ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 908/1768/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 908/1768/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення заборгованості у сумі 4 426,07 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 4 426,07 грн. заборгованості за договором № 5922/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 24.10.2011. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на обставини не здійснення відповідачем своєчасної повірки засобу обліку води, з огляду на що позивачем було виконано розрахунок витрат води за період з 24.09.2013 по 07.10.2013 у спірній сумі як за безоблікове водокористування. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та положення пунктів 3.3., 5.1., 5.4., 5.14. "Правил користування системи центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказам Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.08.2016, ухваленим суддею Науменко А.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено самовільного приєднання відповідача до системи водопостачання або самовільного водокористування, а тому позивачем безпідставно було нараховано відповідачу суму у розмірі 4 426,07 грн. за безоблікове водокористування. При цьому, суд керувався приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Радіонової О.О. - головуючого, Зубченко І.В., Колядко Т.М., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що умовами укладеного договору сторони передбачили відповідальність, в тому числі, за експлуатацію абонентом (відповідачем) водоміру з порушенням відповідних правил, що мало місце у спірному випадку, так і погодження у зв'язку з цим визначення водокористування як безоблікового. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 17.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2011 між Комунальним підприємством "Водоканал" (водоканал) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (абонент) було укладено договір № 5922/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, за умовами пункту 1.1. якого водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: кав'ярня (по вул. Трегубенко, 12, прим 58). Відповідно до умов договору сторонами були визначені нормативно-правові акти, якими вони керуються при виконанні своїх зобов'язань по договору, в тому числі й "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказам Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190, далі - "Правила користування". Пунктом 3.2.1. договору визначено обов'язок абонента своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в пункті 1.1. цього договору. Відповідно до пункту 3.2.2. договору для обліку спожитої питної та технічної води абонент зобов'язаний своїми силами та коштами в термін до 01.11.2011 обладнати водолічильний вузол, а також встановити обліковий прилад ГВП ЛК 15 Г; ХВП КВ 1,5, який фіксує в повному обсязі витрати води. Абонент зобов'язаний надати можливість представнику водоканалу для перевірки технічного стану, пломбування та реєстрації засобів обліку. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які зміни їх частин або зміни положенні на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держстандарту або представниками водоканалу, абонент має право тільки після отримання письмового дозволу водоканалу. У розділі 2 договору сторони встановили, що договір укладається з 24.10.2011 по 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором. Доказів укладення учасниками правочину нового договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, у матеріалах справи відсутні. Також судами було встановлено, що 09.04.2009 представником Комунального підприємства "Водоканал" за участю відповідача проведено технічне обстеження водопроводу за адресою вул. Трегубенко, 23, що належить відповідачу, за результатами якого складено акт № 113. В даному акті зазначено, що у абонента на вводі, після держповірки, встановлено обліковий прилад типу ЛК 151х; № 4124580, державна повірка ІІ квартал 2009 року. Держповірка водоміру дійсна по ІІ квартал 2012 року. Акт підписано представниками сторін. Судами встановлено, що 08.10.2013 відповідач звернувся до водоканалу з клопотанням про направлення представника інспекції для дачі припису на державну перевірку лічильника води. Представником Комунального підприємства "Водоканал" 24.10.2013 проведено технічне обстеження водопроводу за вищевказаною адресою, що належить відповідачу, за результатами якого складено акти № 130 та № 131. В акті № 130 від 24.10.2013 зазначено, що водоспоживання забезпечується від мережі житлового дому по водопровідному вводу d=15 мм. Для потреб холодного водоспоживання, на вводі встановлено прилад обліку марки ЛК-15х № 4124580; державна повірка ІІ квартал 2009 року. Покази засобу обліку становлять - 00961 м-3. Засіб обліку раніше пропломбовано до трубопроводу свинцевою пломбою - пломба збережена. Строк держповірки приладу сплинув. Видано припис щодо встановлення резервного робочого держповіреного приладу обліку. В акті № 131 від 24.10.2013 вказано, що до установки та здачі в експлуатацію резервного технічно справного держповіреного приладу обліку, водоспоживання абонента вважається безобліковим. Об'єм витрат води позивачем визначено на підставі пунктів 3.3., 5.14. "Правил користування системи центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та пункту 3.2.4. договору, за період: з 24.09.2013 по 07.10.2013 - 427,392 м.куб. Акт має відмітку про відмову відповідача від його підписання. На підставі акту технічного обстеження водопроводу № 131 від 24.10.2013, Комунальним підприємством "Водоканал" складено акт-рахунок № 5922/1 від 24.10.2013 за вказаний період, що складається з витрат води в сумі 2196,79 грн., витрат стічних вод в сумі 1491,60 грн. та ПДВ - 737,68 грн. Судами також встановлено, що акт технічного обстеження водопроводу № 131 від 24.10.2013 та акт-рахунок № 5922/1 від 24.10.2013 було направлено позивачем на адресу відповідача 11.11.2013. Невиконання відповідачем оплати спірного боргу стала підставою для звернення Комунального підприємства "Водоканал" з даним позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 4 426,07 грн. заборгованості за договором № 5922/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 24.10.2011. Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору № 5922/1, у пункті 1.1. якого сторони погодили, що керуються, зокрема, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", діючими "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 ("Правила користування"). Відповідно до пункту 5.1. "Правил користування" облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Пунктом 5.4. вказаних "Правил користування" визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності. Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Відповідно до пункту 5.14. "Правил користування" усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. Частиною 2 статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку. З огляду на наведені приписи, відповідач повинен був забезпечити своєчасну повірку приладу обліку та не здійснювати споживання води за неповіреним належним чином водолічильником. В силу приписів статей 626, 628, 627 Цивільного кодексу України зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічні положення містяться і в пункті 1 статті 180 Господарського кодексу України. Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін. Виходячи з принципів свободи договору, сторони у пункті 3.2.3. договору № 5922/1 узгодили, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування", "Правил експлуатації" водопостачання абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3. та 3.4. "Правил користування", починаючи з дня виписки останнього акта до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла. Розрахунковий період при без обліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку без облікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць. В той же час, відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що у пункті 5.14. "Правил користування" законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу (в даному випадку - водоміру), а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку, суди попередніх інстанцій помилково не врахували узгоджену позивачем та відповідачем у пункті 3.2.3. договору відповідальність, в тому числі, за експлуатацію абонентом (відповідачем) водоміру з порушенням "Правил користування" та "Правил експлуатації". Відтак, з огляду на встановлений факт водоспоживання відповідачем з порушенням умов експлуатації приладу обліку, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за безоблікове водокористування за період з 24.09.2013 по 07.10.2013 в розмірі 4 426,07 грн. (з дня виписки представником водоканалу останнього акта на оплату до дня надходження заяви абонента). За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається помилковим. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Згідно з приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; 4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково; 5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; 6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на що, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №908/1768/16 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.08.2016 скасувати.

Прийняти нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Водоканал" заборгованість у розмірі 4 426,07 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Водоканал" 4 547,40 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга