ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 916/3294/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. (доповідач)за участю представників: прокурораРоманов Р.О., посв. № 014714позивачаАсташенкова О.І. -предст. дов. від 11.06.2015відповідача третя особаЧубаров С.В.- представ. догов. від 09.01.2015 не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі№ 916/3294/14 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської радидо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" Департамент комунальної власності Одеської міської радипростягнення 6762613,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014 заступник прокурора Київського району міста Одеси звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом про стягнення відповідно до приписів статей 512 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України з Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" як правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Одеський міськмолзавод №1" 6762613,35 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді міста використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 20.09.2011 по 01.04.2014.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що перелік підстав відшкодування збитків за статтею 156 Земельного кодексу України є вичерпним, а Одеська міська рада не є суб'єктом господарювання, який може отримувати прибуток та якому можуть бути завдані збитки; позивач не надав доказів на підтвердження припинення права постійного користування Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" земельною ділянкою за рішенням від 21.03.1998; порушено порядок створення комісії для визначення розміру заподіяних збитків, оскільки до її складу не включено представника відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2015 (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (судді: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашин В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення в даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів є неправомірним та порушило права позивача на землю, які підлягають захисту відповідно до статей 152, 156 та 157 Земельного кодексу України; висновок господарських судів про необхідність доведення розміру заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди відповідно до приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України є помилковим та таким, що безпідставно не враховує положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284; суди в порушення положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не взяли до уваги докази, які підтверджують розрахунок розміру завданої шкоди, та надані докази щодо належного повідомлення відповідача про засідання комісії з визначення завданих збитків.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги, з урахуванням письмових пояснень щодо можливості оформлення відповідачем права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач усно та у відзиві на касаційну скаргу відхилив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Третя особа не скористалася правом на участь представника в судовому засіданні, не надала відзив на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 479 від 21.03.1998 вирішено надати Дочірньому підприємству ВАТ "Одесамолоко" Одеському міськмолзаводу № 1 (за згодою землекористувача лист № 31 від 18.05.1997) фактично займану земельну ділянку площею 6,8623 га по пр. Маршала Жукова, 4 у постійне користування для експлуатації заводу, затверджено паспорт земельної ділянки № 108; зобов'язано ДП ВАТ "Одесамолоко" Одеського міськмолзаводу № 1 у місячний термін від дня прийняття цього рішення замовити в міському управлінні земельних ресурсів оформлення документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідності до пункту 1 даного рішення; згідно з пунктом 4 зазначеного рішення зобов`язано міське управління земельних ресурсів видати документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідності до пункту 1 даного рішення.

Суди встановили, що докази виконання вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 479 від 21.03.1998 та норм земельного законодавства ДП ВАТ "Одесамолоко" - Одеський міськмолзавод № 1 щодо замовлення у місячний термін від дня прийняття цього рішення в міському управлінні земельних ресурсів оформлення документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, та отримання від міського управління земельних ресурсів документів (державного акта), які посвідчують право користування земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні і учасники процесу визнають факт не оформлення цих документів; відтак, право постійного користування ДП ВАТ "Одесамолоко" - Одеській міськмолзавод № 1 фактично зайнятою ним земельною ділянкою, площею 6,8623 га, по пр. Маршала Жукова, 4 не було оформлено належним чином.

Пунктом 1 рішення Одеської міської ради № 1021-ХХІV від 20.01.2003 за згодою ВАТ "Одесамолоко" припинено право користування земельною ділянкою площею 0,1107 га за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 4, тобто, частини вищевказаної земельної ділянки площею 6,8623 га, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про визнання Одеською міською радою за Дочірнім підприємством ВАТ "Одесамолоко"- Одеським міськмолзаводом № 1 права користування вищевказаною земельною ділянкою, а завод фактично користувався нею, однак, без оформлення документів.

За змістом Витягу про реєстрацію прав на нерухоме майно № 21366364, сформованого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.12.2008, вбачається, що Відкрите акціонерне товариство „Одеський міськмолзавод № 1" є власником об'єктів - нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, пр. Жукова маршала (пр. Ленінської Іскри), буд 4; підстава виникнення права власності - рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.10.2008 по справі № 2-34338/08. Форма власності - приватна, частка - 1/1, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 22.12.2008.

Суди також встановили, що рішенням Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (додаток 1); надано Відкритому акціонерному товариству "Одеський ММЗ №1" земельні ділянки у довгострокову оренду, терміном на 25 років загальною площею 5,5299 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), у тому числі: земельну ділянку № 1 площею 4,5954 га - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд та земельну ділянку № 2, площею 0,9345 га - для експлуатації та обслуговування торговельного центру, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 4; затверджено договори оренди землі між Одеською міською радою та ВАТ "Одеський ММЗ №1" (додаток 2); затверджено орендну плату за земельну ділянку, площею 4,5954 га, на період експлуатації виробничих будівель і споруд, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, за земельну ділянку, площею 0,9345 га на період експлуатації торговельного центру, в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Одеський ММЗ № 1" замовити в Одеському міському управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради оформлення документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок відповідно до цього рішення та надати у трьохмісячний термін на реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельних ділянок.

Рішенням Одеської міської ради № 1532-VІ від 22.11.2011 скасовано (серед інших) рішення Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008 про надання в оренду Відкритому акціонерному товариству "Одеський ММЗ № 1" земельних ділянок у зв'язку з не укладанням договору оренди, можливість чого (скасування) передбачена самим скасованим рішенням.

14.01.2014 на підставі рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Одеський ММЗ № 1" від 14.01.2014 та відповідно до вимог чинного законодавства Акціонерне товариство передало Товариству з додатковою відповідальністю „РГМ" як правонаступнику все майно, всі права та обов`язки, які має, в тому числі, необоротні активи (основні засоби), про що сторонами складено передавальний акт; 24.02.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №15561120011021392 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ВАТ „Одеський ММЗ № 1", підставою зазначено: рішення засновників"; відповідно до пунктів 1.1., 1.2 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю „РГМ", затвердженого протоколом установчих зборів засновників (учасників) від 14.01.2014, Товариство створено шляхом реорганізації Відкритого акціонерного товариства „Одеський ММЗ № 1" та стає правонаступником всіх його прав та обов'язків.

28.02.2014 здійснена державна реєстрація юридичної особи - ТДВ „РГМ", п.н. 05511627, шляхом перетворення з ВАТ „Одеський міськмолзавод № 1", п. н. 05511627, відповідно до відомостей в електронному вигляді від ЄДР (№ запису 15561450000051907 від 27.01.2011) типу - Державна реєстрація юридичної особи шляхом перетворення., з чого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „РГМ" (відповідач) є власником нежитлових будівель і споруд за адресою м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 4, що належали Відкритому акціонерному товариству „Одеський міськмолзавод № 1", та розташовані на земельній ділянці, яку відповідач займає в порядку правонаступництва, як правонаступник попереднього фактичного землекористувача - ВАТ "Одеський ММЗ №1", а не самовільно.

За змістом викладених вище документів та обставин справи суди дійшли висновку, що відповідач користується земельною ділянкою загальною площею 5,5299 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова без правовстановлюючих документів (державного акта на право постійного користування або договору оренди); при цьому відповідач систематично здійснював плату за фактичне користування земельною ділянкою у вигляді податку на землю.

Перевіривши обґрунтованість нарахування заявлених до стягнення позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що їх визначено як неодержаний дохід територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у розмірі 6762613,35 грн. згідно з Актом комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 109 від 12.06.2014; розрахунок здійснено за формулою, наведеною в пункті 3.2 Додатка 2 до рішення Виконкому Одеської міської ради № 564 від 11.08.2011 (з відповідними змінами та доповненнями), виходячи з нормативної грошової оцінки за довідкою № 3108 від 23.02.2011, площа земельної ділянки встановлена, виходячи з рішення Одеської міської ради від 25.12.2008, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству „Одеський міськмолзавод № 1".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що зі змісту позовної заяви та доводів позивача вбачається, що неправомірні дії відповідача полягають у неоформленні згідно із законом правовстановлюючих документів (договору оренди) фактичним землекористувачем; відтак, збитки у вигляді упущеної вигоди, завдані безтитульним користуванням відповідачем земельною ділянкою повинні доводитись в порядку статей 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України; поза тим, позовні вимоги ґрунтуються на підставах, передбачених положеннями статті 156 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік випадків відшкодування збитків, при цьому дії відповідача визначено на такій підставі, як неодержання власником/землекористувачем доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; відповідно розмір збитків обчислено за приписами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993, який застосовується за наявності підстав, передбачених статті 156 Земельного кодексу України.

За висновками місцевого господарського суду, сума збитків, затверджених рішенням Одеської міської ради, є наслідком умовного припущення про можливість отримання територіальною громадою прибутку від одержання плати за землю у формі орендної плати, не підтверджена належним чином, а посилання на тимчасовий характер землекористування відповідача суперечать приписам статті 120 Земельного кодексу України щодо наслідків набуття відповідачем права власності на нерухоме майно.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що розгляд комісією матеріалів, за наслідками якого складено Акт комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014, затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 109 від 12.06.2014, було проведено з грубим порушенням Положення про комісію з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Положення), в редакції затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 204 від 30.05.2013 (відповідач (представник відповідача) не брав участі в засіданні цієї комісії, докази того що він сповіщався про засідання комісії, як то передбачено Положенням, в матеріалах справи відсутні, а відповідач не визнає факту його сповіщання про це засідання, відсутні докази того, що копія акта в десятиденний термін була вручена або вислана відповідачу, як суб'єкту, відносно якого надійшли матеріали на розгляд комісії, листом з повідомленнями про отримання) комісія за таких обставин не мала права розглядати це питання і відповідно приймати за наслідками розгляду акт, а відтак цей акт не може братись до уваги як належний та допустимий доказ та бути підставою для нарахування та стягнення збитків з відповідача.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що:

- 05.03.2009 ВАТ "Одеський ММЗ № 1" звернулось до начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з листом № 10, в якому просило провести оформлення документів, які посвідчують право оренди земельних ділянок, відповідно до пунктів 2, 3 рішення Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008;

- ВАТ „Одеський ММЗ № 1" 20.03.2009 звернулось до начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з листом № 15, в якому повідомило, що згідно з дорученням Одеського міського УЗР № 447 від 17.03.2009, ДП „Центр державного земельного кадастру" розробляється технічна документація по складанню правовстановлюючих документів (договору оренди) на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, пр. М. Жукова, 4.

- 24.03.2009 ВАТ „Одеський ММЗ № 1" звернулось до начальника Одеської регіональної філії центра ДЗК з листом № 16, в якому просило провести виготовлення технічної документації для оформлення документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, відповідно до рішення Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008.

- листом № 319 від 26.05.2009 ВАТ „Одеський ММЗ №1" звернулось до начальника Управління земельних ресурсів м. Одеси з проханням видати з архіву копії технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки ВАТ „Одеський ММЗ №1", орієнтованою площею 5,57 га в Київському районі, за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова,4.

- 04.03.2010 ВАТ „Одеський ММЗ № 1" звернулось до голови постійної комісії по землеустрою та земельним правовідносинам з листом № 12, в якому повідомило, що на виконання рішення Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008 товариство в установлені строки звернулось до Одеського управління земельних ресурсів з листом, в якому просило провести оформлення документів для укладання договору оренди, згідно з дорученням Одеського міського УЗР № 447 від 17.03.2009 ДП „Центр державного земельного кадастру" розробляє технічну документацію по складанню правовстановлюючих документів (договору оренди) на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, пр. М. Жукова, 4, проте, на даний час в зв`язку з великою завантаженістю ДП „Центр державного земельного кадастру" технічну документацію не розроблено;

- 01.10.2010 ВАТ „Одеський ММЗ № 1" звернулось до начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з листом № 33 (63), в якому повідомило, що неодноразово зверталося до ДП „Центр державного земельного кадастру" з проханням про прискорення оформлення технічної документації, проте, до теперішнього часу, в зв`язку з великою завантаженістю ДП „Центр державного земельного кадастру", технічну та проектну документацію не надано;

- 07.02.2011 ВАТ „Одеський ММЗ № 1" звернулось до начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з листом (вх. № 01-18/239), в якому повідомило, що відповідно до законодавства, а саме Податкового кодексу України, з метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету м. Одеси, товариством замовлена довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 4, після отримання якої буде скоригований розмір земельного податку.

Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що рішенням Одеської міської ради № 4074-V від 25.12.2008 зобов'язано відповідача надати на реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельних ділянок, у трьохмісячний термін, дотримання якого є нереальним у зв'язку з великою кількістю осіб, які звертаються до відповідних органів з заявами про оформлення таких документів та бюрократичною процедурою (тяганиною) в установах та організаціях м. Одеси, що займаються питаннями оформлення земельних ділянок, в т.ч. в оренду, і ці обставини є загальновідомими, принаймні для позивача, третьої особи, фахівців в галузі земельних відносин, суддів які розглядають такі спори, громадськості м. Одеси, орендарів земельних ділянок і осіб які виявили бажання оформити таки договори, а, відтак, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, а позивач, знаючи ситуацію яка існує з оформленням цієї документації, заздалегідь поставив відповідача у строкові рамки, в межах яких реально неможливо узгодити та оформити цю документацію.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно зі статтею 19 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 479 від 21.03.1998, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. За статтею 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Статтею 23 вказаного Кодексу встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Суди дослідили, що право постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Одеський ММЗ № 1" не було оформлено належним чином, змінився розмір земельної ділянки, яку фактично займає (використовує) це підприємство, а, у зв'язку з прийняттям нової редакції Земельного кодексу України підприємство вже немає право постійного користування цією земельною ділянкою, а може користуватись нею лише на умовах оренди.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (чинного), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено зміст прав на земельну ділянку особи при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, які відповідають видам прав на землю згідно з розділом ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України; відповідні права та наслідки переходу права власності на нерухоме майно визначено статтею 120 Земельного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено повноваження міської ради у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст шляхом розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій також встановили, і це не спростовується відповідачем, що правовідносини з користування землею, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, що унеможливлює передачу цієї ж земельної ділянки у користування іншій особі, на час розгляду справи не оформлені належним чином, відповідний договір не укладено, рішення ради щодо надання земельної ділянки в оренду не реалізовано, що спричинило його скасування.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позов у даній справі подано про стягнення збитків (упущеної вигоди) з підстав вчинення відповідачем (як правонаступником) неправомірних дій, які полягають у використанні земельної ділянки без необхідних правовстановлюючих документів, а не з підстав, наведених у статті 156 Земельного кодексу України. Разом з тим, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Встановивши неправомірність дій відповідача, місцевий господарський суд не дослідив доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин належного оформлення права користування, передчасно відхилив наданий на підтвердження розміру заподіяних збитків розрахунок з огляду на відсутність в ньому розбивки сум за кожний рік, не перевіривши обґрунтованість здійсненого розрахунку, та не спростувавши мотивовано достовірності його вихідних даних (зокрема, з огляду на розрахунок податку на землю, що сплачувався самим відповідачем). Суд не взяв також до уваги порядок присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки та не з'ясував, чи існували правові підстави для присвоєння такого номеру, а також не мотивував, яким чином відсутність кадастрового номеру земельної ділянки може позбавляти власника - територіальну громаду права на відшкодування заподіяних збитків.

В свою чергу суд апеляційної інстанції обмежився аналізом приписів статей 156 Земельного кодексу України та додержанням при обчисленні розміру заподіяних збитків вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993, Положення про комісію з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та також не мотивував, в чому заявлена до стягнення сума неодержаного доходу не відповідає тому доходу, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки при оформленні права користування і який він не одержав через неправомірні дії відповідача, також не проаналізував вихідні дані, за якими відповідач здійснює сплату земельного податку (щодо площі та оцінки земельної ділянки).

Судова колегія зазначає, що дійшовши висновку про недостатність встановленого рішенням позивача тримісячного строку для оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, апеляційний господарський суд не врахував, що відповідач не оформив таке право у строк, що значно перевищує тримісячний, а докази усунення ним порушення чи принаймні вжиття заходів для його усунення відсутні.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, зокрема, щодо площі фактично використовуваної відповідачем земельної ділянки та її оцінки за даними податкової звітності відповідача, не обґрунтували їх невідповідності вихідним даним, обраним позивачем для обчислення розміру упущеної вигоди, відтак, їх висновки щодо недоведеності позовних вимог є передчасними.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №916/3294/14 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

Л. Рогач