ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/12447/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Божок В.С.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015у справіГосподарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3-тя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Київській областіпростягнення 255 647,84 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дзюбайло О.О. (дов. від 04.01.16 № 01-22/7-8),

відповідача: не з'явились,

3-тьої особи: Колода Є.Г. (дов. від 17.02.16 № 11),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 21.07.2015 господарського суду міста Києва позов задоволено частково, з ФОП ОСОБА_4 на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" стягнуто 189572, 85 грн. основного боргу, 1, 00 грн. пені, 1195, 53 грн. річних, 42136, 22 грн. інфляційних, 5112, 96 грн. судового збору.

Постановою від 22.12.2015 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.11.2014 № 1640, укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ФОП ОСОБА_4, останньому надано в строкове платне користування державне майно - частину приміщення № 1.1.4 на першому поверсі терміналу "D" площею 4 кв.м, та частину приміщення № 2.1.1 на другому поверсі терміналу "D" площею 4 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та обліковується на балансі позивача, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість, станом на 31.01.2014 та становить за незалежною оцінкою 443710,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду для розміщення торговельних автоматів, що відпускають гарячі напої (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.11. договору орендар на наступний робочий день, після підписання договору, зобов'язаний звернутись до балансоутримувача орендованого майна для отримання проекту договору про відшкодування витрат булансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 7.1 договору встановлено обов'язок орендодавця передати орендарю в оренду майно, згідно з договором, за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з договором (п. 7.1 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди в частині оплати за орендоване приміщення.

Судами з'ясовано, що відповідач звернувся до позивача з листом від 26.11.2014 про надання технічних умов для підключення до електромережі 8 торговельних автоматів, в т.ч. 4,0 кв. м. на першому поверсі та 4,0 кв. м. на другому поверсі пасажирського терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль", у відповідь на який останній листом від 26.11.2014 №01-22-4333 повідомив ФОП ОСОБА_4 про неотримання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області інформації щодо укладання з відповідачем договору оренди.

Судами досліджено, що лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 26.11.2014 № 10-08-6001 щодо укладення спірного договору оренди отримано позивачем лише 31.12.2014.

В подальшому, позивач листом 17.01.2015 № 01-22-123 направив відповідачу опитувальний лист та повідомив, що на підставі даних опитувального листа останньому будуть видані технічні умови для підключення до мереж аеропорту.

Відповідач листом б/н від 19.01.2015 направив позивачу опитувальний лист для отримання технічних умов.

29 січня 2015 року між представником позивача та відповідачем підписано акт №63-26-370 прийому передачі з видачею технічних умов.

24 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем підписано акт №63-28/1-23-4 про включення електроустановки до діючої електромережі аеропорту із застереженням, що підключення до електричної енергії здійснюється, зокрема після підписання договору на комунальні послуги та погодження з ДП МА "Бориспіль" умов експлуатації кількості та дизайну обладнання.

07 квітня 2015 року відповідач листом №16/14 звернувся до позивача з вимогою надати можливість використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням, у відповідь на який останній листом від 15.04.2015 № 01-22-1691 направив відповідачу договір про відшкодування витрат балансоутримувача.

05 травня 2015 року відповідач направив позивачу лист, згідно з яким повідомив аеропорт про неможливість подальшої співпраці, в зв'язку з несприятливим економічними умовами, запропонованими позивачем у проекті договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

Крім того, листом від 05.01.2015 відповідач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з проханням забезпечити право відповідача на користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим Міністерство інфраструктури України на запит Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило про відсутність перешкод з боку аеропорту у користуванні орендованим майном.

05 травня 2015 року відповідач повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про відмову від договору оренди державного майна №1640 від 26.11.2014.

Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що лист відповідача від 26.11.2014 не може вважатися належним доказом виконання останнім п. 5.11 Договору, оскільки зазначеним листом відповідач повідомив позивача про необхідність надання технічних умов, а не звернення до балансоутримувача орендованого майна для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача, як це передбачено договором, а інших належних доказів звернення відповідача до позивача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача, судам надано не було.

Також, на думку судів, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем перешкод у користуванні орендованим приміщенням, а відтак, викладені вище обставини не свідчать про навмисне перешкоджання з боку позивача у користуванні орендованим майном, а отже не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати, в розумінні ст. 762 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на те, що договір оренди за своєю правовою природою є договором відплатним, а звільнення орендаря від орендної плати, може зумовлюватись лише наявністю певних обставин, які виключають можливість використання майна за цільовим призначенням.

Нормою ч. 6 ст. 762 ЦК України, на яку посилається скаржник як на підставу звільнення від орендної плати, передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, застосування вказаної норми в орендних правовідносинах сторін ніяким чином не залежить від таких обставин, як-от, невизначеність в договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку орендар не відповідає; обізнаність (необізнаність) орендаря з незадовільним технічним станом орендованого майна, чи фактичним його самовільним використанням іншими особами тощо.

Проте, судами не надано належної оцінки доводам відповідача щодо неможливості використання ним орендованого майна.

Так, суди, пославшись на відсутність перешкод з боку позивача щодо використання відповідачем орендованого майна, залишили поза увагою той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про використання відповідачем майна за цільовим призначенням - для розміщення автоматів для торгівлі гарячими напоями. В той же час, не підключення відповідача до електромереж аеропорту унеможливлювало використання орендованого майна для цілей, визначених у договорі оренди.

Окрім того, висновок судів про невиконання відповідачем приписів п. 5.11 договору є не досить обґрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про неодноразові звернення останнього до балансоутримувача, а також за сприянням щодо вирішення цього питання, до орендодавця стосовно укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

При цьому судами помилково витлумачено звернення відповідача до балансоутримувача з листом про надання технічних умов для підключення до електромережі як дію, не спрямовану на виконання згаданих вище умов договору, оскільки видача технічної документації є передумовою укладення такого договору.

Також безпідставно, судами не надано оцінки наявному в матеріалах справи листу відповідача, направленого в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України, на адресу орендодавця, про звільнення його від орендної плати у зв'язку з неможливістю використання ним орендованого майна.

Наведене вище свідчить про те, що в даному випадку судами попередніх інстанцій порушено принцип, закріплений ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки суди обох інстанцій при прийнятті рішень у даній справі приймали до уваги докази лише однієї із сторін, не надавши належної правової оцінки доводам іншої сторони, не оцінивши та не дослідивши усіх фактичних обставин справи у їх сукупності.

З огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 21.07.2015 господарського суду м. Києва та постанову від 22.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/12447/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий Костенко Т.Ф.

Судді Божок В.С.

Сибіга О.М.