ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/22850/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представника позивача Д. Кривошеї (дов. від 30.12.2015) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України В. Коркішка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року у справі № 910/22850/15 за позовом тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" про стягнення 7 503 грн,

УСТАНОВИВ: У серпні 2015 року виконуючий обов'язки військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" про стягнення 2 562 грн пені за договором від 25 березня 2015 року № 286/3/15/83 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) та 4 941 грн пені за договором від 25 березня 2015 року № 286/3/15/86 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) з підстав неналежного виконання зобов'язань.

Відповідач позов не визнав, посилаючись прострочення кредитора і на сплату 4 941 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2015 року (суддя С. Ковтун), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Міністерство оборони України просить судові рішення скасувати в частині відмови в стягненні 2 562 грн пені з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 42 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 530, 612 і 613 Цивільного кодексу України, статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов у частині стягнення 2 562 грн пені задовольнити.

Прокурор доводи касаційної скарги підтримав з тих же підстав.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 25 березня 2015 року Міністерство оборони України (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" (постачальник) уклали два договори на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) за № 286/3/15/83 на поставку карематів (килимків) у кількості 10 000 штук на загальну суму 732 000 грн зі строком поставки товару до 31 березня ц.р. (включно) і за № 286/3/15/86 на поставку карематів у кількості 13 500 штук на загальну суму 988 200 грн зі строком поставки товару до 30 квітня ц.р. (включно). Умовами договорів сторони погодили, що постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику товар, а замовник забезпечити його приймання та оплату в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами, встановленими згідно із специфікаціями укладених договорів; якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації, а також затвердженому зразку; для своєчасної організації контролю якості постачальник обов'язково вказує місцезнаходження, де виготовляється товар (у разі відсутності у постачальника готового товару на момент підписання договору); приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться військовим представником Міністерства оборони України (ВП МОУ) у присутності представника підприємства відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації. У разі, якщо на підприємстві не створено ВП МОУ, замовник направляє до цього підприємства представників ВП МОУ для приймання товарів військового призначення. Рішення щодо визначення ВП МОУ для здійснення приймання контролю (якості) товару приймає 1363 Головне ВП МОУ після остаточного визначення місцезнаходження підприємства-виробника товару; при позитивних результатах контролю та випробувань на прийнятий товар представником замовника ставиться відповідне клеймо у місцях нанесення маркування відповідно до нормативно-технічної документації; у разі відсутності місяця для нанесення клейма (пломбування) або недопустимості нанесення клейма (пломбування) на виробах, клейма (пломби) наносяться на кожному примірнику акту приймального контролю (якості) та на тарі в межах норм приймання матеріально-технічних засобів речової служби, якщо постачальник товару є його виробником; приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України; належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.6, 2.7 договорів).

За порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості договору (пункт 7.3 договорів).

На виконання умов договору № 286/3/15/83, відповідач 25 березня 2015 року пред'явив представнику замовника на приймальний контроль якості частину товару у кількості 5 000 штук, а решта (5 000 штук) - 30 березня ц.р.

На виконання умов договору № 286/3/15/86, відповідач 28 квітня 2015 року пред'явив представнику замовника на приймальний контроль якості частину товару у кількості 6 750 штук, а решта (6 750 штук) -5 травня 2015 року.

Несвоєчасна, на думку позивача, поставка товару спричинила спір.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймання товару представником замовника відповідно до договору № 286/3/15/83 було здійснено 25 березня, а другої партії - 30 березня 2015 року, про що свідчать акти приймального контролю (якості) № 1 та № 2. Дані обставини визнані представником замовника 1363 Головного ВП МОУ, який здійснював приймання, та акти приймального контролю (якості) від 30 березня 2015 року № 1 та від 31 березня 2015 року № 2.

Водночас, затверджений зразок-еталон, якому мав відповідати товар, був виданий постачальнику після настання строку поставки 3 квітня 2015 року.

Зазначена обставина зумовила поставку замовнику частини товару у кількості 5 000 штук у перший наступний робочий день 6 квітня 2015 року.

Відповідно до правила частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За обставин прострочення кредитора, господарські суди правомірно відмовили в частині задоволення позову про стягнення 2 562 грн пені за договором від 25 березня 2015 року № 286/3/15/83.

Також господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 4 941 грн пені за договором від 25 березня 2015 року № 286/3/15/86 з мотивів сплати боржником.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року у справі № 910/22850/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець