ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/15760/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Музичук К.В.; відповідача - Науменко С.В., Лозенко В.А.; третьої особи - ОСОБА_7розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від23.12.2015у справі№ 910/15760/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпліфт Груп"простягнення 98 246, 64 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" (далі - ТОВ "Прем'єр ліфт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" (далі - ОСББ "Добробут") про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в розмірі 35 524, 32 грн, збитків, завданих інфляцією в розмірі 13 783, 43 грн, 3% річних в розмірі 966, 76 грн, пені у розмірі 43 772, 13 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 4 200, 00 грн, а всього 98 246, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) від 22.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15760/15 за позовом ТОВ "Прем'єр ліфт" до ОСББ "Добробут" про стягнення 98 246, 64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) від 27.07.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСББ "Добробут" на користь ТОВ "Прем'єр ліфт" заборгованість у розмірі 35 524, 32 грн, пеню у розмірі 43 772, 13 грн, 3% річних у розмірі 959, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 783, 43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Рябуха В.І., Ропій Л.М.) від 23.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСББ "Добробут" на користь ТОВ "Прем'єр ліфт" 3% річних в сумі 252, 34 грн, пеню в сумі 22, 14 грн, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, ТОВ "Прем'єр ліфт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати повністю та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням з норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено правову природу договору як договір про надання послуг, оскільки за своєю суттю договір на технічне обслуговування ліфтів № 70 від 03.05.2012, укладений між сторонами, є договором підряду, у зв'язку з чим судом неправильно застосовано норми матеріального права до даного спору. При цьому, судом апеляційної інстанції не було застосовано ст. 882 ЦК України.

Окрім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що сторонами укладався договір у спрощений спосіб, оскільки до правовідносин, які стосуються робіт підвищеної небезпеки, пов'язаних із життям і здоров'ям громадян, чинним законодавством встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Також ТОВ "Прем'єр ліфт" не погоджується з висновками суду щодо строку дії договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 касаційну скаргу ТОВ "Прем'єр ліфт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2016.

У засіданні суду, призначеному на 24.02.2016, оголошено перерву до 02.03.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Прем'єр ліфт" (підрядник) та ОСББ "Добробут" (замовник) 03.05.2012 укладено договір на технічне обслуговування № 70 за умовами якого підрядник прийняв на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування дванадцяти ліфтів відповідача, зазначених у додатку №1, які знаходяться по вулиці Осінній, 33 секції №№ 1-5 в м. Києві, а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг за договором на місяць складає (згідно додатків №№1-2) 8 881, 08 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 480, 18 грн. Пункт 4.1 має силу протоколу погодження про договірну ціну.

У пункті 4.2 договору сторонами погоджено, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 4.3 договору рахунок та акт виконаних робіт оформлюються підрядником до 25 числа поточного місяця та надаються замовнику не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

У разі відмови від підписання акту виконаних робіт відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін надати позивачу письмову обґрунтовану відмову (п. 4.5 договору).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Прем'єр ліфт" до ОСББ "Добробут" про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в розмірі 35 524, 32 грн, яка виникла у зв'язку з непідписанням та неоплатою актів виконаних робіт за період із серпня по грудень 2014 року, збитків, завданих інфляцією в розмірі 13 783, 43 грн, 3% річних в розмірі 966, 76 грн, пені у розмірі 43 772, 13 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 4 200, 00 грн, а всього 98 246, 64 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку про їх обґрунтованість в частині сум основної заборгованості, втрат від інфляції, 3% річних, пені (в розмірі перерахованому судом), оскільки відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі на загальну суму 35 524, 32 грн, а відповідач безпідставно ухилявся від покладених на нього зобов'язань та не здійснив повного розрахунку. При цьому, судом відмовлено у стягненні 4 200, 00 грн як відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що дія договору припинилася 31.12.2013, а відтак, припинилися права та обов'язки сторін, які виникають з договору. Водночас з матеріалів справи слідує, що в період після 31.12.2013, а саме з січня по серпень 2014 року, позивач за погодженням з відповідачем надавав останньому послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, про що сторони кожного місяця оформляли підписанням відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Послуги, надані у зазначений період, відповідач оплатив у повному обсязі, що сторонами не заперечується, тобто спір з цього приводу у сторін відсутній, проте позивач вимагав стягнути з відповідача 3 % річних та пеню, нараховані за несвоєчасну оплату послуг, розмір яких згідно з розрахунком становить 168, 43 грн та 10 246, 05 грн відповідно. Посилання позивача на те, що оплата послуг, наданих за період з січня по серпень 2014 року проведені відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору, судом апеляційної інстанції були відхилені, оскільки, як встановлено судом, дія договору припинилась 31.12.2013, тому умови договору на період часу після 31.12.2013 не поширюються. При цьому, як слідує з розрахунку позивача, за період, протягом якого сторони керувалися умовами договору, позивач вимагав стягнути з відповідача пеню в сумі 310, 84 грн, нараховану за сім днів січня 2014 року на розмір місячної вартості послуг 8 881, 08 грн, та 3% річних в сумі 252, 34 грн, нараховані за період з 15.02.2013 по 06.12.2013. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 252, 34 грн судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Разом з тим, позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, що перевищує встановлений законом граничний рівень, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за несвоєчасну оплату наданих в грудні 2013 року послуг (за 7 днів січня 2014 року), були задоволені за уточненим розрахунком суду в сумі 22, 14 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває сили з 03.05.2012 і діє до 03.05.2012.

Якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеного в п. 6.1, жодна із сторін не заявить про припинення дії договору , то він вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору дія цього договору припиняється: по закінченню строку дії договору; за згодою сторін, але не раніше ніж за один місяць після письмового попередження.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач зазначив, що у п.6.1 договору допущено технічну помилку, а саме вказано кінцевий термін дії договору 03.05.2012 (замість 03.05.2013), однак ця ж дата визначена датою початку дії договору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки, відповідно до умов п.6.2 договору жодна зі сторін не скористалась своїм правом припинити договір до 03.05.2013, то він вважається продовженим на наступний календарний рік. Аналогічно строк дії договору був продовжений сторонами до 03.05.2015.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши пред'явлені позивачем та відповідачем у судовому засіданні оригінали їхніх примірників договору, встановив, що вони відповідають долученим сторонами до матеріалів справи копіям вказаних договорів і є ідентичними за змістом по всіх пунктах, окрім вищезгаданого п. 6.1.

Враховуючи, що примірник відповідача містить іншу дату закінчення строку дії договору, за відсутності доказів іншого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони при укладенні договору погодили строк його дії саме до 31.12.2012.

Суд апеляційної інстанції також погодився з відповідачем в тому, що умова пункту 6.2 договору про продовження його дії на наступний календарний рік, враховуючи що роком укладення договору є 2012 рік, свідчить про те, що сторони передбачили автоматичну пролонгацію договору за його умовами лише на наступний 2013 календарний рік з 01.01.2013 до 31.12.2013, і що пролонгація договору на наступні календарні роки його умовами не передбачена.

Також судом апеляційної інстанції було зазначено, що така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2015 у справі № 910/7107/14. Проте, колегія суддів зазначає, що юридична оцінка інших обставин справи у іншій господарській справі не може мати преюдиційного значення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що та обставина, що як на підставу надання послуг за період з січня по серпень 2014 року сторони у відповідних актах посилалися на договір, на що звертає увагу суду позивач, не спростовує факту припинення дії договору саме 31.12.2013 і не свідчить про продовження строку його дії.

З огляду на обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично, між позивачем та відповідачем кожного місяця в період з січня по серпень 2014 року шляхом оформлення відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у спрощений спосіб укладався договір надання послуг, за яким позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, а відповідач прийняти такі послуги та оплатити їх.

Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним та необґрунтованим.

Так, суд апеляційної інстанції, встановивши, що дія договору припинилася саме 31.12.2013, а в період з січня по серпень 2014 року сторонами у спрощений спосіб укладався договір надання послуг, не дав належної правової оцінки листам ОСББ "Добробут" адресованим ТОВ "Прем'єр ліфт", а саме за вих. № 34 від 01.08.2014, за вих. № 41 від 10.10.2014, зокрема щодо підстав припинення господарських правовідносин між сторонами - у зв'язку з достроковим припиненням дії договору № 70.

Таким чином, судом не було з достовірністю перевірено підстав припинення дії договору, які визначені п. 6.3 договору, а також чи відповідали дії ОСББ "Добробут" погодженому сторонами порядку дострокового розірвання договору, чи наявні докази отримання ТОВ "Прем'єр ліфт" відповідних листів та як наслідок чи відповідають такі обставини висновкам суду.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості наданих за договором в період з вересня по грудень 2014 року включно послуг з технічного обслуговування ліфтів в сумі 35 524, 32 грн суд апеляційної інстанції зазначив, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який письмовий правочин, за яким би сторони дійшли згоди про наявність у позивача обов'язку надавати в період з вересня по грудень 2014 року послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів відповідача, які знаходяться по вулиці Осінній, 33 секції №№ 1-5 в м. Києві, а у відповідача, відповідно, обовязку оплатити вказані послуги. При цьому, судом апеляційної інстанції було досліджено докази, надані ОСББ "Добробут", щодо наявності у нього правовідносин з технічного обслуговування ліфтів за вказаною адресою з третьою особою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки доказам, поданим ТОВ "Прем'єр ліфт": витягу з журналу фіксації заявок ТОВ "Прем'єр ліфт" по вул. Осінній, 33 у м. Києві з 01.01.2014 по 31.12.2014; обсяги аварійного обслуговування ліфтів по вул. Осінній, 33 у м. Києві з 01.01.2014 по 31.12.2014; звіт вхідних дзвінків оператора зв'язку; акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), оформлені між позивачем та ТОВ "ПМХ Монтаж", а також їх доводам, що підтверджуються такими доказами.

Окрім того, судом апеляційної не було з достовірністю з'ясовано правову природу правовідносин, що склалися між сторонами, з огляду на предмет договору, та відповідно не перевірено наявність правових підстав для застосування до них положення ч. 1 ст. 853 ЦК України, згідно з яким замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. При цьому, судом апеляційної інстанції також не дано оцінки положенням п.п. 4.5, 4.6 договору.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом) зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Замовник, який на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

З врахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції не було перевірено мотиви відмови ОСББ "Добробут" від підписання актів виконаних робіт за спірний період.

При цьому, місцевим господарським судом було допущено порушення процесуальних норм, зокрема ст. 87 ГПК України, які позбавили можливості ОСББ "Добробут" взяти участь в судовому засіданні та надати свої пояснення і відповідні докази, у зв'язку з чим судом першої інстанції рішення прийнято з врахуванням позиції лише однієї сторони.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу за період вересень-грудень 2014 року, а також сум втрат від інфляції, 3% річних та пені, нарахованих на вказану заборгованість.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.