ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 925/1072/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м`ясна компанія" на рішення та постанову господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2015 рокуу справі№ 925/1072/15господарського судуЧеркаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м`ясна компанія "доПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"про визнання договору застави недійсним за участю представника відповідача: Гончаренко Є.В.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Черкаська м`ясна компанія" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Старокиївський банк" про визнання договору застави №42/2-З від 18.01.2010 недійсним.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що оспорюваний правочин є фіктивним, оскільки відповідачем не вносилися відомості про наявність обтяжень щодо предмета застави до реєстру обтяжень рухомого майна до 2015 року.
Також позивач послався на невідповідність умов договору нормам статті 180 Господарського кодексу України, так як сторонами не визначено індивідуальні ознаки предмета правочину.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.08.2015 (суддя Єфіменко В.В.) у справі №925/1072/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (судді: Станік С.Р. - головуючий, Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.), у задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано відсутністю підстав, визначених зокрема ст.215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним.
Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Черкаська м`ясна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Скаржник посилається на те, що предмет договору застави не визначено індивідуальними та родовими ознаками, як того вимагає закон; договір не був спрямований на реальне настання наслідків, протягом п`яти років відповідач не перевірив наявності заставного майна в натурі у заставодавця.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 касаційну скаргу у справі №925/1072/15 прийнято до провадження.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2010 між ВАТ АБ "Старокиївський банк" (в подальшому - ПАТ "Старокиївський банк") як заставодержателем та ТОВ "Черкаська м`ясна компанія" як заставодавцем укладено договір застави товарів в обороті № 42/2-З в забезпечення кредитного договору № 42-В від 26.12.2008 та додатковими угодами до нього, укладеного заставодержателем та ВАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" як позичальником.
За п.п.2.1, 2.3 договору предметом застави є виробничі запаси згідно Переліку, загальною балансовою вартістю 6977755,87 грн. згідно виписки з балансу.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що на момент укладання спірного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, отже договір є укладеним.
За ст.12 Закону України "Про заставу" в редакції, чинній на момент укладення договору, опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно ст.41 Закону України "Про заставу" в редакції, чинній на момент укладення договору, договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.
Судами встановлено, що зміст правочину не суперечить наведеним вище нормам.
В узгодженому сторонами Переліку виробничих запасів, що передаються під заставу, погоджено найменування майна, зокрема: горох, кукурудза, пшениця, соя, тритікале, ячмінь озимий, ячмінь ярий, сорго, ячмінь облущенний; місце зберігання кожної позиції; кількість у кілограмах за кожним місцем зберігання та вартість кожного окремого виду майна.
Суди не погодилися із доводами позивача про фіктивність договору.
За ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Як роз`яснено в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Господарськими судами встановлено, що відповідні обтяження були внесені відповідачем до реєстру обтяжень рухомого майна, про що свідчать наявні в матеріалах справи витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 46664819 та № 46663362.
За ст.15 Закону України "Про заставу" в редакції, чинній на момент укладення договору застави № 42/2-З від 18.01.2010, застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Як враховано попередніми судовими інстанціями, наведена норма закону вказує на право, а не на обов`язок заставодержателя зареєструвати предмет у встановленому законом порядку і відповідне право може бути реалізоване заставодержателем у будь-який строк.
Також судами встановлено, що згідно акту перевірки наявності умов зберігання і стану заставленого майна від 25.04.2012, складеного на виконання п. 2.1 договору застави №42/2-З від 18.01.2010, комісією за участю представників відповідача та позивача, а також ВАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів", встановлено наявність у повному обсязі заставленого майна згідно Переліку виробничих запасів, що передаються під заставу до договору застави №42/2-З від 18.01.2010, а також те, що воно перебуває на відповідальному зберіганні позивача.
За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків (сторонами вчинено дії на його виконання), не містить положень, які б суперечили вимогам законодавства або інтересам сторін, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Судами не встановлено передбачених законом підстав для визнання договору застави №42/2-З від 18.01.2010 недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій справі, оскільки доводи скаржника про порушення судами норм права не знайшли свого підтвердження при її касаційному перегляді.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну ТОВ "Черкаська м`ясна компанія" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі №925/1072/15 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Самусенко
В. Татьков