ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 903/859/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Божок В.С.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справігосподарського суду Волинської області за позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доДКП "Луцьктепло"простягнення 747719, 22 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пронюк В.Я. (дов. від 15.07.14 № 14-182),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 06.10.2015 господарського суду Волинської області позов задоволено частково, з ДКП "Луцьктепло" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 131566,11 грн. інфляційних, 33623,20 грн. річних та 19471,43 грн. пені, проведено розподіл судових витрат, в решті позову відмовлено.

Постановою від 30.11.2015 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині відмови в позові про стягнення 1262699, 26 грн. пені як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, в решті судові рішення залишити без змін.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2013 № 823/14-БО-2ПАТ, укладеного між ДКП "Луцьктепло" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами.

Згідно п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору встановлено зобов'язання покупця у разі невиконання умов пункту 6.1 цього договору сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За умовами пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов зазначеного вище договору та додаткових угод до нього позивачем протягом січня-грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ для використання виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами на загальну суму 40742 041, 50 грн., що підтверджується щомісячними актами приймання-передачі, підписаними сторонами.

Свої зобов'язання за договором поставки природного газу відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим ПАТ "НАК"Нафтогаз України" звернулося з позовом у даній справі та просило стягнути з ДКП"Луцьктепло" 507808, 29 грн інфляційних, 35 332,50 грн річних та 204578,43 грн пені. Відповідач подав контррозрахунок, згідно якого інфляційні становлять 131 566,11 грн, річні - 33623, 20 грн, пеня - 194714, 32 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій, перевіривши періоди прострочення та розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та річних, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення останніх з відповідача.

Стосовно заявленої до стягнення передбаченої п. 7.2 договору пені, суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановили, що за період прострочення відповідачем розмір пені повинен становити 194714, 32 грн, а не 204578, 43 грн, як було заявлено позивачем.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, взявши до уваги співвідношення основної заборгованості та суму пені, ступінь виконання зобов'язань відповідачем, зокрема, погашення основної заборгованості в повному обсязі ще до звернення з позовом у даній справі, а також незначний період прострочення боржником, правомірно скористались наданим їм ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України правом і зменшили розмір пені до 10 %.

При цьому судами обґрунтовано взято до уваги також і те, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення населення тепловою енергією, що виробляється цим підприємством, та фактично не є споживачем газу для власних потреб. До того ж, крім пені за прострочку виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано інфляційні та річні, які в загальній сумі становлять 165189, 31 грн, що відшкодовує понесені відповідачем втрати через несвоєчасні розрахунки за газ.

На підставі викладеного судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 30.11.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 903/859/15 залишити без змін.

Головуючий Костенко Т.Ф.

Судді Божок В.С.

Сибіга О.М.