ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 907/193/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справігосподарського суду Закарпатської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доМалого приватного підприємства "Новатор"проскасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно; зобов'язання не порушувати право власності на земельну ділянку; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки у належний для використання станза участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернувся з позовом до МПП "Новатор" про скасування свідоцтва № 9705491 від 20.09.2013 про право власності на нерухоме майно - газонаповнювальний пункт МПП "Новатор", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання не порушувати право власності на земельну ділянку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивозу за межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, газового обладнання, а саме: цистерни, газової колонки, металевого приміщення, а також зняття бетонного перекриття на ділянці та приведення земельної ділянки у належний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.10.2014 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №28698762 від 28.10.2014 він є власником земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_1 на частині площею 001 га якої відповідач розмістив газову заправку (цистерну, газову колонку, металічний бутік, забетонував площадку), яка згідно незаконного Свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 належить на праві власності відповідачу. Розташування газового обладнання на його земельній ділянці та наявність незаконного Свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 створює незручності і перешкоджає йому у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2015 у справі № 907/193/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права зокрема, ч.1 ст. 47, ст. 43, ч.2 ст. 82, п.7 ч.2, ч.4 ст. 105 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.08.10 між Нижньоапшанською сільською радою та ПП ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки наданої для комерційного користування в АДРЕСА_1 Тячівського району Закарпатської області, загальною площею 0,27 га. строком на 49 років.

26.01.12 на підставі рішення 9 сесії 6 скликання Нижньоапшанської сільської ради, Тячівського району від 17.01.12 № 7 про надання дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки між ПП ОСОБА_5 та МПП "Новатор" укладено договір суборенди земельної ділянки загальною площею 0,0100 га., яка надана в оренду позивачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.08.10.

Строк дії договору суборенди встановлено на 20 років.

Відповідачем під час дії договору суборенди здійснено будівництво спірного газонаповнювального пункту на земельній ділянці площею 0,01га, переданої йому в користування на умовах суборенди орендарем ФОП ОСОБА_6

20.09.13 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 970549 здійснено Державну реєстрацію права власності відповідача об'єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 2572049 від 19.09.13.

Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт відповідачем набуто за наслідками його будівництва та прийняття в експлуатацію.

28.10.14 між Нижньоапшанською сільською радою та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,15 га. У п.1.2 договору містяться відомості про кадастровий номер земельної ділянки та зазначено, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля - будівля нової майстерні по ремонту сільськогосподарської техніки, що належить ОСОБА_4

Відомостей про знаходження на придбаній позивачем у власність земельній ділянці будь-яких інших об'єктів нерухомого майна, в т.ч. спірного газонаповнювального пункту, договір купівлі-продажу від 28.10.14. не містить.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд 1-ї інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що факт видачі Сертифіката НОМЕР_2 від 13.11.12 та реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно - газонаповнювальний пункт є підтвердженням набуття ним в установленому порядку права власності на це майно як новозбудований об'єкт, що випливає з положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з огляду на що суд попередніх інстанцій дійшов висновку, що відповідачем право власності на газонаповнювальний пункт набуто відповідно до чинного законодавства України, що мало місце до набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за тією ж адресою, що в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що будівництвом спірного газонаповнювального пункту відповідач порушив право власності позивача на земельну ділянку, на якій здійснено таке будівництво.

Однак з такими висновками суду попередніх інстанцій колегія не погоджується з огляду на таке.

Згідно із ст.125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Матеріали справи свідчать, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, на якій розташовано належний відповідачу на праві власності об'єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт, який згідно акта обстеження (а.с. 173-179) не являється капітальною спорудою.

Предметом спору у даній справі є визнання свідоцтва про право власності на газонаповнювальний пункт недійсним; зобов'язання відповідача не порушувати право власності позивача на вказану земельну ділянку та усунення перешкоди в користуванні позивачем своєю власністю.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Визнавши набуття відповідачем права власності на газонаповнювальний пункт, таким, що відповідає чинному законодавству України, господарський суд попередніх інстанцій у своїх висновках наслідком такого факту вважає відсутність порушення прав власності позивача на спірну земельну ділянку, на якій відповідачем здійснено будівництво газонаповнювального пункту, що на думку колегії є помилковим та передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надано правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку він використовує під газонаповнювальним пунктом, на що суд попередніх інстанцій уваги не звернув.

Відсутність на момент виникнення спору у відповідача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позбавляє його права на утримання на ній будь якого майна без дозволу власника земельної ділянки.

Поза увагою суду попередніх інстанцій залишились і умови укладеного між сторонами у справі договору суборенди, який на момент вирішення спору є розірваним, згідно п. 23 якого суборендар має право на орендованій земельній ділянці зводити будівлі та споруди лише за письмовою згодою орендодавця, яким відповідно до вказаного вище договору оренди від 02.08.10 є Нижньоапшанська сільська рада, яка дозволу на будівництво газонаповнювального пункту відповідачу не надавала ( а. с. 168).

Звідси, будівництво газонаповнювального пункту, яке носить ознаки самочинного, та реєстрація прав власності на нього на підставі та під час дії договору суборенди земельної ділянки, не змінює правового режиму використання спірної земельної ділянки під газонаповнювальним пунктом та не звільняє відповідача від обов'язку отримання правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, що судом також враховано не було.

Отже, зважаючи на те, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та рішення господарського суду Закарпатської області від 12.05.2015 у справі № 907/193/15 скасувати.

Справу направити до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський