ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 914/1687/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р.у справі№914/1687/14 господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"простягнення 359191,70грн.

за участю представників:

позивача: Лебідь О.П., дов. від 01.09.2015р.;

відповідача : Могильницький А.М., дов. від 31.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" про стягнення 359191,70 грн. заборгованості за договором поставки № 0033 від 20.08.2013р., в тому числі: 330896,16 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 23087,64 грн. пені, 5207,90 грн. - 3% річних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 250056,31 грн., з яких: 219913,29 грн. - основний борг з урахуванням курсової різниці, 22971,72 грн. - нарахована пеня, 7171,30грн. - 3 % річних та здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. у справі №914/1687/14 (суддя Гутьєва В.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" 42227,49 грн. основного боргу, 22971,72 грн. пені, 7171,30 грн. - 3% річних та 8218,59 грн. судового збору. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" про зменшення розміру пені відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів: Галушко Н.А., Данко Л.С.) рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р. скасовано в частині відмови у стягненні 177685,80 грн. боргу з врахуванням курсової різниці. В цій частині позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" 177685,80 грн. боргу з врахуванням курсової різниці. В решті рішення суду залишено без змін та здійснено розподіл судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" 177685,80 грн. боргу з врахуванням курсової різниці та 1776,86 грн. судового збору скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2015р.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів викладених у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми", оскільки вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята у відповідності та з дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (позивач - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (відповідач - покупець) укладено Договір поставки №0033, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити узгодженими партіями відповідачу продукцію: кормові добавки, амінокислоти, вітаміни, ензими, пігменти та інше (Товар), зазначені у додатках: видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити кожну партію Товару.

За умовами визначеними сторонами у п. 2.2 договору № 0033 ціна товару розуміється на умовах: "Склад продавця"; ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті позивачу за цим договором, є базовими, визначеними на дату поставки; у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за такою формулою: Х2=(Y2:Y1)*Х1, де: Х1 - базові ціни (вказані у видаткових накладних) у національній валюті України на дату відпуску товарів; Y1- курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 - курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату здійснення оплати покупцем; Х2 - підсумкова/загальна сума до оплати.

У п.3.3. Договору встановлено, що передача Товару проводиться зі складу позивача в смт. Немішаєве Бородянського р-ну Київської обл., або за домовленістю. Перевезення продукції зі складу ТОВ "Укрполіскорм" на склад ТОВ "Агролайф корми", порядок оплати транспортних послуг перевізника, порядок відшкодування витрат по доставці товару визначається додатковим погодженням сторін. Для отримання Товару Покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання Товару або за узгодженням іншим чином (п.3.7. Договору).

За умовами п. 3.9 Договору розрахунки здійснюються на наступних умовах: передплата 100 % або інші строки, за домовленістю сторін. Дата поставки Товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Як встановлено судами, у жовтні-листопаді 2013р. відповідачем замовлено у позивача Товар на загальну суму 576227,49 грн. (рахунки-фактури №СФ-0000183 від 16.10.2013 року, №СФ-0000195 від 05.11.2013р.), який передано позивачем відповідачу за видатковими накладними №РН-000172 від 16.10.2013р., №РН-0000173 від 17.10.2013р., №РН-0000181 від 05.11.2013р., довіреностями № 559 від 17.10.2013р., №556/1 від 16.10.2013р., №607 від 05.11.2013р. та товарно-транспортними накладними серія 02ААТ№007141/в від 17.10.2013р. та №59998005525816 від 05.11.2013р.

Внаслідок несплати вартості товару відповідачем, 27.11.2013 р. позивачем направлено йому претензію № 131127/2 з вимогою оплати заборгованість за поставлений товар на суму 539227,49 грн.

14.01.2014р. відповідачем надіслано лист (вих. № 23) про визнання заборгованості в розмірі 402227,49 грн. з гарантуванням оплати заборгованості до 15.02.2014р., здійснюючи оплату в розмірі 80000 грн. кожний тиждень.

Враховуючи часткову оплату ТОВ "Агролайф корми" заборгованості за договором поставки в розмірі 386000грн., ТОВ "Укрполіскорм", пославшись на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 330896,16 грн. з урахуванням курсової різниці. Крім цього, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 23087,64грн. та 5207,90 грн. - 3% річних.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу, спірними, тобто таким, що є предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" заборгованості у сумі 250056,31грн., з яких: 219913,29 грн. - основний борг з урахуванням курсової різниці (42227,49 грн. - основний борг та 177685,80 грн. - курсова різниця), 22971,72 грн. - пеня та 7171,30грн. - 3 % річних, про що зазначено в поданій позивачем до суду першої інстанції заяві про уточнення позовних вимог.

Суд першої інстанції врахувавши договірні умови, визначені сторонами у договорі поставки №0033 від 20.08.2013р., вищезазначені рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, пославшись на ч.2 ст.11, ст.ст.525, 530, 533, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст.692, ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 230 Господарського кодексу України, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг на суму 42227,49 грн., 22971,72 грн. пені та 7171,30 грн. - 3% річних, відмовивши у задоволенні вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням курсової різниці на суму 177685,80 грн., у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат, пов'язаних з явкою його представників у засідання господарського суду.

Тоді як, апеляційний господарський суд, за результатами здійснення апеляційного провадження, врахувавши встановлення судом першої інстанції факту поставки товару позивачем відповідачеві за вищезазначеними доказами за умовами договору поставки №0033 від 20.08.2013р., визначені у п.2.2. цього договору умови, приписи ч.2 ст.11, ст.ст.525, 530, 533, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст. 692, ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,230 Господарського кодексу України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з урахуванням курсової різниці на суму 177685,80 грн., скасувавши рішення суду першої інстанції у частині відмови у його стягненні та задовольнивши позовні вимоги в цій частині, в решті - залишив судове рішення без змін.

З огляду на вимоги касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми", спірними є 177685,80 грн. курсової різниці, стягнутої судом апеляційної інстанції на підставі п.2.2. договору № 0033 .

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Як вже було зазначено вище, у п. 2.2 договору № 0033 сторони погодили, що ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті позивачу за цим договором, є базовими, визначеними на дату поставки, проте у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за погодженою сторонами формулою, якою запроваджено сторонами договору порядок визначення суми, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу, внаслідок співвідношення курсу Євро до валюти України, встановленого НБУ на дату здійснення оплати покупцем до курсу євро до валюти України, встановленого НБУ на дату видаткової накладної, яке збільшує базову ціну, вказану у видаткових накладних.

Відмовляючи у стягненні спірної суми курсової різниці, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на відсутність у договорі поставки № 0033 від 20.08.2013 р. ціни (вартості товару), визначеної у валютному еквіваленті в абсолютній величині, застосування передбаченої в п. 2.2 договору формули перерахунку ціни з використанням курсу євро є необгрунтованим.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає його помилковим з огляду на наступне.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно аналізу положень чинного в Україні законодавства, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

За змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що встановивши, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 0033, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" спірних 177685,80 грн. курсової різниці, нарахованих позивачем згідно погодженого сторонами у договорі №0033 п.2.2 порядку, який як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у засіданні суду касаційної інстанції, є чинним, не змінювався сторонами та не визнавався недійсним в судовому порядку.

При цьому, посилання заявника касаційної скарги на висновок, здійснений у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. у справі №14/226(1/19), в якій було відмовлено у стягненні курсової різниці через визнання недійсним пункту договору, за яким було нараховано курсову різницю, в обгрунтування відсутності підстав для стягнення у даній справі курсової різниці, не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені судами у даній справі, є відмінними від тих, які встановлені в межах наведеної ним справи.

Зважаючи на вірне встановлення судом апеляційної інстанції викладених обставин, колегія суддів вважає правильним його висновок про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" 177685,80 грн. курсової різниці на підставі п.2.2 договору №0033.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції в іншій частині не оскаржується, а доводи викладені у касаційній скарзі щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем положень матеріального права, що унеможливлює їх прийняття судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду в цій частині, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. у справі №914/1687/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик