ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 908/500/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№ 908/500/16господарського суду Запорізької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіпропоновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 та визнання договору оренди поновленим

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 24.03.2016) ОСОБА_6 (довіреність №82 від 27.09.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Місюра Л.С.) від 19.04.2016 у справі №908/500/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді - Будко Н.В., Малашкевич С.А.) від 03.08.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 по справі №908/500/16 скасовано; поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 (державна реєстрація від 13.12.2007 за НОМЕР_2) на п'ять років та визнано поновленим договір оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007, зареєстрований у Оріхівському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 за НОМЕР_2, на тих же самих умовах на строк п'ять років в наступній редакції додаткової угоди:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення терміну дії до Договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) в особі, який діє на підставі, іменований в подальшому Орендодавець, з одного боку, та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, іменований в подальшому Орендар, з другого боку, уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1.Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 13.12.2007 за НОМЕР_2) на п'ять років.

2.Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

3.Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 (державна реєстрація від 13.12.2007 за НОМЕР_2) із Додатковою угодою від 08.11.2010 року до договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 30.12.2010 за № 041027500204)."

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1378грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 по справі №908/500/16 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.33 Закону України "Про оренду землі", ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст.4-2, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав викладені в касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 та визнання договору оренди поновленим.

Судами встановлено таке.

Між Оріхівською районною державної адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 з додатками та додатковою угодою (далі - Договір).

Згідно Договору Оріхівська районна державна адміністрація надала позивачу в оренду земельну ділянку площею 55,5854га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану на території Микільської сільської ради, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки.

В п.2.2 Договору вказано, що на земельної ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, будівлі, споруди, комунікації, дороги тощо.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 194977,26грн. Довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки видана районним відділом земельних ресурсів 10.01.2007 №3 (п.2.3. Договору).

В п.4.1. Договору встановлено, що договір укладається на термін 5 років. Договір вважається укладеним з моменту державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 за НОМЕР_2.

Таким чином, строк дії Договору було встановлено до 13.12.2012.

Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського господарства (п.3.2. Договору).

Згідно п.6.3. Договору орендар земельної ділянки зобов'язався приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історіко-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; використовувати орендовану земельну ділянку, не допускаючи погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності; не порушуючи прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель збереження і поліпшення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі; після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані; своєчасно вносити орендну плату; виконувати інші обов'язки відповідно до умов договору оренди і чинного законодавства; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування дані про стан і використання земель в порядку, встановленому законом.

08.11.2010 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, якою були внесені зміни в договір, в тому числі вказаною додатковою угодою п.4.1 р.4 Договору викладено в новій редакції: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур - 08.11.2015. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

В той же час, відповідачем надано проект додаткової угоди від 08.11.2010, де п.4.1 р.4 Договору викладено в такій редакції: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

В процесі розгляду судом апеляційної скарги було встановлено, що п.4.1. р.4 Договору викладено в редакції додаткової угоди, яка була надана позивачем до позовної заяви, а саме: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур - 08.11.2015. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

Вищезазначена обставина вбачається із наданих як позивачем, так і відповідачем документів, та визнана самим відповідачем в процесі розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що договір оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 укладено до 08.11.2015 із врахуванням додаткової угоди від 08.11.2010.

Внаслідок змін в законодавстві, після укладення договору оренди змінився орендодавець земельної ділянки, яким стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області

Матеріали справи свідчать, що 14.07.2015 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області з заявою, в якої просив продовжити строки дії по договорам оренди землі за №№1, 2, 3 з додатковою угодою від 08.11.2010 по 08.11.2015.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом - повідомленням №8-0.4-1148/25-15 від 24.07.2015 вказало позивачу, що з метою поновлення (продовження) договорів оренди землі орендарю необхідно виконати умови ст.33 Закон України "Про оренду землі" в частині надання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області листів - повідомлень щодо кожного об'єкту нерухомого майна.

04.08.2015 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області із листом, в якому просив продовжити строк дії по договору оренди землі №2 від 22.01.2007 з додатковою угодою від 08.11.2010 по 08.11.2015, додавши договір оренди землі №2, витяг, грошову оцінку та проект додаткової угоди в 3-х екземплярах.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом № 1-8-0.4-2403/25-15 від 20.08.2015 вказало позивачу на те, що пункт 4.1. оригіналу додаткової угоди від 08.11.2010 викладений в редакції: "Договір укладено на 5 років з урахуванням ротації культур.", а в наданій позивачем копії додаткової угоди від 08.11.2010 п.4.1. Договору оренди викладений в редакції: "Договір укладено на 5 років з урахуванням ротації культур 08.11.2015." В зв'язку з надходженням до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області неправдивих відомостей, Головне управління вказало позивачу, що направить до правоохоронних органів відповідні документи для вирішення в межах чинного законодавства.

04.09.2015 позивач вкотре звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області з заявою, в якої просив продовжити строк дії по договору оренди землі №2 від 22.01.2007 з додатковою угодою від 08.11.2010 по 08.11.2015 та підтвердженням по ній від 03.09.2015 за №19-28-0,2-3387/2-15.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом - повідомленням №8-0.4-4074/25-1.5 від 30.09.2015 повідомило позивача про те, що для застосування ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідне виконання таких умов: належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором; повідомлення орендарем до спливу строку договору оренди орендодавця у встановленні строки про свій намір скористатися переважним правом укладання договору на новий строк; додання до листа-повідомлення орендарем проекту додаткової угоди. У зв'язку із невиконанням вищеназваних умов, переважне право на поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 вважається втраченим, в зв'язку з чим договір буде вважатися припиненим 08.11.2015.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами щодо непоновлення договору оренди землі, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області звернулась до місцевого господарського суду із позовом, в якому просив поновити термін дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 (державна реєстрація від 13.12.2007 за НОМЕР_2) на п'ять років та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007, зареєстрований у Оріхівському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 за НОМЕР_2, на тих же самих умовах на строк п'ять років в редакції додаткової угоди.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позивач не оскаржив у судовому порядку відмову Головного управління Держкомагенства у Запорізькій області у поновленні договору оренди, у зв'язку з чим, така відмова є чинною, заявлені у справі вимоги є безпідставними.

Апеляційний господарський суд, вирішуючи спір зазначив, що оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, а останні не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зважаючи на відсутність рішення орендодавця про поновлення договору оренди земельної ділянки, зазначені обставини, як наслідок, зумовлюють припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі та відмову в його поновленні на підставі ч.ч.1-5 ст.33 вказаного Закону. Разом з тим, встановивши, що позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою; належне виконання орендарем умов договору; відсутність протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору, апеляційний господарський суд задовольнив позов на підставі приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у ч.1 ст.33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач під час дії Договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов.

Так, позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата за Договором, про що свідчать відповідні квитанції, наявні в матеріалах справи (т.2 а.с.31-59).

Відповідно до довідки Оріхівського відділення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.01.2016 у платника податків ОСОБА_4 відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

Згідно довідки Микільської сільської ради Оріхівскього району Запорізької області вих. №01-23/229 від 25.11.2015 орендар належним чином виконував умови договору оренди землі від 22.01.2007 враховуючи:

- використання землі за цільовим призначенням;

- додержання вимог про охорону довкілля;

- своєчасну сплату орендної плати;

- відсутність порушень прав власників суміжних земельних ділянок;

- виконання меліоративних робіт по розробці ґрунтів та поверненню їх в стан ріллі на площі 48,7га за договором №1 та площі 55,5га за договором №2 від 22.01.2007.

Відповідно до листа Микільської сільської ради Оріхівскього району Запорізької області вих. №232 від 28.03.2016 інформація щодо порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_4 за період використання земельних ділянок по договору оренди №2 від 22.01.2007 до міської ради не надходила. Звернень, скарг щодо порушення орендарем правил добросусідства не зареєстровано, сервітути та охоронні зони не встановлені. Порушення сплати орендної плати орендарем - відсутні. Використання земельних ділянок орендарем здійснені після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. На орендованій земельній ділянці не визначені землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо належного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 умов договору оренди землі №2 від 22.01.2007, що підтверджується вищевказаними документами, які є належними доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, доводи скаржника про те, що факт належного виконання орендарем умов договору не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами колегією суддів касаційної інстанції відхиляються.

Як зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 закінчився 08.11.2015, жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, а відповідачем не зазначено, натомість наявна в справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав направлення одного повідомлення про поновлення договорів оренди №№1, 2, 3 замість трьох окремих таких повідомлень. Крім того, після закінчення строку Договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду про поновлення договору оренди на підставі приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів вважає обґрунтованим.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірний договір поновився автоматично в силу приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", наслідком задоволення позову в цій справі є лише оформлення фактичних правовідносин сторін, а не спонукання державного органу до укладення угоди, як помилково вважає скаржник, що в свою чергу свідчить про безпідставність посилань скаржника на порушення апеляційним судом приписів ст.122 ЗК України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №908/500/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

М. Данилова