ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/9986/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Управління центру Новоапостольської церкви в Україні, треті особи - ОСОБА_4, Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр", Управління охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі - позивач) звернулась до Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні (далі - відповідач), треті особи - ОСОБА_4 та Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр", з позовом про зобов'язання відповідача привести нежитлові приміщення, загальною площею 173, 1 кв.м., розташовані на першому поверсі будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові, до попереднього стану, а саме: демонтувати самовільно влаштовану перегородку у приміщенні під літ. 2-9, відновити самовільно демонтовані перегородки у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновити самовільно демонтовану капітальну стіну між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13; у випадку проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій зобов'язати Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні не порушувати прав мешканців будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові та дотримуватись правил співжиття.

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем встановленого порядку перепланування нежилих приміщень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 липня 2014 року касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково.

Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2013 року.

Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2013 року залишено без змін, апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - без задоволення.

У касаційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 22, 24, 27, 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 1224 від 18 листопада 2005 року "Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету № 406 від 6 травня 2005 року", чинного на час здійснення перепланування, норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", ДБН А.22-3-97 "Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва".

Зазначає, що всупереч п. 6.2 ДБН А.2.2-6-2008, науково-проектну документацію на реставрацію пам'ятки місцевого значення - будинку № 5 по вул. С.Крушельницької у м. Львові з місцевим органом охорони культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом не погоджено.

Вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що не наділений правом на звернення до суду з позовом до Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні, оскільки пп. 4.2.2 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому № 04 від 6 січня 2012 року, передбачено повноваження адміністрації у сфері житлово-комунального господарства, а саме, здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 березня 2010 року між ТОВ "Троянда-Стиль" (продавець) та Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 38, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м, що розташовані на 1 поверсі в будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця Крушельницької С., будинок 5, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт продажу у власність і сплатити за нього оговорену грошову суму.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25604320 від 17 березня 2010 року нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м. за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. С.Крушельницької, 5 на підставі договору купівлі-продажу № 38 від 17 березня 2010 року на праві колективної власності належать Управлінському центру Новоапостольської церкви в Україні.

На підставі заяв ОСОБА_4 до ЛКП "Цитадель-центр" (№ 624 від 6 серпня 2010 року), Галицької районної адміністрації (б/н від 9 серпня 2010 року), спрямованих до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (б/н від 10 серпня 2010 року), прокуратури Галицького району м. Львова (№ 5021-10 від 21 жовтня 2010 року) проведені ряд обстежень вказаних нежитлових приміщень.

Згідно акту Комісії відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації б/н від 9 листопада 2010 року, складеного за наслідками обстеження нежитлових приміщень, керівництвом Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні без відповідного дозволу проведено внутрішнє перепланування приміщень, а також демонтовано частину стіни (приблизно довжиною 5,0 м., висотою 3,0 м. між приміщеннями під літ. 2-13 та літ. 2-12); на довірену особу відповідача складено протокол № 31 про адміністративне правопорушення від 9 листопада 2010 року та скеровано на розгляд адміністративної комісії Галицької районної адміністрації для вжиття заходів.

В ході перевірки за наслідками обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м. Львові, проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на вимогу прокуратури Галицького району м. Львова № 13р-10 від 25 жовтня 2010 року, складено акт № 05/11г від 11 листопада 2010 року, згідно якого власником нежитлових приміщень проведено ремонтні роботи зазначених приміщень, розширено дверний проріз в стіні між приміщеннями "2-12" та "2-13", яка згідно роз'яснень "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" відноситься до ненесучих (самонесучих) конструкцій, та зазначено, що порушень у сфері містобудування не виявлено (лист № 7/13-06-9353 від 11 листопада 2010 року).

Львівським комунальним підприємством "Цитадель - центр" видано акт-попередження № 6 від 7 грудня 2010 року на ім'я ОСОБА_5 (доручення від 23 червня 2010 року) щодо проведеного перепланування без відповідного дозволу на вул. С.Крушельницької, 5, а саме: розширено санвузол, демонтовано стіну між приміщеннями під літ. 2-13, літ. 2-12, влаштовано приміщення під літ. 2-10 пл. 1,9 кв.м. на площі приміщення під літ. 2-9, виявлене 9 листопада 2010 року.

Згідно протоколу серії ЛВ № 000154 від 7 грудня 2010 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про адміністративне правопорушення у будинку № 5 на вул. С.Крушельницької у нежитлових приміщеннях проведені ремонтні роботи з перепланування: розширено дверний проріз на пам'ятці культурної спадщини ох. № 378 (рішення Львівського облвиконкому № 130 від 26 лютого 1980 року) без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, виявлене 7 листопада 2010 року.

Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири (нежитлового приміщення) по вул. С.Крушельницької, 5, в м. Львові від 10 грудня 2010 року, затвердженого директором ЛКП "Цитадель-центр", відповідачем здійснено самовільне перепланування нежитлового приміщення, а саме: розширено санвузол, демонтовано стіну між приміщеннями під літ. 2-10, 2-13, 2-12, влаштовано приміщення під літ. 2-9 пл. 1,9 кв.м. на площі приміщення під літ. 2-9, а також знято пічки.

Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 328 від 27 грудня 2010 року визнано порушення ОСОБА_5 вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а саме: демонтовано пічки у всіх нежитлових приміщеннях; у приміщенні під літ. 2-11 встановлено умивальник; у приміщенні під літ. 2-8 встановлено унітаз; влаштовано перегородку у приміщенні під літ. 2-9, внаслідок чого утворено нове приміщення під літ. 2-10; відновлено дверний отвір між приміщеннями під літ. 2-9 та літ. 2-11, а також між приміщеннями під літ. 2-9 та літ. 2-6; демонтовано перегородку між приміщеннями під літ. 2-2 та 2-3, чим змінено площі цих приміщень у будинку № 5 на вул. С.Крушельницької у м. Львові, (вказаний будинок є пам'яткою архітектури), у зв'язку з чим на ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 250 гривень.

Відповідно до витягу із протоколу засідання міжвідомчої комісії Галицького району № 41 від 14 грудня 2010 року на підставі листа ЛКП "Цитадель-центр" № 4-31-2475 від 13 грудня 2010 року вирішено зобов'язати відповідача за власні кошти привести нежитлові приміщення на вул. С.Крушельницької, 5, в м. Львові до попереднього стану у зв'язку з відсутністю дозвільних документів та наявності скарг мешканців розташованої вище квартири № 4.

Висновок міжвідомчої комісії Галицького району вступає в силу, згідно даного протоколу, після затвердження розпорядженням голови адміністрації.

Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12 січня 2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5, до попереднього стану" затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району. Зобов'язано Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні в термін до 1 березня 2011 року за власні кошти привести нежитлові приміщення першого поверху на вул.С.Крушельницької, 5, до попереднього стану (п. 2 розпорядження). У випадку невиконання п. 2 в добровільному порядку юридичному відділу адміністрації звернутись з позовною заявою в суд про приведення нежитлових приміщень до попереднього стану (демонтувати влаштовану та відновити демонтовану перегородку в приміщеннях під літ. 2-3, 2-9, відновити стіну між кімнатами під літ. 2-12, 2-13) (п. 4 розпорядження).

Відповідно до акту обстеження вказаних приміщень ЛКП "Цитадель-центр" б/н від 4 березня 2011 року відповідачем не виконано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12 січня 2011 року, а саме: не приведено зазначене приміщення в будинку № 5 на вул. С.Крушельницької до попереднього стану.

В листі Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 168 від 21 вересня 2010 року роз'яснено, що оскільки стіна між приміщеннями "2-12" та "2-13" на 1-му поверсі будинку № 5 на вул. С.Крушельницької не сприймає навантажень і впливів від решти несучих конструкцій будинку, зокрема, від перекриття, вона відноситься до ненесучих (самонесучих) конструкцій.

Також встановлено, що згідно п. п. 2, 3 висновку пояснюючої записки проекту та технічних висновків Львівського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (державна ліцензія серії АВ № 490061 господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури) "Розширення прорізу дверей в поперечній ненесучій стіні нежитлових приміщень на 1-му поверсі житлового будинку № 5 на вулиці С.Крушельницької у місті Львові" нежитлові приміщення на 1-му поверсі пропонуються на виконання розширення прорізу дверей в поперечній ненесучій стіні з метою забезпечення нормальних умов експлуатації на підставі завдання замовника; стан будинку і його конструкцій не погіршиться внаслідок виконання запроектованого перепланування при умові дотримання розробок та рекомендацій проекту, порядку та технологій виконання робіт.

Відповідно до листа Державного підприємства Державного інституту проектування міст "МІСТОПРОЕКТ" Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 625/05-1 від 23 листопада 2010 року (на заяву ОСОБА_5 б/н від 17 листопада 2010 року щодо роз'яснення, чи вважається переплануванням розширення прорізу дверей) проект розширення існуючого прорізу в ненесучій стіні з наступним заповненням його розсувною перегородкою (виконаний Львівським філіалом "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", замовлення 7.3.223-АБ-10, 2010 року) не приводить до зміни порядку розміщення основних, допоміжних, обслуговувальних і комунікаційних приміщень, та зроблено висновок, що згадане розширення прорізу в існуючій стіні переплануванням не являється; епізодичне об'єднання обох приміщень (2.12 та 2.13), якщо воно не змінює основного технологічного процесу в обох приміщеннях, не може вважатись підставою для характеризування розширення прорізу між ними як перепланування (частини будинку в даному випадку); правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу № 76 від 17 травня 2005 року, є обов'язковими лише для жилих будинків і жилих приміщень в них, а для нежилих приміщень, вбудованих в жилі будинки, обов'язковими є лише нормативно-технічні та нормативно-правові акти для відповідних нежилих приміщень.

Заявлені у даній справі позовні вимоги обгрунтовані невиконанням Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12 січня 2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5, до попереднього стану", яким відповідача зобов'язано привести нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м., розташовані на першому поверсі будинку № 5 на вул. С.Крушельницької у м. Львові, до попереднього стану, а саме: демонтувати самовільно влаштовану перегородку у приміщенні під літ. 2-9, відновити самовільно демонтовані перегородки у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновити самовільно демонтовану капітальну стіну між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13; у випадку проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій зобов'язати Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні не порушувати прав мешканців будинку № 5 на вул.С.Крушельницької у м. Львові та дотримуватись правил співжиття.

Разом з тим, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3869 від 15 грудня 2014 року, проведеної у даній справі Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, ремонтно-будівельні роботи, які проводилися в нежитловому приміщенні 1-го поверху по вул. С.Крушельницької, 5 в м. Львові, відносяться до поняття перепланування і дані роботи потребували дозволу органів місцевого самоврядування, в той же час вказані роботи не належать до самочинного будівництва, так як ці перепланування не пов'язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, та виконані без порушення несучих конструкцій. Проведені ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщенні 1-го поверху по вул. С.Крушельницької, 5, в м. Львові не суперечать вимогам Державних будівельних норм. На момент натурного обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху будинку 5 по вул. С.Крушельницької в м. Львові не було виявлено деструктивних процесів, пов'язаних з розширенням прорізу - тріщин, прогинів, перекосів, для встановлення можливості руйнування необхідно провести розрахунки несучої здатності існуючих конструктивних елементів даної будівлі, що не входить до компетенції експерта - будівельника.

Позивач розрахунки несучої здатності існуючих конструктивних елементів вказаної будівлі та можливий вплив перепланування на процеси руйнування будинку в майбутньому також судам не надав.

Таким чином, судами встановлено, що ремонтно-будівельні роботи, проведені у вказаних нежилих приміщеннях, не належать до самочинного будівництва, а відносяться до поняття перепланування, яке не потягло за собою зміну несучих конструкцій будівлі.

Разом з тим, позовні вимоги Галицької районної ради Львівської області обгрунтовані також тим, що перепланування нежитлових приміщень проведено відповідачем без відповідного погодження з органами охорони культурної спадщини, що є порушенням вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини, оскільки житловий будинок за адресою м. Львів, вул.С.Крушельницької, 5, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Судами встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору об'єкт продажу є частиною пам'ятки архітектури місцевого значення - охоронний № 378 (Рішення Львівського облвиконкому № 130 від 26 лютого 1980 року) та відповідно до листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 04/675 від 16 березня 2010 року продавцеві надано дозвіл на відчуження об'єкта продажу.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини", до сфери регулювання якого відноситься і особисті майнові відносини щодо пам'яток культурної спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Режими використання пам'яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам'яток місцевого значення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до п. 9 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року у разі, коли власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов'язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам'ятки та упорядженням її території, він повинен подати відповідному органу охорони культурної спадщини науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації та з письмового дозволу зазначеного органу.

Загальні вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, оформлення, погодження та затвердження науково-проектної документації на реставрацію об'єкта культурної спадщини, науково-технічного супроводу та авторського нагляду за реставрацією пам'ятки містяться у Державних будівельних нормах ДБН А.2.2-6-2008, чинних з 1 січня 2009 року, якими встановлено склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту та пристосування (далі - реставрація) об'єктів культурної спадщини (крім пам'яток археології і монументальних пам'яток) відповідно до Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, - "Конвенції з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини", "Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини", "Конвенції з охорони архітектурної спадщини Європи", вимоги яких є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами-суб'єктами господарської діяльності у сфері об'єктів культурної спадщини, незалежно від їх форми власності.

Згідно п. 1.2 ДБН А.2.2-6-2008 право на розроблення науково-проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності, видану в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1.4 ДБН А.2.2-6-2008 передбачено, що проектувальник та замовник протягом усього періоду дослідження, проектування та виконання робіт на об'єкті культурної спадщини несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за наукову обґрунтованість проектних рішень, якісне і своєчасне розроблення і комплектність науково-проектної документації, правильність і достовірність кошторисної вартості робіт.

Відповідно до п. 2.1 ДБН А.2.2-6-2008 зміст і склад науково-проектної документації встановлюється реставраційним завданням.

Згідно п. 3.1 ДБН А.2.2-6-2008 на пам'ятки місцевого значення та щойно виявлені об'єкти культурної спадщини реставраційне завдання погоджується місцевим органом у сфері культурної спадщини та затверджується місцевим органом містобудування та архітектури.

У п. 6.1 ДБН А.2.2-6-2008 зазначено, що науково-проектна документація на реставрацію пам'ятки місцевого значення затверджується замовником і погоджується місцевим органом культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Згідно п. 6.2 ДБН А.2.2-6-2008 науково-проектна документація на реставрацію пам'ятки місцевого значення затверджується і погоджується після розгляду та схвалення на консультативних радах з питань охорони культурної спадщини.

Судами встановлено, що вимоги наведених норм Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні не виконано.

Так, відповідачем з місцевим органом охорони культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури не погоджено реставраційне завдання, науково-проектну документацію на реставрації пам'ятки місцевого значення - будинку № 5 по вул.С.Крушельницької у м. Львові.

Крім того, відповідач не отримував дозволу на проведення робіт щодо пам'ятки місцевого значення, що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 000154 від 7 грудня 2010 року за ст. 92 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини" (далі - Порядок) передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно п. 7 Порядку власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) повинен забезпечити дотримання вимог протипожежної, санітарної, екологічної безпеки, виконання режиму використання пам'яток та пов'язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей.

Пунктом 5.9 договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року передбачено, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року "Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини" покупець зобов'язаний протягом місяця з моменту отримання об'єкту продажу (як частини пам'ятки архітектури) у власність укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини - Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Встановлено, що охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини (її частину) № 15/15, як того вимагають наведені норми закону, укладено відповідачем з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради лише 28 квітня 2015 року, тобто, на час перегляду справи в апеляційному порядку, що також свідчить про порушення Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні норм ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Постанови Кабінету Міністрів України №1768 від 28 грудня 2001 року "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини".

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, діє на підставі Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 4 від 6 січня 2012 року, тобто, є одним з виконавчих органів місцевого самоврядування м. Львова, посилається на визначені п. 4.2.2 Положенням повноваження у сфері житлово-комунального господарства, а саме, здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, та надане їй право на звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами у справах, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень (п. 4.5.1 Положення).

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позов заявлено поза межами повноважень, наданих позивачу вищезгаданим Положенням, підставою даного позову зазначено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що за своїм правовим регулюванням відмінне від благоустрою жилого фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктами 9, 13 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини.

Рішенням Львівської міської ради № 1223 від 27 жовтня 2006 року затверджено Положення про Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі - Положення), що є виконавчим органом Львівської міської ради, у відповідності до п. 1.4 якого Управління є спеціальним уповноваженим органом охорони культурної спадщини і здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова, у межах компетенції, визначеної законодавством України, та переданих йому повноважень Державною службою охорони культурної спадщини.

Згідно п. 2.1 Положення Управління утворене для забезпечення правових, організаційних, соціальних та економічних відносин у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища.

До повноважень належить, зокрема, забезпечення виконання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території міста Львова; здійснення контролю за дотриманням правил та державних норм охорони культурної спадщини користувачами незалежно від форм власності; видання планових завдань, погодження реставраційних завдань, завдань на проектування, будівництво, реконструкцію, реставрацію, пристосування, консервацію, реабілітацію, музеєфікацію будинків та споруд (п. п. 5.1, 5.10, 5.13 Положення).

Таким чином, повноваження здійснювати управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова надано державою Управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради, тобто, вказаний орган є уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому, у розумінні вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, саме Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради наділено повноваженнями на звернення до суду з метою усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини.

Вбачається, що письмовими поясненнями № 04-785 від 10 квітня 2015 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради підтримало у повному обсязі позовні вимоги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та зазначило, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо укладення охоронного договору, не погодив проектну документацію, порушив вимоги Закону щодо збереження матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, тобто, завдав шкоду пам'ятці, змінивши характерну властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність. Таким чином, в діях відповідача наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що уповноваженою особою Управління складено протокол про адміністративне правопорушення, проте, будучи залученим судом до участі у справі в якості третьої особи, не скористалося наданим йому правом звернення з відповідним позовом в межах даного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону. Ця вимога Закону є загальною і не залежить від факту укладання охоронного договору.

За таких обставин, враховуючи встановлені судами обставини щодо порушення відповідачем приписів законодавства у сфері охорони культурної спадщини та щодо того, що позивач у справі не наділений правом на звернення до суду з позовом про усунення порушень у відповідній сфері, що, з урахуванням вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши норми законодавства, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради про зобов'язання Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні привести нежитлові приміщення до попереднього стану, як таких, що заявлені за межами повноважень позивача.

Враховуючи викладене, рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова