ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 911/2091/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Парадіс Нова" та ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справі№911/2091/15 господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Парадіс Нова"доПриватного підприємства "Контраст"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5про розірвання договору та повернення товару в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПП "Парадіс Нова": Сапронова М.І.;

- ПП "Контраст": Полинь А.С.,

- ОСОБА_4: ОСОБА_8,

- ОСОБА_5: повідомлений, але не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2015 (суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013, укладений між Приватним підприємством "Парадіс Нова" (позивач), як продавцем, та Приватним підприємством "Контраст" (відповідач), як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 333. Залишено без розгляду позовну вимогу про витребування від Приватного підприємства "Контраст" на користь Приватного підприємства "Парадіс Нова" майна - комплексу, нежитлового приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач та третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4, не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте третя особа на стороні відповідача не скористалася своїм процесуальним правом бути присутньою у судовому засіданні.

Відповідач надав відзиви на касаційні скарги, в яких заперечує проти їх задоволення та просить постанову апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін.

01.03.2016 третьою особою на стороні позивача - ОСОБА_4 та 02.03.2016 позивачем до Вищого господарського суду України подані додаткові письмові пояснення до касаційних скарг, в яких скаржники підтримали доводи та вимоги касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи, колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013, укладеного між Приватним підприємством "Парадіс Нова" (позивач), як продавцем, та Приватним підприємством "Контраст" (відповідач), як покупцем, та про витребування від відповідача майна - комплексу, нежитлового приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області, який належить на праві власності Приватному підприємству "Парадіс Нова".

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на те, що договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, оскільки був укладений для приховування іншого правочину вчиненого ОСОБА_5 у формі розписки від 03.04.2013, яка має ознаки договору купівлі-продажу товару в кредит, стосується того ж самого об'єкту нерухомості, щодо якого було укладено договір купівлі-продажу, однак, містить інші умови, зокрема щодо ціни об'єкту нерухомості, ніж ті, що зафіксовані в спірному удаваному правочині.

Також позивач зазначав, що оскільки до відносин між сторонами договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 в частині його ціни і порядку оплати мають застосовуватись умови викладені в реальному правочині, а саме в розписці від 03.04.2013, і відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу та вимог чинного законодавства вартість відчужуваного майна у розмірі та у строки, визначені умовами реального правочину не сплатив, тобто, допустив істотне порушення умов вказаного договору, це є підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 та ч. 2 ст. 695 ЦК України та для повернення неоплаченого майна згідно з ч. 4 ст. 694, ч. 2 ст. 697 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу встановили, що: 03.04.2013 між Приватним підприємством "Парадіс Нова" (позивач), як продавцем, та Приватним підприємством "Контраст" (відповідач), як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу (надалі договір купівлі-продажу, спірний договір купівлі-продажу). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 333.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність комплекс, нежитлове приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області. Покупець зобов'язується прийняти об'єкт купівлі-продажу і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Купівля-продаж об'єкту здійснюється за ціною 63 500,00 грн, яка відповідає оціночній вартості майна. Покупець зобов'язався сплатити вказану суму в безготівковій формі на рахунок продавця до 31.12.2013 відповідно до графіку розрахунків, а саме: 03.04.2013 - 60 000,00 грн., до 31.12.2013 - 3 500,00 грн. згідно з рахунком, виставленим продавцем у день сплати та підписання акту прийому-передачі об'єкта купівлі-продажу (п. 2.2. договору купівлі-продажу).

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу передбачено, що в день повного розрахунку по цьому договору продавець повинен передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу в належному технічному стані, про що сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі.

Судами також встановлено, що 03.04.2013 - в день укладення вказаного договору купівлі-продажу фізичною особою ОСОБА_5 було видано письмову розписку, за якою він зобов'язався передати фізичній особі ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 75 000,00 доларів США в рахунок придбання об'єкту купівлі-продажу - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане (101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя) згідно з договором від 03.04.2013, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 333.

Відповідно до вказаної розписки перша частина грошових коштів в сумі 50 000,00 доларів США мала бути сплачена до 20.06.2013, інша частина в сумі 25 000,00 доларів США - до 31.12.2013.

Задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами у справі спірний договір купівлі-продажу від 03.04.2013 в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, оскільки в день його укладення між фізичними особами, які є власниками та керівниками підприємств - сторін договору, було оформлено розписку від 03.04.2013, що фактично є правочином, в якій вказані особи домовились про інші умови купівлі-продажу того ж об'єкту за іншу ціну. За висновком суду, сторони розписки діяли не у власних інтересах, а в інтересах сторін спірного договору купівлі-продажу та мали на меті приховати реальні правовідносини, зокрема в частині вартості та порядку оплати майна, а відтак, до таких правовідносин мають застосовуватися правила та умови, узгоджені у спірному договорі купівлі-продажу з урахуванням зобов'язань, прийнятих в розписці.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату нерухомого майна на умовах, передбачених розпискою від 03.04.2013, тобто допустив істотне порушення договірних зобов'язань, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишив без розгляду вимогу про повернення майна з огляду на відсутність доказів передачі такого майна за договором купівлі-продажу позивачем відповідачу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, не погодився з висновками суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 та повернення майна. При цьому, апеляційний господарський суд виходив із того, що підстави для розірвання правочину відсутні, оскільки по-перше, зобов'язання з оплати вартості придбаного майна за ціною та в порядку, передбаченому спірним договором були виконані відповідачем шляхом внесення грошових коштів в сумі 63 500,00 грн. на депозит нотаріусу у зв'язку з тим, що позивач уникав отримання вказаних коштів. По-друге, за висновком суду, невиконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів, на умовах, передбачених розпискою від 03.04.2013, не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу, оскільки позивач не довів того, що спірний договір купівлі-продажу в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, а розписка, якою встановлено іншу ціну товару, не свідчить про удаваність договору купівлі-продажу, не є доказом укладення іншого виду правочину, який би встановлював інші цивільно-правові відносини між сторонами, відмінні від купівлі-продажу.

Відмовивши у розірванні договору, суд апеляційної інстанції відмовив і у задоволенні похідної від неї позовної вимоги про повернення майна, врахувавши при цьому також і відсутність у матеріалах справи доказів передачі позивачем майна відповідачу. За висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції, який не вимагав у позивача доказів передачі майна за договором відповідачу, не мав процесуальних підстав для залишення позовної вимоги про повернення майна без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Вищий господарський суд України, погоджується із висновками апеляційного господарського суду, виходячи із наступного.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 695 ЦК України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зобов'язання з оплати вартості придбаного майна за ціною та в порядку, передбаченими спірним договором, були виконані відповідачем шляхом внесення грошових коштів в сумі 63 500 грн. на депозит нотаріусу у зв'язку з тим, що позивач уникав отримання вказаних коштів.

За твердженням позивача відповідач в порушення умов спірного договору та вимог чинного законодавства не сплатив визначену в розписці від 03.04.2013 вартість відчужуваного за спірним договором майна, чим допустив істотне порушення умов вказаного договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку та повернення неоплаченого майна. При цьому, позивач послався на те, що спірний договір купівлі-продажу в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, був укладений між сторонами для приховування іншого правочину - вчиненого між сторонами у формі розписки від 03.04.2013, а до відносин між сторонами стосовно купівлі-продажу об'єкту нерухомості в частині його ціни та порядку оплати мають застосовуватися умови, викладені в реальному правочині - розписці від 03.04.2013.

Задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу в частині його ціни і порядку оплати є удаваним.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Проте, місцевий господарський суд, встановивши, що спірний договір купівлі-продажу в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, не визнав в цій частині договір купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не довів належними та допустимими доказами того, що спірний договір купівлі-продажу в частині його ціни і порядку оплати є удаваним, що при його укладенні сторони мали на увазі укладення саме іншого виду договору, за яким між сторонами встановилися б інші правовідносини, а не просто зміну деяких умов договору купівлі-продажу, у тому числі, в частині строків та суми оплати товару.

Укладаючи спірний договір купівлі-продажу з розстроченням платежу воля сторін не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені договором купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що вчинена фізичною особою ОСОБА_5 розписка, за якою він зобов'язався передати фізичній особі ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 75 000,00 доларів США в рахунок придбання об'єкту купівлі-продажу юридичними особами, а саме, Приватним підприємством "Парадіс Нова" та Приватним підприємством "Контраст" на інших умовах, ніж ті, що визначені в спірному договорі купівлі-продажу.

Також судом апеляційної інстанції у даній справі, з'ясовано, що судовими рішеннями у справі господарського суду Київської області № 911/902/14 було встановлено обставини відсутності правових наслідків оформлення фізичною особою ОСОБА_5 розписки для позивача і відповідача, як юридичних осіб та сторін оспорюваного договору купівлі-продажу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що спірний договір не є удаваним, а відтак, передбачені розпискою від 03.04.2013 умови щодо розміру, строків та порядку оплати вартості майна не можуть бути застосовані до правовідносин за договором купівлі-продажу. При цьому, невиконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів, на умовах, передбачених розпискою, не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013, а також і у задоволенні похідної від неї вимоги про повернення майна, врахувавши при цьому відсутність в матеріалах справи доказів передачі позивачем майна відповідачу.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що суд першої інстанції, який не вимагав у позивача доказів передачі майна за договором купівлі-продажу відповідачу, не мав процесуальних підстав для залишення без розгляду позовної вимоги про повернення майна на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, яким наведене вище не було враховано, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Стосовно посилань скаржників в додаткових письмових поясненнях до касаційних скарг на обставини, які не були нібито враховані судом апеляційної інстанції, як то що земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт купівлі-продажу, не є в орендному користування ПП "Парадіс Нова", а належить на праві постійного довгострокового користування ФОП ОСОБА_11, що призвело до прийняття рішення, яке порушує права та обов'язки особи- ФОП ОСОБА_11, яка не є стороною у справі, колегія суддів зазначає, що на вказані обставини скаржники ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не посилались, а відповідно до меж перегляду справи у суді касаційної інстанції, встановлених у ст. 1117 ГПК України, останній не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або запобіганню тероризму", є безпідставними, оскільки зводяться до довільного тлумачення скаржниками норм вказаного законодавчого акту.

Посилання скаржників, викладені в касаційних скаргах про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права відхиляються колегією суддів як необгрунтовані, оскільки згідно з частиною п'ятою статті 4-6 ГПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду для розгляду справи № 911/2091/15 обрано колегію суддів у складі: Пономаренко Є.Ю.- головуючий суддя, суддів - Руденко М.А., Дідиченко М.А. Цей же склад колегії суддів і прийняв постанову у даній справі.

Отже постанова Київського апеляційного господарського суду у даній справі прийнята з дотриманням принципу неперервності судового розгляду.

Інші доводи, викладені в касаційних скаргах та додаткових поясненнях, були предметом дослідження апеляційним господарським судом, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційні скарги не відповідають вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд а в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував відносини сторін.

Суд апеляційної інстанції використав у повному обсязі свої повноваження передбачені процесуальним законом та правомірно відмовив у задоволенні позову, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємства "Парадіс Нова" та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі №911/2091/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.Б. Іванова

В.І. Картере