ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 916/3377/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Палія В.В.за участю представників сторін позивача 1 - Пухтицький І.М.; позивача 2 - Пухтицький І.М.; відповідача - не з'явився; прокурора - Коркішко В.М.розглянувши касаційну скаргу Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від16.12.2015та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід26.10.2015у справі № 916/3377/15за позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особіМіністерства оборони України Військової частини А 0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України)доДержавного виробничо-технічного підприємства "Граніт"простягнення 17 965, 54 грн

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оброни України та Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" (далі - ДП "Граніт") про стягнення 17 965, 54 грн пені та штрафу за прострочення постачання товару згідно з договором про закупівлю товару за державні кошти від 05.09.2014 № 160/14.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 порушено провадження у справі № 916/3377/15 за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оброни України та Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" (далі - ДВТП "Граніт") про стягнення 17 965, 54 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 26.10.2015 позов Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі військової частини А0215 задоволено. Суд стягнув з ДВТП "Граніт" на користь держави в особі військової частини А0215 17 965, 54 грн пені та штрафу за прострочення зобов'язань згідно з договором про закупівлю послуг за державні кошти від 05.09.2014 № 160/14.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2015, ДВТП "Граніт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити Військовому прокурору Вінницького гарнізону Центрального регіону України в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що пеню та штраф нараховано не за порушення строків виконання робіт за договором, а за час перевірки самим же позивачем рахунку на оплату з доданими підтверджуючими документами вартості робіт.

Також скаржник вказує на те, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

ДВТП "Граніт" вказує на те, що при ухваленні судових рішень не застосовані положення ч. 3 ст. 551, ч. 4 ст. 612, ч. 2 ст. 613 ЦК України, ч. 3 ст. 219, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2016 касаційну скаргу ДВТП "Граніт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2016.

У заісданні суду, призначеному на 24.02.2016, оголошено переву до 02.03.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами на підставі рішення комітету з конкурсних торгів військової частини А 0215 від 08.08.2014 № 375/14, 05.09.2014 року між ВЧ А0215 (замовник) та ДП "Граніт" (виконавець) було укладено договір № 160/14 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого виконавець зобов'язався надати у 2014 році послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціального призначення. Обсяг надання послуг: згідно із специфікацією (додаток 1 до договору) (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору, його ціна становить 343 285, 08 грн. Ціна послуг визначена за результатами проведення процедури торгів у протоколі погодження ціни послуг (додаток 2 до договору). Сума договору та ціна послуг зменшуються у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

У п. 5.1. договору сторони погодили термін надання послуг: не пізніше 01.11.2014 року, після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4 договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що при прийомі наданих послуг перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. За результатами прийому наданих послуг, по кожному наряду окремо, складається та підписується акт приймання наданих послуг та акт прийому-передачі.

Згідно з п. 5.9. договору зобов'язання виконавця щодо надання послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг та акту приймання-передачі. Датою виконання зобов'язань замовника є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами договору.

Відповідно до п.п. 6.1.1 та 6.3.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести оплату наданих послуг відповідно до умов договору. Виконавець зобов'язаний здійснити надання послуг в строки, встановлені цим договором.

У п. 7.1. та в ч. 2 п. 7.2. сторони погодили, що вони беруть на себе зобов'язання неухильно виконувати всі умови цього договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. За порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених у п. 5.1. договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено господарськими судами відповідно до нарядів на ремонт (виготовлення, обробку) № ЗРО/Р-377, № ЗРО/Р-378, № ЗРО/Р-379, № ЗРО/Р-380, № ЗРО/Р-381 від 10.09.2014, наявних в матеріалах справи, Військовими частинами було замовлено у ДП "Граніт" послуги на ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціального призначення згідно договору про закупівлю коштів за державні кошти № 160/14 від 05.09.2014.

З урахуванням актів № 139 від 03.12.2014 на суму 49 980, 60 грн, № 138 від 03.12.2014 на суму 30 451, 56 грн, № 165 від 08.12.2015 на суму 37 654, 60 грн, № 164 від 08.12.2014 на суму 37 624, 45 грн, № 163 від 08.12.2014 на суму 15 949, 55 грн на загальну суму 171 660, 76 грн суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виконавець, надавши послуги за договором, виконав свої зобов'язання з порушенням встановленого цим договором строку, а саме після 01.11.2014.

Додатковою угодою № 1 від 24.12.2014 про зміни умов договору від 05.09.2014 № 160/14 про закупівлю послуг за державні кошти, сторони змінили п. 3.1. договору, зменшивши суму договору до 171 660, 76 грн. Крім того, сторонами змінена специфікація послуг (додаток 1 договору) та протокол погодження договірної ціни (додаток 2 договору).

У зв'язку з перевищенням терміну надання послуг за договором, ВЧ А0215 23.01.2015, направила ДП "Граніт" претензію про сплату пені у розмірі 5 949, 29 грн та штрафу в сумі 12 016, 25 грн, на підставі п. 7.2. договору.

ДП "Граніт" 12.05.2015 направило відповідь на претензію, в якій посилалось на те, що п. 5.9. договору суперечить чинному законодавству України та запропонувало погодити визначення дати виконання послуг за договором датою підписання акту приймання наданих послуг.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оброни України та Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до ДП "Граніт" про стягнення 17 965, 54 грн пені та штрафу за прострочення постачання товару згідно з договором про закупівлю товару за державні кошти від 05.09.2014 № 160/14.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що ДП "Граніт" неналежним чином виконало своє зобов'язання за договором, а саме перевищило термін надання послуг за договором більше ніж на місяць, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь держави в особі ВЧ А0215 суми пені у розмірі 5 949, 29 грн та штрафу 12 016, 25 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій не було визначено правової природи спірного договору.

Так, судами не було враховано, що предметом договору про закупівлю послуг за державні кошти № 160/14 є ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З врахуванням викладеного судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки доводам та доказам ДП "Граніт", що призвело до неповного встановлення обставин справи.

Зокрема, господарськими судами не враховано та не дано правової оцінки іншим умовам договору від 05.09.2014 № 160/14 про закупівлю послуг за державні кошти. Так, п. 3.4 договору передбачено, що для встановлення вартості послуг за фактичними витратами виконавець у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до терміну завершення надання послуг, представляє ПЗ № 4993 розрахунково-калькуляційні матеріали щодо договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обґрунтованих розрахунків очікуваних витрат в розрізі статей калькуляцій.

Разом з тим, господарським судами не перевірено чи було дотримано ДП "Граніт" зазначеного порядку, коли ним були передані розрахунково-калькуляційні матеріали щодо договірної ціни та чим це підтверджується.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі коли строк надання послуг (технологічний цикл ремонту виробів) перевищує граничний термін надання послуг, вироби в ремонт передається за згодою виконавця.

Згідно з п. 5.4 представник замовника (експлуатуюча військова частина) передає вироби виконавцю у строк до 3-х діб з дня отримання нарядів на ремонт. У разі затримки надання виробів в ремонт експлуатуючою військової частиною виконавець повідомляє про це письмово замовника. Строк з дати отримання такого повідомлення замовником до дати отримання виробів виконавцем, зазначеної у наряді на передачу у ремонт, до строку надання послуг не зараховується, а термін надання послуг відповідно переноситься на строк затримки.

З врахуванням наведеного пункту договору судами попередніх інстанцій не було перевірено доводи ДП "Граніт" щодо того, що несправні вироби в ремонт з військових частин фактично передавалися із значним запізненням.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не було визначено чи відповідає умовам договору, зокрема його п. 3.4., а також нормам чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 853 ЦК України, строк погодження розрахунково-калькуляційних матеріалів щодо договірної ціни замовником, який в даному випадку склав більше місяця, при цьому, судами не було з'ясовано якими обставинами був зумовлений такий тривалий строк погодження, чи заявлялось замовником про допущені у роботі відступи від умов договору або інших недоліки.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2015 у справі № 916/3377/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Палій В.В.