ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2016 року Справа № 912/603/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 912/603/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 160 828,60 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Гуля В.С. (дов. від 13.06.2016),
відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 160 828,60 грн., з яких: 159 828,60 грн. завданих збитків та 1 000 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на неналежне виконання відповідачем договору № 2209 про перевезення вантажів від 22.09.2014 в частині невчасного доставки вантажу, що призвело до псування вантажу, чим позивачу завдані збитки у заявленому розмірі. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 629, 908 Цивільного кодексу України, статей 193, 307, 308, 310, 314, 315 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2016, ухваленим суддею Наливайко Є.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з недоведеності позивачем обставин доставки відповідачем вантажу неналежної якості, а також порушення відповідачем строків доставки. При цьому суд керувався приписами статей 22, 611, 623, 924, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 313 Господарського кодексу України.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кузнецова В.О. - головуючого, Науменка І.М., Вечірка І.О., постановою від 27.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що псування вантажу, а саме молока, переданого відповідачу для перевезення, сталося у зв'язку з порушенням відповідачем строку доставки молока у місце розвантаження. Водночас скаржник зазначає про неналежну оцінку судами наданих позивачем копій заявок на перевезення вантажу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 22, 611, 623, 673, 924 Цивільного кодексу України, статей 307, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 17.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний комбінат" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) укладено договір № 2209 про перевезення вантажів, за умовами якого замовник доручає, а перевізник власними (орендованими, іншими) транспортними засобами, за відповідну оплату здійснює перевезення визначеного товаротранспортними накладними вантажу з визначеного замовником місця завантаження до пункту розвантаження. Вантажем за цим договором є молоко коров'яче незбиране та інша молочна продукція/сировина вказана в заявках (додатку № 2 до цього договору перевезення). Згідно з пунктом 1.2. договору кількість автотранспортних одиниць для перевезення вантажу, їх марка, маршрут та час графіку руху транспортних засобів до місця завантаження, час приймання-передачі цього вантажу попередньо визначається замовником, а в разі визначення цих параметрів перевізником - обов'язкове їх попереднє погодження з представником замовника. Перевезення вантажів здійснюється на підставі письмових заявок (додаток № 2 до договору) на перевезення, узгоджених сторонами даного договору. Коригування маршруту замовником може відбуватись не пізніше, ніж за одну годину до відправки транспорту перевізника (пункт 2.1.договору). Відповідно до пункту 2.2. договору заявка має бути оформлена письмово та передається з використанням факсимільного зв'язку (факсу) або електронної пошти. У разі погодження сторонами така заявка має юридичну силу. Заявка повинна мати наступні реквізити: номер та дата подачі заявки, найменування, маса вантажу; кількість та типи транспортних засобів, необхідних для перевезення; вантажовідправник та адреса завантаження; вантажоотримувач та адреса розвантаження; дата та час завантаження; дата та час розвантаження; вартість перевезення; підписи та відбитки печаток відповідальних осіб сторін про узгодження даної заявки. Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що відповідальна особа замовника в усній формі має право направляти транспорт перевізника у необхідному напрямку. Всі питання, що виникають в ході виконання завдання, перевізник вирішує виключно через відповідальну особу замовника. За умовами пункту 2.5. договору перевізник підтверджує, що водій перевізника, є уповноваженим представником по прийняттю/здачі вантажів, та має право підпису без довіреності від імені перевізника в усіх товаросупровідних документах, в тому числі право складення та підписання Актів відповідно до розділу 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568. гідно пункту 5.1. договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок перевізника після 10-ти банківських днів з моменту підписання Акта приймання-передачі наданих послуг та отримання замовником документів згідно пункту 5.2. даного договору. підставою для розрахунків за договором є: рахунок перевізника з додатком про розрахунок вартості перевезення, підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг, оригінали товарно-транспортних накладних з відмітками вантажовідправника, вантажоодержувача, водія перевізника (пункт 5.2. договору). Відповідно до пункту 6.6. договору за прострочення доставки вантажу за цим договором перевізник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки, завдані порушенням строку доставки, та сплатити штраф у розмірі 500 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 159 828,60 грн. завданих збитків та 1 000 грн. штрафу. Підставою позову з посиланням, зокрема, на статтю 924 Цивільного кодексу України, зазначено порушення умов укладеного договору в частині терміну доставки вантажу, що призвело його псування. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 цього Кодексу). Як встановлено судами, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення. Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Зазначене також кореспондується з приписами частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору № 2209 про перевезення вантажів відповідачем здійснювалось перевезення для позивача молока, отриманого за договорами поставки від інших контрагентів. Розглядаючи спір в частині порушення відповідачем строків доставки вантажу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами пункту 2.2. договору перевезення належним доказом узгодження між сторонами строків поставки є письмово оформлені заявки, в яких зокрема, повинні вказуватись строки доставки вантажу та на яких повинні міститись підписи та відбитки печаток відповідальних осіб сторін про узгодження даної заявки. Водночас судами були оцінені надані позивачем заявки на перевезення вантажу № 2678 від 16.12.2014 та №2735 від 27.12.2014 та визнано їх неналежними доказами, оскільки такі заявки сторонами не складались і не підписувались. Відповідно до частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Так відповідно до пунктів 25.6-25.6.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), визначені Правила перевезення молока та молочних продуктів. Відповідно до пункту 25.6.1. Правил під час перевезень молока та молочних продуктів (вершків, сметани, сирків, сиру, кефіру тощо) перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі зобов'язані дотримувати встановлених санітарно-гігієнічних вимог. Пункт 25.6.2. Правил визначає, що молоко перевозиться безтарним способом у спеціалізованих автомобілях-цистернах чи тарним способом - в авторефрижераторах, автомобілях-фургонах або бортових автомобілях з укриттям вантажу брезентом. Рухомий склад повинен мати санітарний паспорт, виданий територіальною санепідстанцією терміном не більш як на 6 місяців, а водій особисту санітарну книжку. Молочні продукти перевозяться тарним способом в автомобілях, які є в наявності для тарного перевезення. При цьому враховується тривалість перевезення: в літній період (квітень-вересень) при перевезенні на автомобілях із бортовою платформою і накриттям брезентом термін доставки не може бути більше 2-х годин, а для автомобілів-фургонів ізотермічних - не більше 6 годин. Інших строків перевезення молока в Правилах не передбачено. Відповідно до пункту 3.2.1. договору перевезення молока здійснюється безтарним способом у спеціалізованих автомобілях-цистернах. Установивши те, що спірні перевезення здійснювались відповідачем у зимовий період у грудні 2014 року, суди правомірно врахували, що вказані у Правилах строки перевезення не застосовуються до спірних перевезень. Оскільки, у договорі перевезення сторони не узгодили строки доставки, а зобов'язались узгоджувати ці строки в заявках, які, як установили суди, сторонами не підписувалися, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем прострочення відповідачем доставки вантажу. З огляду на що, висновок судів про відсутність підстав для стягнення штрафу визнається колегією суддів правомірним. Водночас відмовляючи у стягненні збитків, заявлених з підстав доставки відповідачем вантажу (молока) неналежної якості (підвищеної кислотності), отриманого позивачем від інших контрагентів, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин того, що зміна кислотності молока виникла внаслідок порушення відповідачем умов перевезення, оскільки при відвантаженні молока такий показник, як кислотність молока, у спеціалізованих товарних накладних був зазначений нерозбірливо, або не зазначений взагалі. При цьому судами враховано і те, що зі здійснених відповідачем у грудні 2014 року спірних перевезень молока, частина молока за показником кислотності відповідала нормам ДСТУ 3662-97 "Молоко та молочні продукти. Вимоги при закупівлі", за огляду на замовлення позивачем у контрагентів молока нижчої кислотності, ніж погоджено умовами відповідного договору. Водночас інша частина перевезеного відповідачем молока за показником кислотності відповідала нормам, які є нижчими за ДСТУ 3662-97, проте були узгоджені позивачем з контрагентом у відповідній специфікації до договору. За таких установлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості молока. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 912/603/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: М. Данилова
О. Сибіга