ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 924/949/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Кейт-К"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015у справі№ 924/949/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПриватного підприємства "Бондар"доПриватного підприємства "Кейт-К"

простягнення 65208,12 грн.за участю представників сторін від позивача: Козік Т.Л. (довіреність від 30.11.2015 № б/н),від відповідача: не з'явились,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бондар" у червні 2015 року звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Кейт-К" про стягнення 31883,85 грн. заборгованості, 11883,48 грн. пені, 1035,13 грн. 3% річних, 20405,66 грн. інфляційних втрат та повернення судового збору.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2015 (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 924/949/15 (колегія суддів: Юрчук М.І. - головуючий, Огороднік К.М., Крейбух О.Г.) позов частково задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Кейт-К" на користь Приватного підприємства "Бондар" 31883,85 грн. основного боргу, 11883,48 грн. пені, 1035,13 грн. 3% річних, 18628,28 грн. інфляційних втрат, 1547,29 грн. судового збору. В частині стягнення 1777,38 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 924/949/15 Господарського суду Хмельницької області, Приватне підприємство "Кейт-К" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 924/949/15 Господарського суду Хмельницької області, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством "Кейт-К" (замовник) та Приватним підприємством "Бондар" (підрядник) 15.05.2013 укладено договір підряду № 08 .

Відповідно до пункту 1 договору, в порядку та на умовах визначених у договорі, підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені види робіт в обсягах та за ціною, що наводиться в проектно-кошторисній документації, яка підписується та скріплюється печатками обох сторін, і є невід'ємною частиною договору. Підрядник при виконанні робіт повинен неухильно дотримуватися умов договору (будівельних норм та правил) та затвердженої замовником проектно - кошторисної документації.

Згідно з розділом 2 договору, загальна вартість робіт за договором затверджується сторонами і визначається у додатках до договору. Вартість окремих видів робіт визначається шляхом домовленості та складає: мурування стін із легкобетонних каменів - 180 грн. куб.м; демонтаж стін з легкобетонних каменів з очисткою - 180 грн. куб.м; мурування перегородок 1/4 цегли - 63 грн. кв.м; мурування перегородок 1/2 цегли - 72 грн. кв.м; влаштування стяжок поясних 30 см - 24 грн. погонний метр; мурування стовпів вентканалів - 260 грн. куб. м. Впродовж терміну дії договору його ціна може змінюватись в залежності від зміни об'ємів і видів робіт, вартості матеріалів і механізмів поставки замовника, а також, якщо у період дії договору впроваджуються нові законодавчі акти, що впливають на вартість виконаних робіт. Остаточна вартість робіт визначається як підсумок актів виконаних робіт, підписаних сторонами впродовж всього терміну дії договору.

Відповідно до розділу 3 договору, підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості обсягів і вартості виконаних робіт, відповідності проектно-кошторисної документації, будівельним нормам і правилам, матеріалів, конструкцій і виробів державним стандартам і технічним нормам. Підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, передбачене будівельними нормами і правилами. Замовник має право вносити зміни і доповнення до проектно-кошторисної документації щодо складу та обсягу робіт відповідно до своїх нагальних потреб та об'єктивних обставин та погоджувати свої рішення з підрядником.

Згідно з розділом 4 договору, замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі оформлених актів виконаних робіт за Ф. № КБ-2в та Ф. № КБ-3, підписаних сторонами впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дати їх підписання. Оплата виконаних робіт проводиться за договірною ціною. Підрядник складає та надає замовнику акти виконаних робіт 2 рази в місяць. Розрахунки проводяться у безготівковій формі у гривнях.

Судами встановлено, що позивачем виконано будівельні роботи на загальну суму 339226,95грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на суму 36387,60 грн., червень 2013 року на суму 33844,50 грн., червень 2013 року на суму 27369,00 грн., серпень 2013 року на суму 27356,00 грн., серпень 2013 року на суму 29364,77 грн., серпень 2013 року на суму 43041,36 грн., вересень 2013 року на суму 42271,90 грн., березень 2014 року на суму 38270,40 грн., березень 2014 року на суму 26226,22 грн., квітень 2014 року на суму 35095,20 грн. та накладними на внутрішнє переміщення № ПМ - 0000003 від 30.06.2013 на суму 90627,84 грн., № ПМ - 0000004 від 30.06.2013 на суму 91890,97 грн., № ПМ - 0000002 від 30.06.2013 на суму 69597,37 грн., № ПМ - 0000007 від 31.08.2013 на суму 44333,41 грн., № ПМ - 0000005 від 31.07.2013 на суму 23251,18 грн., № ПМ - 0000031 від 31.08.2013 на суму 52405,33 грн., № ПМ - 0000032 від 30.09.2013 на суму 64857,63 грн., № ПМ - 0000002 від 31.01.2014 на суму 43885,91 грн., № ПМ - 0000003 від 31.03.2014 на суму 41230,11 грн., № ПМ - 0000004 від 31.03.2014 на суму 50686,52 грн.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за виконанні роботи у сумі 307343,10 грн., що підтверджується виписками банку: 05.06.2013 на суму 28368,00 грн., від 21.06.2013 на суму 27000,00 грн., від 26.06.2013 на суму 5200,00 грн., від 05.07.2013 на суму 1410,00 грн., від 05.07.2013 на суму 20000,00 грн., від 08.07.2013 на суму 13844,50 грн., від 11.07.2013 на суму 1000,00 грн., від 19.07.2013 на суму 29108,30 грн., від 05.08.2013 на суму 27356,30 грн., від 07.08.2013 на суму 2000,00 грн., від 27.08.2013 на суму 30000,00 грн., від 29.08.2013 на суму 8000,00 грн., від 29.08.2013 на суму 6800,00 грн., від 18.09.2013 на суму 30000,00 грн., від 20.09.2013 на суму 9000,00 грн., від 09.10.2013 на суму 30000,00 грн., від 25.10.2013 на суму 13256,00 грн., від 13.11.2013 на суму 10000,00 грн., від 25.11.2013 на суму 15000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 31883,85 грн.

Позивачем 05.08.2014, 05.09.2014 та 25.02.2015 надіслано на адресу відповідача листи щодо погашення суми боргу, які відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до пункту 6.5 договору, у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати за фактично виконані роботи за договором замовник зобов'язаний сплатити на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості за виконані роботи не сплачено, тому позивач звернувсь до суду про стягнення 31883,85 грн. основного боргу, 11883,48 грн. пені, 1035,13 грн. 3% річних, 20405,66 грн. інфляційних втрат.

Судом апеляційної інстанції досліджено акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року та квітень 2014 року; оглянуто оригінал акта, у якому на графі підпису замовника на відтиску печатки зазначено назву іншої юридичної особи ТОВ "ГРАНІТ" та вказано Кіровоградський регіон; та встановлено, що із засвідченого напису на довідці про виконаних будівельних робіт за березень 2014 року та акті приймання виконання будівельних робіт за 2014 рік вбачається, що акт є дійсним, виданий ПП "Кейт-К", затверджений директором Плотніковою С.С., тобто ПП "Кейт-К" визнано суму 26226,22 грн.

Представником позивача надано суду нотаріально завірені копії акта виконаних робіт ф. КБ-2в за квітень 2014 року, довідки про вартість будівельних робіт за квітень 2014 року форми КБ-3.

Відсутність оригіналу акта виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 за березень 2014 року директор пояснив тим, що вони передані ним особисто на прохання керівника та бухгалтера ПП "Кейт-К" для звірки ряду показників, що включаються до акта виконаних робіт, а також врегулювання можливих розбіжностей та неточностей.

Будівельні роботи виконувалися підрядником після того, як замовником передано будівельні матеріали, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та не заперечується сторонами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 31883,85 грн. заборгованості.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи зі змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 11883,48 грн. грн. пені за період з 13.05.2014 до 15.06.2015.

Враховуючи, що умовами договору передбачено нарахування пені за весь період прострочення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення 11883,48 грн. пені за період з 13.05.2014 по 15.06.2015.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три проценти річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем нараховано 20405,66 грн. інфляційних втрат за період з 13.05.2014 до 31.05.2015 та 1035,13 грн. 3% річних за період з 13.05.2014 до 11.06.2015.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позов щодо стягнення з відповідача 1035,13 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Судами правомірно частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення 18628,28 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014 року по травень 2015 року та правомірно відмовлено у стягнення 1777,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Кейт-К" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 924/949/15 Господарського суду Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 924/949/15 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.