ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 909/677/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача Муляра Є.Г. дов. № 107/10 від 17 липня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року у справі Господарського суду Івано-Франківської області за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 49969 гривень 80 коп. пені та 34293 гривень 00 коп. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з поставки обладнання.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2015 року у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року повністю, направити справу на новий розгляд.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 261, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, п. 4 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Наполягає на тому, що строк поставки продукції погоджений сторонами шляхом обміну листами до 20 червня 2014 року, а тому суди дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 травня 2013 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) укладено договір поставки № 11-16-1-13-1129, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити трубопровідну арматуру власного виробництва для ВП "Хмельницька АЕС" та ВП "Запорізька АЕС", а покупець, у свою чергу, - прийняти і оплатити продукцію в порядку і на умовах, визначених у договорі.

Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до систем, важливих для безпеки, строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Сума договору визначена сторонами у п. 3.2 та становить 777420 гривень 00 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 129570 гривень 00 коп.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата продукції, що поставляється згідно специфікації, здійснюється покупцем в наступному порядку:

- покупець перераховує аванс після підписання договору в розмірі 30 % суми договору, а саме, по специфікації № 1 - 146970 гривень 00 коп. з ПДВ, по специфікації № 2 - 86256 гривень 00 коп. з ПДВ. Дозволяється оплата авансу частинами. Оплата авансу здійснюється за умови надання постачальником гарантійного документа згідно п. 4.3 договору;

- оплата у розмірі 70 % вартості поставленої продукції здійснюється покупцем по специфікаціях № 1, 2 протягом 30 робочих днів після підписання акта прийому-передачі за партію продукції.

Розділом V договору сторони визначили порядок поставки продукції: строк поставки продукції зазначений в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями; поставка продукції згідно специфікації, здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Хмельницького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 30100, м. Нетішин, Хмельницька область, склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" ("Вантажоодержувачі") м. Енергодар, Запорізька область, згідно Інкотермс - 2000.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Пунктом 6.3.1 договору сторони визначили обов'язок постачальника забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 12.1 даного договору специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

Згідно специфікації № 1 на постачання трубопровідної арматури строк поставки товару - 120 днів з дати укладання договору.

1 жовтня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 11-16-1-13-1129 від 17 травня 2013 року, відповідно до п. 2.1 якої змінили термін постачання, зазначений в специфікаціях № 1,2, визначивши новий термін постачання - до 29 жовтня 2013 року.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 49969 гривень 80 коп. пені та 34293 гривень 00 коп. штрафу за порушення строку поставки продукції.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За вимогами ст. ст. 11, 526, 629 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, зобов'язання за якими є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Як вірно встановлено судами, за своєю правовою природою укладений сторонами у даній справі договір є договором поставки, за яким, у відповідності до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

За ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Судами встановлено, що за копією видаткової накладної № 224 поставку продукції здійснено відповідачем 1 жовтня 2014 року, тобто, з порушенням строку, визначеного специфікацією та додатковою угодою № 1 від 1 жовтня 2013 року.

Враховуючи умови специфікації, граничний термін поставки відповідачем продукції - 29 жовтня 2013 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судами встановлено, що п. 7.2 договору сторони погодили, що за порушення виконання строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

На підставі наведених норм та умов договору покупцем нараховано продавцю 49969 гривень 80 коп. пені за період з 21 червня 2014 року по 1 жовтня 2014 року та 34293 гривні 00 коп. штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача у даному спорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" зазначає, що сторонами внесено зміни до спірного договору щодо строку поставки продукції шляхом обміну листами та перенесено строк постави на 20 червня 2014 року, у зв'язку з чим строк для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми штрафу та пені не пропущено.

Судами встановлено, що 18 лютого 2014 року листом № 10/06-297 ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" повідомило позивача про те, що частина замовленої продукції виготовлена однак комплектація електроприводом можлива не раніше травня місяця 2014 року.

Листом № 1971/43 від 6 березня 2014 року позивач погоджує перенесення термінів поставки продукції по специфікації № 1 до договору від 17 травня 2013 року до 20 квітня 2014 року.

Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про те, що обмін вказаними листами між сторонами не можу вважатись двостороннім правочином стосовно внесення змін до договору щодо перенесення строку виконання зобов'язання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України укладення господарських договорів у спрощений спосіб допускається лише, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поряд з цим, судами з'ясовано, що договір поставки укладено сторонами даного спору у порядку, визначеному Законом України "Про здійснення державних закупівель", відповідно до ч. 5 ст. 40 якого, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом.

Зокрема, у випадках: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті; 6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Перелік цих підстав є вичерпним.

Судами встановлено, що 1 липня 2014 року та 21 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 6126/51 та № 2811/51 щодо сплати штрафних санкцій, у відповідь на які відповідач неоднозначно повідомив позивача про погодження терміну поставки до 20 червня 2014 року, хоча зазначив, що питання перенесення терміну поставки продукції по специфікації № 1 перебуває на розгляді.

Разом з тим, дослідивши вказані документи, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованих висновків про те, що відповідь на дану претензію не можна вважати підтвердженням погодження перенесення строку виконання зобов'язання з поставки продукції.

За таких обставин, враховуючи умови договору щодо строку виконання зобов'язання, а також те, що наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни істотних умов договору, укладеного в порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель", після його підписання судами не встановлено, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що перебіг позовної давності щодо стягнення пені та штрафу розпочався 30 жовтня 2013 року, тобто, на наступний день строку, встановленого для виконання зобов'язання, та, у відповідності до положень ст. 258 Цивільного кодексу України, закінчився 30 жовтня 2014 року.

Водночас, з даним позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулось до суду 19 червня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з позовом, встановлений річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заявлених сум штрафу та пені, сплив.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм у сукупності належну правову оцінку, вірно застосувавши норми ст. ст. 173, ч. 1 ст. 188, ст. 193, ст. 216, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 6 ст. 265, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 256, ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 261, ч. 4 ст. 267, ст. ст. 526, 546, 547, 610, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми штрафу та пені, у зв'язку з пропуском позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення з даними вимогами.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова