівництва" від 29 квітня 2009 року № 85/09. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником: норми ЖК України та Примірного статуту в частині створення житлово-будівельних кооперативів суперечать Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"; висновки про те, що ОК ЖБК не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути обслуговуючим, а за напрямом діяльності - житлово-будівельним; така підстава для подачі позовної заяви в інтересах держави прокурором, як самостійним позивачем не передбачена Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", ГПК України, іншими законодавчими актами України; судами не враховано наявність позовної давності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів будівництва" від 29 квітня 2009 року №85/09 було передано ОК "ЖБК "Південний горизонт" функції замовника на будівництво багатоповерхового житлового комплексу по вул. Велика Кільцева (в районі мікрорайону "Горизонт") та надано йому у власність земельну ділянку площею 6,7700 га за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 6,7700 га в межах договору оренди землі від 03 березня 2008 року № 740867100007 для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового комплексу по вул. Велика Кільцева (в районі макрорайону "Горизонт" з визначенням черг проектування та будівництва. Будівництво зобов'язано виконати до 01 вересня 2014 року).

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність другого відповідача на підставі положень ст. 41 ЗК України.

Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

В силу ст. 133, ст. 135 Житлового кодексу України (далі ЖК України), та абз. 1 п. 8 Примірного статуту, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК України, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 6 ст. 137 ЖК України та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45, абз. 1 п. 74 Примірного статуту, ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що ОК "ЖБК "Південний горизонт" створено із порушенням вищевказаних норм, оскільки останній згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію", обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК "ЖБК "Південний горизонт" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст. 41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Стаття 41 ЗК України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Судом також встановлено, що згідно статуту відповідача-2 ОК "ЖБК "Південний горизонт" та протоколу установчих зборів засновників від 06 квітня 2009 року, даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 ЖК України.

Відповідачі не надали суду доказів того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимога ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах. Вивчення зазначених документів ОК "ЖБК "Південний горизонт" встановлено, що відповідні відомості у них відсутні.

Всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом установчих зборів засновників від 06 квітня 2009 року, число його членів - три.

Так, п. 5.1. статуту кооперативу усупереч ст. 133, 135 ЖК України та абз. 1 п. 56 Примірного статуту передбачено можливість юридичних осіб бути членам кооперативу, п. 5.2. статуту кооперативу всупереч абз. 1 п. 45 Примірного статуту передбачено можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів. Крім того, в статуті ОК "ЖБК "Південний горизонт" всупереч ст. 133 ЖК України та абз. 1 п.8 Примірного статуту не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати в м. Харкові і потребувати поліпшення житлових умов (перебувати на відповідному обліку). За даними АДБ ГУ МВС України в Харківській області Козаченко Ю.В., який є засновником ОК "ЖБК "Південний горизонт" станом на 27 квітня 2015 року взагалі не зареєстрований в м. Харкові Харківської області.

За таких обставин, висновок місцевого та апеляційного господарського суду про незаконність п.п. 16.1, 16.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів будівництва" № 85/09 від 29 квітня 2009 року, колегія визнає обґрунтованим та таким, що узгоджується з практикою Верховного Суду України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Разом з тим, згідно матеріалів справи другий відповідач просив суд застосувати позовну давність.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15.

Господарським судом попередніх інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, обізнаність прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2009 році, оскільки останній був присутній на пленарному засіданні ради під час винесення оспорюваного рішення, яке, до того ж, листом направлялось до прокуратури міста Харкова.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

У зв'язку із обізнаністю з 29.04.2009 прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участю оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Така правова позиція з цих питань наведена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14.

Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 29.04.2009, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в травні 2015 року, суд попередніх інстанцій дійшов помилкового висновку щодо поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності, який на думку суду повинен обчислюватися з моменту проведення перевірки прокуратурою, а не з дати проведення пленарного засідання Харківською міською радою.

Звідси, зважаючи на те, що в ході розгляду справи, суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку про невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 вимогам ст.41 ЗК України, ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити з причин пропуску ним строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові Судової палати у господарських справах від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165, згідно якої, якщо суд, розглянувши справу у відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, прийде до висновку щодо відсутності у позивача суб'єктивного права чи відсутності порушень такого права з боку відповідача, він має відмовити в позові не за пропуском строку позовної давності , а по суті спору. У разі ж, коли позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2015 у справі № 922/2958/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити за спливом строку позовної давності.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: А.Г. Полянський

Г.М. Мачульський