ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 926/722/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу національного природного парку "Вижницький", смт Берегомет Чернівецької області,

на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015

зі справи № 926/722/15

за позовом першого заступника прокурора Чернівецької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (далі - Інспекція), м. Чернівці, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (далі - Рада), смт Берегомет Чернівецької області,

до національного природного парку "Вижницький" (далі - НПП "Вижницький"), смт Берегомет Чернівецької області, про відшкодування шкоди в розмірі 84 221,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Прокуратури - Клюге Л.М. посв. № 014652 від 17.01.2013

Інспекції - не з'явився

Ради - не з'явився

НПП "Вижницький" - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Інспекції та Ради з позовом до НПП "Вижницький" про відшкодування шкоди в розмірі 84 221,00 грн., заподіяної порушенням вимог лісового господарства, шляхом зарахування: 50% від зазначеної суми до спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, 20% від зазначеної суми - до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету, 30% від зазначеної суми - до Державного бюджету України.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015 у справі № 926/722/15 (суддя Гушилик С.М.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 (судді Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НПП "Вижницький" просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу Інспекція та Прокуратура просили судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- НПП "Вижницький" є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та постійним лісокористувачем;

- згідно з актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду НПП "Вижницький" (далі -Акт перевірки), яка проводилася у період з 16.07.2013 по 26.07.2013 Інспекцією виявлено незаконну рубку 38 дерев породи ялина, ялиця та бук; Акт перевірки у судовому порядку не оскаржувався;

- на підставі Акта перевірки та постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" державним інспектором здійснено розрахунок розміру шкоди, яка заподіяна природному комплексу державного значення внаслідок незаконної рубки дерев в кварталі 49 виділи 11 на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного НПП "Вижницький" невідомими особами та визначено суму шкоди у розмірі 84 221,00 грн.

Судами також встановлено, що:

- наказом в.о. директора НПП "Вижницький" від 20.08.2010 № 43-к Граба Миколу Дмитровича призначено на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький";

- 02.01.2013 директором НПП "Вижницький" та Грабом М.Д., як майстром з охорони природи укладено договір № 18 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого останній, працюючи на посаді майстра з охорони природи, виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження, у зв'язку з чим зобов'язується: дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти установу про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей, проводити приймання і відпускання матеріальних цінностей за документами, підписаними керівником установи і її головним бухгалтером, брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей;

- за результатом розгляду кримінального провадження № 42014260000000060 відносно Граба Миколи Дмитровича, працюючого у НПП "Вижницький", вироком суду встановлено, що всупереч посадової інструкції майстра з охорони природи Граб М.Д., як службова та матеріально - відповідальна особа, будучи зобов'язаним належно виконувати свої службові обов'язки, перебуваючи на ввіреному йому обході № 8 Солонецького ПНДВ НПП "Вижницький" на території смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, неналежно виконував свої службові обов'язки, не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме: попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну порубку 38 дерев породи ялина, ялиця, бук в кварталі 49 виділ 11, яку здійснили невстановлені особи у період з 18 березня по 1 травня 2013 року;

- вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 26.03.2015 року Граба М.Д. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367, частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача шкоди, яка заподіяна природно-заповідному фонду загальнодержавного значення внаслідок незаконної рубки невідомими особами дерев на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного НПП "Вижницький".

У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з приписами частин третьої та четвертої статті 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Згідно з пунктом 5 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Як передбачено пунктами 1, 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" порубка дерев визнається незаконною, якщо вона вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до статті 107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як унормовано у статтях 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства (у випадках встановлення контролюючими органами факту правопорушення при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства), слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев невстановленими особами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у вирішенні спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Вина працівника відповідача у заподіянні шкоди, у даному випадку, встановлена вироком суду у кримінальній справі.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісу, внаслідок чого відбулося вирубування дерев невстановленими особами та заподіяно шкоду природному комплексу державного значення, беручи до уваги те, що відповідачем не доведено відсутність вини працівника відповідача у заподіянні шкоди, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 65 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" (чинна станом на момент встановлення факту незаконної порубки) затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами, зокрема внаслідок незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правомірно здійснили розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у відповідності до вимог наведеного законодавства.

Посилання скаржника на те, що НПП "Вижницький" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, як вважає відповідач, останній не є особою, яка безпосередньо винна у вчиненні незаконної рубки дерев, спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 зі справи № 926/722/15 залишити без змін, а касаційну скаргу національного природного парку "Вижницький" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич