ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 916/3429/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 3 листопада 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 22 грудня 2015 року у справі №916/3429/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 134 092,21 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу, 19 215 677,46 грн. пені, 47 064 621,24 грн. інфляційних втрат та 9 155 733,11 грн. 3% річних за порушення строків оплати поставленого газу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 3 листопада 2015 року,залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 134 092,21 грн. основної заборгованості, 9 489 448,18 грн. пені, 9 111 870,46 грн. 3% річних, 33 433 494,99 грн. інфляційних втрат, 73 080 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні 9 607 838,73 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача зазначено суми пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у КП "Теплопостачання міста Одеси", внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного сторонами 30 вересня 2013 року, утворилась заборгованість за спожитий з січня по квітень 2013 року та з жовтня 2013 по грудень 2013 року переданий ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ, поставлений за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.1, п. 1.2 Договору).

Розмір заборгованості складає 134 092,21 грн. і не заперечується відповідачем.

Позивач, посилаючись на умови п. 7.2. договору, яким встановлено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору (порядок та строки оплати поставленого природного газу), він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача, крім суми основної заборгованості, 19 215 677,46 грн. пені, 47 064 621,24 грн. інфляційних втрат та 9 155 733,11 грн. 3% річних, нарахованих ним за весь прострочення відповідача.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши надані сторонами розрахунки та контррозрахунок заявлених позовних вимог, погодився з доводами відповідача і вказав, що не зважаючи на правильність вказаної суми заборгованості у розмірі 134 092,21 грн., наданий позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснений невірно. Посилаючись на зазначене, та керуючись положеннями ст.ст. 11, 509 526, 549, 551, 611, 625, 626, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 229, 230, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визнав обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в частині 134 092,21 грн. основного боргу, 33 433 494,99 грн. інфляційних втрат, 9 111 870,46 грн. 3% річних та 18 978 896,37 грн. пені. Водночас, суд першої інстанції, з чим погодилась і апеляційна інстанція, скориставшись наданими йому п. 3 ст. 83 ГПК України правами, врахувавши винятковість підстав виникнення заборгованості, зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені до 9 489 448,18 грн.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за придбаний товар з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних у визначеному ним розмірі відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права і сторонами не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені безпідставні.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а згідно п. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з цих норм матеріального та процесуального права, попередні судові інстанції, пославшись на те, що позивач у позові просив застосувати до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, а також те, що позивач не надав, згідно ст. 33 ГПК України, доказів понесення ним збитків у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем спожитого природного газу, враховуючи інтереси сторін дійшли висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Висновки попередніх судових інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення а господарського суду Одеської області від 3 листопада 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 22 грудня 2015 року у справі №916/3429/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко