ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/930/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12.08.2015 Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 910/930/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва"простягнення 2861050,71 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Шелудько Ю.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 2 861 050,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року у справі №910/930/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 2 453 244,67 грн, заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 7 162,01 грн, пеню в розмірі 133 157,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 53 798,97 грн та 3 % річних в розмірі 57 025,20 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" витрати по сплаті судового збору в розмірі 54 091, 02 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 1 176,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2001 року між ДКП "Господар" (в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва" та АЕК "Київенерго" (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Київенерго") укладено договір на користування електричною енергією № 220 о/р 3309220, предметом якого є зобов'язання позивача постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а відповідача своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору споживач зобов'язується оплачувати використану енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з постановами НКРЕ України, діючим індексом цін та умовами Договору.

Спір у даній справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 220 о/р 3309220 в частині оплати використаної за період 01.06.2012 року по 01.01.2014 року активної та реактивної електроенергії, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка згідно даних позивача становить 2595789,29 грн. та 7162,01 грн. відповідно.

Відповідач заперечував проти розміру заборгованості за спожиту електричну енергію та вказував на те, що позивачем невірно нарахована вартість електричної енергії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій, за результатами проведеної експертизи дійшли висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну та реактивну електричну енергію за період з 01.06.2012 по 01.01.2014 становить 2460406,01 грн. (2453244,00 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію + 7162,01 грн. - заборгованість за спожиту реактивну електроенергію). Крім того, пунктом 1 висновку експертизи №1100 від 11.02.2015 року було встановлено, що в частині 142544,62 грн. заборгованість не підтверджується, в частині 5428,59 грн. не видається за можливе дослідити.

Враховуючи зазначений висновок судової експертизи, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, суди попередніх інстанцій здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат дійшли висновку про задоволення вимог в цій частині частково у розмірі 133157,20 грн., 57025,20 грн., 53798,97 грн. відповідно.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/930/14 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

Б.М. Грек