ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 905/1112/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2015у справігосподарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мехенергоремонт" дотовариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж"простягнення 242 766,08 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 08.10.2015 господарського суду Донецької області (суддя: Овсяннікова О.В.) позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" на користь ТОВ "Мехенергоремонт" 80344,35 грн. пені, 4558,47 грн. річних, 157863,16 грн. інфляційних втрат та 4855,32 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою від 23.11.2015 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Стойка О.В. - головуючий, Колядко Т.М., Чернота Л.Ф.) рішення від 08.10.2015 господарського суду Донецької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач довів належними доказами наявність порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на не настання строку оплати через не надання позивачем рахунків на оплату виконаних робіт. Також скаржник вказує на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 678 Цивільного кодексу; ст.ст.214, 303, 325, 336-341 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі судові рішення попередніх інстанцій, оскільки вважає, що відповідач порушив умови договору щодо строків оплати. Також позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 01.08.2014 ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" (замовник) та ТОВ "Мехенергоремонт" (підрядник) уклали договір підряду № 2014/8СП, за умовами якого позивач зобов'язався власними та/або залученими силами за завданням відповідача виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів, а відповідач - прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями цього договору) виконані позивачем роботи. Термін дії договору: з моменту підписання до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобов'язань і санкцій за їх порушення - до закінчення гарантійного строку.

Відповідно п.4.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 09.09.2014) розрахунок за виконані роботи, за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року здійснюється через 45 (сорок п'ять) банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт згідно акцепту рахунку позивачем, або через 2 банківських дня після надходження грошових коштів на рахунок відповідача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що за результатами виконаних робіт позивач зобов'язаний щомісячно не пізніше 23 числа кожного звітного місяця передати відповідачу оформлені акти за формою КБ-2в, а відповідач зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту отримання акту, розглянути його та у випадку відсутності зауважень - підписати, після чого передати його позивачу.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору позивач провів ремонтні роботи. Роботи прийняті відповідачем, за актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2014 року за №№ 88-90, 92-141,143-154 від 28.11.2014, в яких вказані переліки проведених робіт та використаних матеріалів, а також їх вартість на загальну суму 660 732,00 грн.

Однак відповідач неналежно виконав свої договірні зобов'язання, щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем за виконані роботи. Рахунки за виконані роботи за листопад 2014 року відповідач оплачував протягом березня-червня 2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених п. 4.1.1 договору, тому господарські суди дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 07.02.2015 по 29.06.2015.

Господарськими судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями №70/04 від 24.04.2015 та №53/02 від 26.02.2015 про погашення суми заборгованості, зокрема, за листопад 2014 року у розмірі 660732,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч.1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 16.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт, передбачених цим договором, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що оскільки відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання за виконані підрядні роботи, суд перевіривши розрахунок 3% річних та пені, а також інфляційних нарахувань та дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та підлягають стягненню пеня в сумі 80344,35 грн., 3% річних в сумі 4558,57 грн., інфляційні витрати в сумі 157863,16 грн.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 23.11.2015 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №905/1112/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга