ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 37/322-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Гоголь Т.Г.розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза, Харківська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. КиївдоСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза, Харківська обл.про стягнення за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року

за участю представників

позивача: Бойко М.С.,

відповідача: Капінос Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (далі за текстом - СТОВ "Грозянське") за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року на користь ВАТ "Атоменергокомплект" пшениці 4-го класу в кількості 160, 052 тонн; пшениці 3-го класу в кількості 150, 053 тонн; пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100, 080 тонн; ячміню фуражного в кількості 150, 100 тонн; кукурудзи фуражної в кількості 118, 100 тонн; жита групи А в кількості 150, 600 тонн; соняшнику в кількості 79, 100 тонн; цукру в кількості 50, 000 тонн; 7 940, 27 грн. державного мита та 234, 33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року господарським судом Харківської області 08.06.2010 року видано відповідні накази.

12.08.2014 року державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року у задоволенні заяви ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ВДВС Шевченківського РУЮ Харківської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задоволено та змінено порядок і спосіб виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року (наказ від 08.02.2010 року) про стягнення з СТОВ "Грозянське" за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року на користь позивача пшениці 4-го класу в кількості 160, 052 тонн; пшениці 3-го класу в кількості 150, 053 тонн; пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100, 080 тонн; ячменю фуражного в кількості 150, 100 тонн; кукурудзи фуражної в кількості 118, 100 тонн; жита групи А в кількості 150, 600 тонн; соняшнику в кількості 79, 100 тонн; цукру в кількості 50, 000 тонн на стягнення вартості товару в розмірі 800 000, 00 грн.; присуджено стягнути з СТОВ "Грозянське" на користь ПАТ "Атоменергокомплект" 800 000, 00 грн. вартості майна за форвардним контрактом № 11 від 03.03.2003 року; наказ господарського суду Харківської області від 08.02.2010 року у справі № 37/322-09 визнано таким, що втратив чинність.

07.10.2014 року господарським судом Харківської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у даній справі видано відповідний наказ.

21.09.2015 року СТОВ "Грозянське" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 37565) про визнання наказу господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року, виданого на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року по справі № 37/322-09, таким, що не підлягає виконанню.

Вказану заяву обгрунтовано тим, що при оформленні наказу господарський суд Харківської області неправильно зазначив самостійний строк для пред'явлення його до виконання - до 23.09.2015 року, що передбачає можливість відкриття нового виконавчого провадження, тобто за межами вже раніше відкритого державною виконавчою службою провадження, що в даному випадку суперечить приписам ст. ст. 18, 26, 36, 50 Закону України "Про виконавче провадження"; крім того, в якості правових підстав для визнання наказу № 37/322-09 від 07.10.2014 року таким, що не підлягає виконанню, необхідно вважати і добровільне виконання відповідачем судового рішення від 12.02.2010 року по справі № 37/322-09 та відповідно припинення зобов'язання, у зв'язку із направленням стягувачу заяви вих. № 119 від 02.10.2014 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 808 176, 27 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року відмовлено в задоволенні заяви СТОВ "Грозянське" (вх. № 37565 від 21.09.2015 року) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували існування обставин, за наявності яких господарський суд, у розумінні приписів ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, зокрема, докази того, що наказ від 07.10.2014 року по справі № 37/322-09 видано помилково, а також докази відсутності зобов'язань боржника за вказаним наказом повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням або ж докази припинення згаданого обов'язку з інших причин; крім того, наказ від 07.10.2014 року по справі № 37/322-09 був виданий господарським судом Харківської області у відповідності до вимог законодавства та із зазначенням передбаченого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" строку для його пред'явлення, що в даному випадку виключає безпідставність визначених судом самостійних строків для пред'явлення даного наказу до виконання; при цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем в порядку, визначеному ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, могло мати місце до початку застосування до позивача судових процедур банкрутства, в подальшому, грошові вимоги сторін повинні вирішуватись із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство, залік зустрічних однорідних вимог не може в будь-який спосіб порушувати права інших кредиторів.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, СТОВ "Грозянське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року і прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 таким, що не підлягає виконанню.

ПАТ "Атоменергокомплект" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 таким, що не підлягає виконанню, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення заяви і визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року про затвердження реєстру кредиторів у справі № 910/3207/14 про банкрутство ПАТ "Атоменергокомплект" СТОВ "Грозянське" визнано кредитором ПАТ "Атоменергокомплект" на суму 958 441, 14 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що після зміни порядку та способу виконання рішення суду у справі № 37/322-09 СТОВ "Грозянське", враховуючи наявність у нього зустрічних грошових вимог до ПАТ "Атоменергокомплект" на загальну суму 958 441, 14 грн., 02.10.2014 року направило останньому заяву вих. № 119 про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 808 176, 27 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 910/3207/14 про банкрутство ПАТ "Атоменергокомплект" було затверджено мирову угоду від 20.04.2015 року, згідно умов якої вимоги СТОВ "Грозянське" складають 958 441, 14 грн. і підлягають погашенню протягом 30 календарних днів після спливу 6 місяців від дати затвердження цієї мирової угоди.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 910/3207/14 було скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

22.10.2015 року СТОВ "Грозянське" підтвердило факт заліку зустрічних однорідних вимог, повторно направивши ПАТ "Атоменергокомплект" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 300.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 24.06.2015 року у справі № 914/2492/14.

Також, слід зазначити, що на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними, строк виконання за якими настав.

При цьому, суд касаційної інстанції відзначає, що інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони.

Оскаржувані судові акти попередніх інстанцій мотивовано неможливістю припинення зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог під час процедури банкрутства ПАТ "Атоменергокомплект", оскільки проведення взаємозаліку зустрічних вимог на стадії розпорядження майном суперечить процедурі банкрутства та порушить права інших учасників провадження.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

З огляду на положення ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є дійсним в силу презумпції правомірності правочину, оскільки за своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі та в порядку визначеному законодавством звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Відтак, з огляду на те, що згоди іншої сторони для зарахування вимог не потрібно, лист розпорядника майна ПАТ "Атоменергокомплект" Юзвенко В.Г. від 26.11.2014 року № 2611/02-14 про відмову в проведенні заліку зустрічних однорідних вимог на підставі заяви СТОВ "Грозянське" не може впливати на правовідносини сторін, оскільки сторона, яка не погоджується з проведенням такого зарахування, не позбавлена права звернутись до суду за захистом своїх прав.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення ПАТ "Атоменергокомплект" до суду з позовом про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, як і докази того, що односторонні правочини, якими є заяви відповідача про зарахування вимог, визнанні недійсними.

Статтею 602 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимим, а саме, не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом зустрічного зарахування були зобов'язання ПАТ "Атоменергокомплект" та СТОВ "Грозянське" на суму 808 176, 27 грн., які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор у одному зобов'язанні є боржником у іншому, і навпаки, є однорідними (грошовими), строк їх виконання настав.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 ЦК України, за даних обставин відсутні, а положення Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять обмежень та прямих заборон як щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог, так і на стадії виконання судового рішення.

При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог не є тотожним виконанню зобов'язань в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зарахування є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від належного виконання (ст. 599 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог під час банкрутства ПАТ "Атоменергокомплект" суперечить Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можна визнати законними та обгрунтованими, оскільки вищезазначеним Законом передбачено мораторій на зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог кредиторів, яким не є припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Зазначені обставини та законодавчі приписи не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в даній справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про задоволення заяви про визнання наказу господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення заяви СТОВ "Грозянське" і визнання наказу господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року та постанов Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року у справі № 37/322-09 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09 - задовольнити.

4. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року у справі № 37/322-09.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Т.Г. Гоголь