ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 904/3267/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.,розглянувши матеріали касаційних скаргПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі№ 904/3267/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПервинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"до1. Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", 2. Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 960210,36грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Яструб О.Г.- відповідача 1:Корчагін М.П.- відповідача 2:Худик І.О.

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі відповідач-1) про: - визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" відносно виконання вимог пункту 6.1.5 колективного договору ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" в частині не перерахування у повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок позивача для придбання санаторно-курортних путівок; - зобов'язання Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошову суму у розмірі 960 210, 36 грн., як недорахованих коштів для придбання санаторно-курортних путівок згідно пункту 6.1.5 колективного договору за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року включно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року (суддя Рудовська І.А.) в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що ні колективний договір, який діє на підприємстві, ні чинне законодавство України не передбачають розміру та порядку розподілу коштів для придбання працівникам санаторно-курортних путівок.

Крім того, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем-2 взагалі відсутні будь-які правовідносини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року (судді: Чимбар Л.В., Антонік С.Г., Березкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року скасовано.

Позов задоволено.

Визнати неправомірними дії публічного акціонерного товариства "АрселорМітал Кривий Ріг" відносно виконання вимог пункту 6.1.5 колективного договору ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" в частині не перерахування у повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" для придбання санаторно-курортних путівок.

Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та з первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 960210,36грн. недоотриманих коштів на придбання санаторно-курортних путівок.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в результаті спільних неправомірних дій відповідача -1 та відповідача - 2 позивач недоотримав для членів своєї профспілки за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. кошти на придбання санаторно-курортних путівок в сумі 960210,36грн, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав, що позов в частині визнання неправомірними дій відповідача публічного акціонерного товариства "АрселорМітал Кривий Ріг" відносно виконання вимог пункту 6.1.5 колективного договору ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" в частині не перерахування у повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" для придбання санаторно-курортних путівок підлягає задоволенню, оскільки, виділяючи цільові кошти на придбання санаторно-курортних путівок, відповідач - 1 відповідно до 1 ст. 5 , ст..15 Закону України „Про колективні договори і угоди" повинен був контролювати правомірність використання цільових коштів.

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції, як таке, що відповідає нормам права, залишити в силі.

Скаржник доводить, що за кошторисами соціальних витрат 2010 - 2012 років (додаток 7 до Колективного договору), які передбачають цільові кошти, направлені на придбання путівок, у повному обсязі виділяв грошові кошти на придбання путівок у чіткій відповідності до п. 6.1.5 Колективного договору та виконав свій обов'язок повністю, однак суд апеляційної інстанції цих обставин не дослідив та належної оцінки їм не надав.

Скаржник вважає безпідставним та помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання неправомірними його дій відносно виконання п. 6.1.5., доводячи, що на підставі вимог пункту 6.2.7 Колективного договору, яким закріплено: Виділити окремим додатком до колективного договору плановану суму коштів на покращення соціально-побутових умов працюючих (0,5 % від суми реалізованої продукції за попередній рік) з переліком конкретних заходів та строків їх виконання (додаток 6), виділяв спірні кошти. При цьому, суд не надав належної оцінки вимогам п. 6.2.7. Колективного договору в частині відсутності будь - яких в ньому зобов'язань щодо перерахування на розрахункові рахунки будь - яких організацій грошових коштів, виділених згідно цього пункту в обсягах, визначених Програмами заходів на 2010 - 2012 роки (Додаток № 6 до Колективного договору).

Скаржник вважає, що ані положення Колективного договору, ані Програма з покращення соціально-побутових умов працівників підприємства, ані норми чинного законодавства України не передбачають його обов'язку перераховувати грошові кошти, які виділяються на покращення соціально - побутових умов працюючих, на розрахунковий рахунок будь - якої з профспілок підприємства.

Скаржник не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що Позивач не пропустив строк позовної давності, так як нібито лише 02.07.2013 року йому стало відомо про неправомірне на його думку розподілення грошових коштів, оскільки вважає, що Позивач міг та повинен був знати факт та порядок виконання вимог Колективного договору за спірний період (2010 - 2012 роки), оскільки приймав участь у конференціях трудового колективу Відповідача-1 у відповідні роки.

Також доводить неправильне застосування ст.ст. 514, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ці норми не кореспондуються між собою, не можуть бути застосовані разом, так як Відповідачем-2 Позивачу кошти не перераховувались.

Скаржник посилається на норми ст.ст. 1, 2, 10, 12, 34 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», та доводить, що він не наділений повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю профспілок та за витрачанням ними грошових коштів, а тому не може відповідати за дії Відповідача-2 з подальшого використання та спрямування на конкретні потреби грошових коштів, отриманих ним за Програмою з покращення соціально -побутових умов працівників підприємства.

Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник вважає, що судами невірно з'ясована правова природа спору, не враховано, що спір виник з приводу виконання умов колективного договору, а не господарського, тому з огляду на норму ст. 3 Господарського кодексу України, в якій наведено поняття господарської діяльності, враховуючи положення норм ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди", норми ст.ст. 23, 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", ст. 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", даний спір є колективним трудовим спором.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам права, тому просить залишити її без зміни, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" підлягає задоволенню, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За нормою ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно норм ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст.ст. 1, 21 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Підвідомчість справ господарським судам визначена ст. 12 ГПК України, за нормою пункту першого частини першої якої господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином господарський спір підвідомчий господарському суду за наступних умов: учасники спору є суб'єктами господарювання; між ними виникли господарські відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, тобто спір носить господарський характер.

Згідно із ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема трудові відносини.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 цього ж закону).

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ст. 10 Кодексу Законів про працю колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи суть спору, який виник із колективного договору, суд касаційної інстанції вважає, що останній господарські відносини між суб'єктами господарювання не регулює, а спрямований на регулювання трудових і соціально-економічних відносин між роботодавцем і працівниками.

Оскільки спірні правовідносини не мають характеру господарських, касаційна інстанція вважає, що даний спір господарському суду не підвідомчий, з огляду на що вирішення спору по суті господарським судом першої та апеляційної інстанцій та ухвалення рішення та постанови по суті спору є помилкове, тому доводи скарги первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" є обґрунтованими, а скарга такою, що підлягають задоволенню.

Враховуючи мотиви задоволення скарги первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", твердження іншого скаржника - публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" по суті вирішеного судом спору не мають значення, з огляду на що, вимога скарги про скасування постанови апеляційної інстанції та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції є вимогами вирішення спору по суті, які не можуть бути задоволенні з мотивів непідвідомчості спору, тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 4 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскаржувані судові акти у справі підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/3267/15 скасувати.

4. Провадження у справі припинити.

5. Ухвалу Вищого господарського суду України від 07.11.2016 року у справі № 904/3267/15 про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі до закінчення її перегляду в порядку касації визнати такою, що втратила чинність.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська