ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 908/2042/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", м. Запоріжжяна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. ЗапоріжжядоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", м. Запоріжжяпростягнення 597 311,76 грн.

за участю представників

позивача: Лучко О.М.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "Запорізький абразивний комбінат") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (далі за текстом - ТОВ "ТД "Александр") про стягнення заборгованості за Договором від 23.12.2013 року у розмірі 597 311, 76 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України продавець, направивши на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору № ПП 1323/69-14063 від 23.12.2013 року, скористався наданим йому правом на відмову від Договору, а тому вимоги про оплату продукції, яка не була отримана покупцем, є безпідставними та необгрунтованими.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року було скасовано, позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ "ТД "Александр" на користь ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" заборгованість в розмірі 597 311, 76 грн. та судовий збір.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення з покупця заборгованості за виготовлену продукцію є законними та обгрунтованими, оскільки у покупця виникло зобов'язання здійснити оплату у строк, встановлений Договором купівлі-продажу, так як матеріалами справи доведено виготовлення позивачем на замовлення покупця продукції та повідомлення останнього про готовність такої продукції у спосіб, передбачений укладеним Договором.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТД "Александр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року і залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року.

ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року - скасуванню, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2013 року ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" (підприємство) та ТОВ "ТД "Александр" (дистриб'ютор) було укладено Договір № ПП1323/69-14063 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 2.1 якого підприємство зобов'язується поставити, а дистриб'ютор прийняти та оплатити продукцію підприємства на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2 даного Договору асортимент, кількість, а також інші необхідні умови зазначаються дистриб'ютором в заявках. Заявки на шліфувальний інструмент, шліфувальну шкурку та вироби з неї, круги відрізні та зачисні надаються на електронну адресу підприємства відповідно до наданих зразків. Заявки на іншу продукцію подаються факсимільним зв'язком.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що дистриб'ютор зобов'язується щомісячно купувати шліфувальний інструмент, шліфувальну шкурку та вироби з неї на суму не менше 800 000 грн. без ПДВ, здійснювати відвантаження продукції відповідно до графіку відвантаження, який щонеділі надається на електронну адресу.

В п. п. 5.1, 5.2 Договору визначено умови оплати за отриманий шліфувальний інструмент на керамічній та бакелітовій зв'язці, шліфувальну шкурку та вироби з неї - відстрочка платежу 30 календарних днів з дня відвантаження протягом І кварталу 2014 року. Якщо строк оплати спливає у вихідні чи святкові дні, то оплата здійснюється завчасно до настання строку. Оплата за іншу продукцію - 100 % передплата. Оплата здійснюється грошовими коштами банківським переказом на поточний рахунок підприємства.

В п. 6.2 Договору сторони погодили, що дистриб'ютор надає заявки на абразивну продукцію до 20 числа місяця, передуючого місяцю поставки. При наданні заявок у більш пізні стоки строк виготовлення встановлюється відповідно до обсягів заявок, що надійшли, та завантаженістю виробництва. Строк виготовлення на прийняту заявку на шліфувальний інструмент на керамічній та бакелітовій зв'язці, шліфувальну шкурку та вироби з неї - до 35 днів з дати прийняття заявки, шарошліфувальних кругів - до 50 днів.

Відповідно до п. п. 6.5, 6.6 цього Договору підприємство надає дистриб'ютору не пізніше кожного четверга до 11 години повідомлення про готовність шліфувального інструмента за заявками. Дистриб'ютор кожний четвер до 13:00 надає електронним та факсимільним зв'язком графік відвантаження шліфувальної шкурки, шліфувального інструмента на керамічній та бакелітовій зв'язках на поточний тиждень по дням, у відповідності до повідомлення підприємства про готовність продукції.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що дистриб'ютор зобов'язаний незалежно від комплектації та строків виготовлення, оплатити та отримати виготовлений за його заявками шліфувальний інструмент на керамічній та бакелітовій зв'язках протягом 7 календарних днів з моменту отримання повідомлення підприємства про його готовність із зазначенням кількості продукції по кожній заявці.

Згідно з п. 7.2 Договору кількість та асортимент продукції, що поставляється, визначається на підставі оформленого рахунка-фактури.

В п. 10.2 Договору зазначено, що підприємство залишає за собою право розпоряджатися неоплаченою та неотриманою протягом 3-х місяців продукцією на свій розсуд.

Відповідно до п. 13.1 Договору підприємство має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку в наступних випадках: при систематичному невиконанні дистриб'ютором п. 3.2 даного Договору (щомісячних закупівель); у випадку неодноразового порушення дистриб'ютором п. 3.5 даного Договору; у випадку неодноразового порушення строків оплати та отримання продукції, обумовлених даним Договором п. 6.7.

В п. 14.3 Договору сторони погодили, що жодна із сторін не може в односторонньому порядку припинити дію даного Договору, якщо вона не виконала свої зобов'язання перед іншою стороною, окрім випадків, обумовлених в п. 13.1 даного Договору.

Згідно з п. 14.6 Договору електронний та факсимільний зв'язок є дійсними. Факсимільний зв'язок дійсний за умови наявності на документах апаратних відміток про дату та час відправки, найменування організації та номера апарату, що проставляються факсимільним апаратом.

З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2014 року ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" надіслано на адресу ТОВ "ТД "Александр" лист з вимогою про оплату вартості продукції на підставі заявки відповідача від 20.01.2014 року № 70 та платіжну вимогу № 713 від 20.05.2014 року на суму 597 361, 37 грн.

Також у листі-вимозі зазначено, що залишок продукції, яку ТОВ "ТД "Александр" не оплатило та не забрало відповідно до заявки від 20.01.2014 року № 70, становить 44 978, 80 кг, товар у повному обсязі виготовлений 27.02.2014 року, про що дистриб'ютора було повідомлено у відповідності до п. 6.5 Договору.

Оскільки ТОВ "ТД "Александр" свої зобов'язання з оплати товару за Договором від 23.12.2013 року № ПП1323/69-14063 на підставі заявки від 20.01.2014 року не виконало у повному обсязі, ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 597 361, 37 грн. вартості замовленого товару на підставі заявки № 70 від 20.01.2014 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТД "Александр" заперечило факт надіслання 20.01.2014 року позивачу заявки № 70 та зазначило, що вона не є належним доказом, оскільки складена в електронному вигляді, підписана неуповноваженою особою, не скріплена печаткою підприємства та не містить посилання на Договір від 23.12.2013 року № ПП1323/69-14063.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи колегій суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення частини основного боргу за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатись у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Також ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення судово-економічної експертизи у даній справі у висновку Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз вказано, що відповідно до наданих на дослідження первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, аналітичний облік ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" та ТОВ "ТД "Александр" ведеться по контрагентам без розподілу господарських операцій в розрізі заявок, у зв'язку із чим дослідити повноту відображення руху об'єктів бухгалтерського обліку на відповідних рахунках по окремих заявках, в тому числі по заявці від 20.01.2014 року № 70 не видається за можливе; крім того, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "ТД "Александр" та ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" відображення заборгованості між зазначеними підприємствами в сумі 597 361, 37 грн. станом на 30.06.2014 року документально не підтверджується.

Проте, апеляційний господарський суд, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції прийшов до хибного висновку, що матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виготовлену позивачем на замовлення покупця продукцію та повідомлення останнього про готовність такої продукції у спосіб, передбачений укладеним Договором, а тому у покупця виникло зобов'язання здійснити оплату такої продукції, виготовленої за його заявкою.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що відповідач належним чином був повідомлений про готовність товару до відвантаження, що підтверджується журналом реєстрації вихідних факсів позивача.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що в порушення умов п. 14.6 Договору, яким передбачено, що факсимільний зв'язок дійсний за умови наявності на документах апаратних відміток про дату та час відправки, найменування організації та номера апарату, що проставляються факсимільним апаратом, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на поданих судам документах відсутні відповідні відмітки, що, в свою чергу, не може вважатись належним повідомленням покупця і свідчить про недоведеність тієї обставини, що відповідач отримав зазначене повідовлення, а, відтак, і не може свідчити про виникнення у покупця обов'язку щодо отримання та оплати такого товару на підставі п. 6.7 Договору від 23.12.2013 року № ПП1323/69-14063.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що 10.07.2014 року ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" направило на адресу ТОВ "ТД "Александр" повідомлення № 14/1915 про розірвання Договору № ПП1323/69-14063 від 23.12.2013 року на підставі п. 13.1 Договору, а саме, у зв'язку з систематичним порушенням покупцем п. 3.2 та п. 6.7 Договору.

Положеннями ч. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Тобто, законодавство на захист прав постачальника (виробника, продавця) надає йому право вибору поведінки задля недопущення настання збитків внаслідок дій покупця.

Також в п. 13.1 Договору № ПП 1323/69-14063 від 23.12.2013 року сторони погодили, що продавець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку в наступних випадках: при систематичному невиконанні дистриб'ютором п. 3.2 даного Договору (щомісячних закупівель); у випадку неодноразового порушення дистриб'ютором п. 3.5 даного Договору; у випадку неодноразового порушення строків оплати та отримання продукції, обумовлених даним Договором п. 6.7.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що продавець, направивши на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору № ПП 1323/69-14063 від 23.12.2013 року, з огляду на законодавчі приписи та договірні положення скористався наданим йому правом на відмову від Договору, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги про оплату продукції, яка не була отримана покупцем (дистриб'ютором) і про виготовлення якої покупця не було повідомлено належним чином, є безпідставними та необгрунтованими.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що судам не надано доказів уповноваження Лучко О.М. на представництво ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" і підписання повідомлення про розірвання Договору не можна вважати обгрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, матеріали справи свідчать і про те, що під час розгляду справи по суті в судах попередніх інстанцій позивач неодноразово підтверджував, що вказаний Договір є розірваним.

Однак, зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення позовних вимог та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у справі № 908/2042/14 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 року у справі № 908/2042/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок І.П. Ходаківська