ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 911/1058/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Яценко О.В.суддівБакуліна С.В. Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВАЛ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі№ 911/1058/16 Господарського судуКиївської області за позовомПриватного підприємства "Фенікс Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВАЛ" простягнення 123140,00грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кобенко Ю.М., дов. від 01.04.15; - відповідача:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фенікс Агро" (далі за текстом - ПП "Фенікс Агро" ) звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал" (далі за текстом - ТОВ "Агровал" ) про стягнення 123140,00 грн. заборгованості з оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.04.2016 (суддя Конюх О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 123140,00 грн. основного боргу та 1847,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року (судді: Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Агровал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 42 , 43, 79 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не надано.

Ухвалою від 07.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Ходаківської І.П., Бакуліної С.В., касаційну скаргу ТОВ "Агровал" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 10.10.2014 між ПП "Фенікс Агро" (продавець) та ТОВ "Агровал" (покупець) Договір поставки 372-з, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату.

п.1.1 Договору поставки 372-з передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку, на умовах і в строки, передбачені цим договором поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити зернові культури, іменовані в подальшому "товар", в кількості , по якості і по цінах вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

п.4.1.Договороу поставки 372-з встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту поставки , при цьому сторони заздалегідь погодили право покупця розраховуватись за товар на умовах 100% або часткової попередньої оплати. Узгодження ціни і об'єму партії здійснюються в телефонному, факсовому або електронному режимі при виставленні рахунок-фактури. Рахунок-фактура є невід'ємною частиною цього договору і вважається дійсним при дотриманні покупцем строків оплати узгодженої партії товару. Сторони мають право узгодити інші строки оплати, про що вказується у відповідній специфікації (пункт 4.2 Договору).

п.5.2.- відвантаження товару постачальник зобов'язується здійснити протягом 10 календарних днів з моменту узгодження ціни і об'єму партії товару. Право власності а товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару відповідно до умов поставки по даному договору.

п.5.3. - при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

п.5.5 - перед відвантаженням товару покупець зобов'язаний надати постачальникові довіреність на отримання матеріальних цінностей (в разі здійснення регулярних поставок довіреність може бути виписана на 1 місяць).

п.5.7. - при передачі товару уповноваженими представниками сторін має бути підписана накладна, а перевізником товаротранспортна накладна.

п.6.1.- договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками, з проставлянням печаток сторін і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання.

п.6.2.- закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Укладений між сторонами договір від 10.10.2014р. №372-з за правовою природою є договором поставки.

Позивачем були здійснені поставки товару відповідачу згідно договору від 10.10.2014 №372-з, всього на суму 314593,20 грн. про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №РН-0003781 від 28.10.2014р. на суму 38112,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0003966 від 06.11.2014р. на суму 84528,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0004414 від 28.11.2014р. на суму 86222,40 грн.;

- видаткова накладна №РН-004902 від 24.12.2014р. на суму 105730,80 грн.

Крім того, в матеріалах справи в наявності копія Договору №182-з від 24.02.2015, який, підпису уповноваженої особи та печатки покупця ТОВ "Агровал" не містить. Однак на виконання якого, позивачем було здійснено поставки відповідачу на суму 453085,60 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №РН-0001808 від 29.04.2015р. на суму 144 102,00 грн.

- видаткова накладна №РН-0002163 від 21.05.2015р. на суму 32 781,60 грн.

- видаткова накладна №РН-0005707 від 21.11.2015р. на суму 123 062,00 грн.

- видаткова накладна №РН-0000346 від 28.01.2016р. на суму 153 140,00 грн.

Разом із тим, відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у накладних, довіреностях відповідача на отримання матеріальних цінностей (від 28.10.2014р. № 8, від 24.12.2014р. №12, від 28.01.2016р. №1), платіжних дорученнях, якими відповідач здійснював оплату за отриманий товар, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Пунктом 4.2 Договору поставки від 10.10.2014 № 372-з сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем протягом 1 банківського дня з моменту поставки, при цьому сторони заздалегідь погодили право покупця розраховуватися за товар на умовах 100% передоплати.

За таких обставин, строк оплати товару за вищенаведеними накладними, підставою у яких зазначено договір від 10.10.2014р. № 372-з в загальній сумі 314593,20 грн., є таким, що настав.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що, відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першою та другою ст. 692 ЦК України. Отже, накладні, підставою у яких зазначено договір поставки від 24.02.2015 № 182-з на загальну суму 453085,60 грн. підлягають оплаті.

Крім того, на підтвердження часткової сплати відповідачем позивачу грошових коштів в розмірі 644538,8 грн., до матеріалів справи долучено банківські виписки, а саме сплата платіжними дорученнями:

від 11.11.2014р. № 190 суму 30 000,00 грн.;

від 13.11.2014р. № 191 суму 8112,00 грн.;

від 24.11.2014р. № 197 суму 81400,00 грн.;

від 28.11.2014р. № 199 суму 3000,00 грн.;

від 16.12.2014р. № 224 суму 86222,40 грн.;

від 09.01.2015р. № 238 суму 128,00 грн.;

від 19.02.2015р. № 259 суму 105730,80 грн.;

від 08.05.2015р. № 318 суму 144102,00 грн.;

від 22.05.2015р. № 337 суму 33000,00 грн.;

від 25.01.2016р. № 223 суму 122843,60 грн.;

від 23.02.2016р. №37 суму 30000,00 грн.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За таких обставин процесуальним обов'язком кожної із сторін є обов'язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржуючи судові акти абзац 5, 6 сторінка 2 погодився з фактом існування господарських відносин без укладення договору. ПП "Фенікс Агро" поставляло товар, а ТОВ "Агровал" отримувало та оплачувало кошти за переданий товар. ТОВ "Агровал" належним чином виконувало свої зобов'язання. Так, як термін оплати ніякими документами не був встановлений, то ТОВ "Агровал" сплачував кошти за переданий товар або передплатою або по факту поставки або через 2 місяці після отримання товару. Не надання ТОВ "Агровал" довіреностей на отримання матеріальних цінностей не приймається до уваги судовою колегією оскільки відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, а саме операцію з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Отже, твердження скаржника спростовуються самим скаржником та зводяться до намагання переоцінки доказів у справі.

Крім того, посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ст.79 ГПК України, судова колегія зазначає наступне. 12.09.2016 Київським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про відмову ТОВ "Агровал" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №911/1058/16 представники сторін були присутні у судовому засіданні при винесені даної ухвали. Дана ухвала набрала чинності та не була оскаржена до суду касаційної інстанції.

Твердження скаржника про те, що він не був повідомлений належним чином про час слухання справи не знаходять свого підтвердження. Оскільки, відповідно до ст.64 ГПК України ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують встановленого судами порушення відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВАЛ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 911/1058/16 Господарського суду Київської області залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 911/1058/16, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 року.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська