ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 911/4075/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Харківський бронетанковий завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі№ 911/4075/15Господарського судуКиївської областіза позовомДержавного підприємства "Харківський бронетанковий завод"доВійськової частини 30273-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за участю Головне управління Національної гвардії України Військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України простягнення боргу у сумі 5400668,16грн,

в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ: - позивача:Коркішко В.М. Пивоварова Р.В. дов від 04.07.2016- відповідача: - 3-ї особи: Слободян С.Д. дов від 11.01.2017, Северін Р.І. дов.від 20.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини 3027, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Головне управління Національної гвардії України про стягнення 5400668,16 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Військова частина 3027 в порушення укладеного договору про відновлювальний ремонт бронетанкової техніки № 01 від 30.10.2014 року не оплатила в повному обсязі вартість відновлювального ремонту за технічним станом 10 танків Т-64 БВ, Б1 (виробів).

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Щоткін О.В.) від 17.11.2015 у справі № 911/4075/15 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що оскільки додаткової угоди про збільшення вартості робіт (за підписом командира) укладено не було, витрати понесені позивачем з відповідачем не узгоджені, виконання умов договору з боку відповідача підтверджується платіжними дорученнями № 1826 від 13.11.2014, № 1892 від 20.11.2014, № 2142 від 15.12.2014 про сплату встановленої Протоколом узгодження лімітної ціни, вартості робіт за договором в повному обсязі, а акти приймання-передачі, за своєю правовою природою, не є доказом погодження ціни, доводи позивача викладені в позовній заяві та встановлені на їх підставі обставини, не підтверджують позовні вимоги. Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) від 03.10.2016, апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2015 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2015 скасувати з підстав порушення норм права. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник доводить, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таким чином, скаржник зазначає, оскільки до підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, якими перевищено загальну вартість робіт за Договором, відповідачем отримано від позивача пропозицію про відповідне збільшення ціни Договору, дії представника відповідача щодо підписання таких актів, якими засвідчується прийняття виконаних робіт та прийняття відремонтованої техніки, мають бути кваліфіковані як погодження нової вартості робіт за договором.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014 між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" (виконавець) та Військовою частиною 3027 (замовник) було укладено Договір про відновлювальний ремонт бронетанкової техніки №01, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги по відновлювальному ремонту за технічним станом танків Т-64БВ, Б1 (вироби), що перебувають у замовника в користуванні.

Передані на підприємство виконавця для ремонту вироби є власністю держави.

Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору. Відповідно до п.2.1.3. Звіту відомостей, що становлять Державну таємницю, вищевказаному Договору було надано гриф секретності "Таємно", але згодом, на підставі п.160 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого Постановою КМУ від 18.12.2013 року №939, експортною комісією ДП "Харківський БТЗ" 04.03.2015 року, було складено акт перегляду грифів секретності матеріальних носіїв інформації, як таких, що втратили актуальність, відповідно до якого гриф секретності "Таємно" з Договору №01 від 30 жовтня 2014 року - знято, про що свідчить Протокол №1 від 04.03.2015 року та Акт перегляду грифів секретності матеріалів матеріальних носіїв інформації від 04.03.2015.

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що номенклатура та кількість виробів, які підлягають відновлювальному ремонту за технічним станом згідно п. 1.1. даного Договору, вказується в Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) сторони визначилися, що вартість відновлювального ремонту виробів за технічним станом на час укладання Договору визначається згідно з Протоколом узгодження лімітної ціни (Додаток 2 до Договору) та складає 4999992,00 грн.

Крім того, вказана вартість робіт відновлювального ремонту за технічним станом танка Т-64 БВ Б1 передбачено протоколом узгодження лімітної ціни на роботи виконавця (а.с.10). Згідно з п.п. 2.2, 3.2 Договору позивач починає роботи з відновлювального ремонту виробів після підписання сторонами Договору, отримання позивачем ремонтного фонду виробів та одержання від відповідача попередньої оплати у розмірі 100% ціни Договору.

Також судами встановлено, що 30.10.2014 року та 01.12.2014 року відповідач за відповідними актами прийняття-передачі передав позивачу вироби для ремонту в загальній кількості 10 одиниць танків Т-64БВ. Крім цього, на виконання умов договору, в строк до 26.12.2014 відповідачем були перераховані позивачеві кошти попередньої оплати на загальну суму 4999992,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1826 від 13.11.2014, № 1892 від 20.11.2014, № 2142 від 15.12.2014(а.с.10-212).

Отже, роботи з виконання ремонту 5 танків Т-64БВ почались 21.11.2014 і 05.12.2014 відповідачу було передано 5 відремонтованих одиниць, про що свідчить акт прийняття-передачі, підписаний та скріплений печатками сторін. Ремонт вказаних виробів, за словами позивача, склав 2714063,34 грн, в т.ч. ПДВ 452 343,89 грн.

Однак, з 29.12.2014 по 20.01.2015 проводилось дефектування іншої частини виробів, про що складені акти дефектовки танків, в ході виконання яких була виявлена велика кількість вибраковки комплектуючих матеріалів, що призвело до підвищення ціни ремонту на 5400668,16грн, дане збільшення вартості Договору відбулося через заміну комплектуючих матеріалів на танках.

Крім того, позивач стверджує, що ним було направлено на адресу відповідача лист про збільшення вартості Договору та укладання Додаткової угоди про зміну ціни та строків Договору. Однак, відповіді надано не було, у зв'язку з чим позивач продовжив виконання робіт без отримання відповіді від відповідача, бо вважав за потрібне виконати Договір.

Як передбачено п. 3.1 Договору, у випадку перевищення виконавцем витрат на виконання робіт за Договором над сумою Договору, сума перевищення узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Доказів укладення між сторонами додаткової угоди до Договору щодо відшкодування відповідачем додаткових витрат позивача у розмірі 5400668,16грн в матеріалах справи не міститься.

Одночасно судами встановлено, що 05.12.2014 між позивачем та відповідачем, а саме командиром військової частини 3027 Національної гвардії України, було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт щодо відновлюваного ремонту 5 танків Т-64БВ на загальну суму 2714063,34грн та відповідний акт-приймання передачі виробів. В подальшому 30.01.2015, 04.03.2015 та 10.03.2015 відповідачем на ім'я ОСОБА_8 була видана довіреність за №№ 35, 82, 85 на отримання від позивача матеріальних цінностей за Договором. Крім цього, 06.02.2015, 05.03.2015 та 12.03.2015 року між позивачем та представником відповідача за довіреністю (ОСОБА_8.) були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт щодо відновлювального ремонту 5 танків Т-64БВ на загальну суму 7686596,82грн та акти-приймання передачі виробів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких мотивів.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 статті 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Суди попередніх інстанцій установив, що правовідносини, котрі виникли між сторонами у справі за своєю правою природою є правовідносинами підряду.

Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем хоча і була надіслана пропозиція відповідачу про збільшення ціни, однак відповіді матеріали справи не містять, а отже процедура внесення змін до договору не додержана. Таким чином, зважаючи на те, що лімітована вартість відновлювальних робіт була остаточною, сторонами не переглядалась та зміни до договору не вносились, Договір є виконаним, а збільшення вартості робіт без згоди замовника не є правомірним.

Крім того, ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя статті 237 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач на підставі довіреностей уповноважив ОСОБА_8, який є заступником командира в/ч 3027, на отримання матеріальних цінностей за Договором та не надав повноважень щодо укладання правочину щодо приймання виконаних позивачем робіт, зміни ціни Договору або погодження додаткової вартості відновлювальних робіт.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання встановити інші обставини та заперечити правові висновки суду апеляційної інстанції на підставі переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі № 911/4075/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк