ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 910/4266/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуКиївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/4266/16 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони УкраїнидоКиївської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій"проскасування рішення

за участю представників сторін від:

відповідача: Семенюк Н.М. (дов. від 14.11.2016),

прокуратури: Коркішко В.М. (посв. №027484)

Представники позивачів - 1, 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Київської міської ради про скасування рішення № 134/1968 від 26.07.2007. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на обставини незаконного припинення Київською міською радою оспорюваним рішенням права постійного користування Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України земельною ділянкою площею 2,85 га, яка відноситься до земель оборони. При цьому прокурор посилався на приписи статей 19, 21, 141, 143, 149, 151 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2016, ухваленим суддею Підченко Ю.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності матеріалами справи обставин незаконного вилучення у Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та передачі у орендне користування іншій особі спірної земельної ділянки. Разом з цим, підставою для відмови у позові судом першої інстанції також визначено сплив строку позовної давності. При цьому суд керувався приписами статей 21, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 123, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставний висновок судів про недоведеність належності спірної земельної ділянки на праві постійного користування Київському квартирно-експлуатаційному управлінню. З огляду на що, скаржник зазначає про недослідження судами законності прийнятого Київською міською радою рішення. Водночас скаржник наголошує і на тому, що відповідач фактично розпорядився земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони без наявності згоди Міністерства оборони України. Окрім цього, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо пропуску прокурором позовної давності на звернення із даним позовом. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 92, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, статей 77, 141, 142, 149, 155 Земельного кодексу України, статей 4, 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника відповідача та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.07.2007 Київською міською радою прийнято рішення №134/1968, яким Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу припинено право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.07.1978 №1028/2 "Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі", та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови. Крім того даним рішенням, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва та передано Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій", за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога першого заступника військового прокурора центрального регіону України, заявлена в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Київської міської ради про скасування рішення № 134/1968 від 26.07.2007. Відмовляючи у задоволенні цих вимог, суди дійшли висновку про сплив строку позовної давності, при цьому позовні вимоги визнали необґрунтованими та недоведеними. Проте, такі висновки судів визнаються взаємовиключними з огляду на наступне. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак, правила про позовну давність, відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Втім суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, вимог статті 267 Цивільного кодексу України не врахували, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованістю самої вимоги, що унеможливлює висновок про законність ухвалених у справі судових рішень. Окрім цього, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Як убачається з матеріалів справи, підставою позову прокурором визначено порушення порядку Київською міською радою вилучення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони, за відсутності на це згоди Міністерства оборони України, у якого в функціональному управлінні знаходиться ця земля. Отже, предметом доказування у даному спорі є встановлення обставин щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, наявності згоди уповноваженої особи на вилучення з постійного землекористування Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, дотримання Київською міською радою порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з земель оборони на землі житлової та громадської забудови тощо. Таким чином, для вирішення даного спору, судам необхідно достеменно встановити чи порушені права позивачів за захистом яких звернувся прокурор, чи є доведеними його вимоги, та чи підлягає застосуванню, виходячи з установленого, строк позовної давності. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. За таких обставин, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4266/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга