ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/28745/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Кравчука Г.А., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід05.10.2015у справі№910/28745/14Господарського судуміста Києваза позовомзаступника прокурора Оболонського району міста Києвадо1. Київської міської ради 2. Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"третя особа на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс"провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту

за участю

- відповідача-1:Безносик А.О. (довіреність від 11.12.2015)- відповідача-2:1) Сидорчук Р.Д. (довіреність від 11.01.2016) 2) Леонов Ю.П. (довіреність від 24.02.2016) 3) Гаврилова В.А. (довіреність від 24.02.2016)- третьої особи:Софіївський С.М. (довіреність від 07.09.2014)- прокурора:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, заступник прокурора Оболонського району міста Києва просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (далі - відповідач-1) №127/6343 від 22.09.2011 "Про надання комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" земельної ділянки, площею 0,3647 га для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла на вул. Попова, 3/5 в Оболонському районі м. Києва" та визнати недійсним державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії ЯЯ №389709 від 16.01.2012, виданого Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки рішення відповідача-1 від 06.10.2005 про затвердження проекту відведення земельної ділянки відповідачу-2 та передачу йому в оренду земельної ділянки було скасовано у судовому порядку, отже рішення про надання в постійне користування земельної ділянки відповідачу-2 було прийнято у порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Постанову прийнято 02.03.2016 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 24.02.2016, відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Прокуратурою Оболонського району міста Києва проведено перевірку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (відповідача-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (третьої особи) дотримання вимог чинного земельного та містобудівного законодавства України.

Під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці по вул. Попова, 3/5 у Оболонському районі міста Києва третьою особою на замовлення відповідача-2 відповідно до договору підряду на будівництво №71 від 15.08.2013 на підставі Декларації на початок виконання будівельних робіт 3-ї категорії складності, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 26.04.2013 за №КВ 083131160096, здійснюються будівельні роботи з будівництва житлового багатоповерхового будинку.

Право відповідача-2 користування земельною ділянкою посвідчено державним актом на право постійного користування серія ЯЯ №389709.

Рішенням Київської міської ради (відповідача-1 )№115/3579 від 06.10.2005 затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та влаштування дитячого майданчика відпочинку громадян за вказаною адресою. Також зазначеним рішенням відповідачу-2 вказану земельну ділянку площею 0,3647 га передано в короткострокову оренду на 3 роки.

На підставі рішення №115/3579 від 06.10.2005 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки.

Однак, ініціативна група мешканців навколишніх житлових будинків, вважаючи таке рішення відповідача-1 незаконним та таким, що порушує їх права, звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 11.07.2008 у справі №2-а-84108, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010, позов мешканців задоволено, рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005 визнано незаконним та скасовано.

22.09.2011 відповідачем-1 прийнято спірне рішення №127/6343, відповідно до якого відповідачу-2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,3647 га для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла на вул. Попова, 3/5 в Оболонському районі міста Києва за рахунок земель відведених відповідно до рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005, та виданий державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії ЯЯ №389709 від 16.01.2012.

Як встановлено судами, з витягу протоколу та стенограми пленарного засідання відповідача-1 від 22.09.2011 вбачається, що заступник прокурора був присутній на засіданні відповідача-1, на якому прийнято спірне рішення №127/6343.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що після визнання незаконним і скасування рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005, проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки по вул. Попова, 3/5 в м. Києві не розроблявся і не затверджувався, тому нове рішення відповідача-1 від 22.09.2011 №127/6343 прийнято без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є порушенням статті 123 Земельного кодексу України і є підставою для скасування останнього рішення та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі спірного рішення.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача-1 було прийнято з порушенням приписів статті 123 Земельного кодексу України, проте оскільки відповідачем-2 у суді першої інстанції було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у зв'язку з тим, що заступник прокурора був присутнім на сесійному засіданні відповідача-1, на якому було прийнято спірне рішення, у позові слід відмовити через пропуск строку позовної давності прокурором, а посилання прокурора на п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" не спростовують висновків суду, оскільки в них йдеться про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, до якого спірне рішення відповідача-1 не належить.

Підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте відповідачем-1 рішення про передачу відповідачу-2 в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права користування земельною ділянкою або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Судами встановлено, що на підставі рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005, яке в подальшому було скасовано, та скасуванням якого обґрунтовано позов, між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки, який недійсним не визнавався, а в подальшому ця земельна ділянка спірним у даній справі рішенням відповідача-1 передана у постійне користування відповідачу-2.

Ураховуючи наведене, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки вичерпало свою дію шляхом виконання, його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014, прийнятій Судовою палатою в адміністративних справах, Судовою палатою у господарських справах, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України зі справи №21-405а14, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

При цьому у наведеній справі, переглянутій Верховним Судом України, заступник прокурора м. Києва на обґрунтування позовних вимог також, як і у даній справі, що переглянута у касаційному порядку, послався на порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України, вказавши, що проект відведення земельної ділянки вважається непогодженим.

Таким чином оскільки рішення відповідача-1 №115/3579 від 06.10.2005, яке в подальшому було скасовано, та скасуванням якого обґрунтовано позов, вичерпало свою дію шляхом виконання, і його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, скасування цього рішення не може бути правовою підставою для задоволення позову у даній справі.

Крім того, згідно пояснень учасників судового процесу на спірній земельній ділянці будівництво об'єкту закінчено, будинок введено в експлуатацію та частково заселено, що підтверджується матеріалами справи. Прокурор цих доводів не заперечував.

З урахуванням наведеного вище позов прокурора у даній справі не доведено, а відмова в позові за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для цього, однак якщо встановлено, що позов не доведено, суд має відмовляти в позові саме з цих підстав.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 п.11.

Відтак у позові належить відмовити не за пропуском строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально - правової вимоги з мотивів, наведених у даній постанові.

Однак, оскільки суд касаційної інстанції не встановив порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного по суті спору судового рішення, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/28745/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

А.Г. Полянський