ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 916/1264/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015

у справі№ 916/1264/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"доДержавного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"простягнення 18813,78 грн.,за участю представників сторінвід позивача:не з'явились,від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" 25.03.2015 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 17253 грн. основного боргу, 1560,78 грн. пені з 26.02.2006 по 26.08.2006 та судового збору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 17253 грн. основного боргу, 1560,78 грн. пені та 1827 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експуатаційне управління морських шляхів" визнавалась заборгованість перед Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт". Позовна давність перевивалась 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2006. На підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство, яке тривало з 28.01.2008, припинено, а кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" не погашено, тому суд вважає поважними причини пропуску позовної давності позивачем, і таке право підлягає захисту.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г (у складі колегії суддів: Принцевської Н.М. - головуючого, Діброви Г.І., Колоколова С.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 у справі № 916/1264/15-г скасовано. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 18813,78 грн. відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт на користь Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Постанову мотивовано тим, що перебіг позовної давності за зобов'язаннями Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" оплатити отримане дизельне паливо, вартістю 17253 грн., розпочався з 17.02.2006, тобто з дня направлення вимоги та сплив 17.02.2009. Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.03.2015, тобто з пропуском 3-х річного строку позовної давності. Наслідки спливу позовної давності передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України, у пункті якої зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Посилання Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на те, що Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" визнано борг у справі про банкрутство, що зумовило переривання позовної давності не приймається до уваги, оскільки заява № 09/1786 про визнання порту кредитором подана останнім до Господарського суду Одеської області у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача 01.09.2009, тобто після спливу позовної давності. Позовна давність не переривалась 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2006 під час підписання актів звірки взаєморозрахунків, оскільки акти не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не можуть підтверджувати факт здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 у справі № 916/1264/15-г залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (замовник) та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (підрядник) 22.07.2005 укладено договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт з реконструкції підхідного каналу Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Відповідно до пункту 1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (розтрубі) самовідвізним землесосом, з транспортуванням вилученого ґрунту у відповідний відвал на відстань до 6 км, згідно з проектною документацією та виданим замовником технічним завданням, в обсязі 200000 м3 , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до проектної документації, виданої замовником технічному завданню та згідно з умовами договору.

Між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" (кредитор) та Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів" 20.01.2006 (управління за договором) укладено договір поруки № 200106.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору поруки, Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" прийнято на себе зобов'язання відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" за виконання зобов'язань Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за умовами укладеного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/96 та від 16.01.2006 №7-16/01-2006.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки, передбачене договором зобов'язання поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 20000 грн.

На виконання умов договору поруки від 20.01.2006 № 200106 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" поставлено Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" 4860 л дизельного палива на загальну суму 17253 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.01.2006 № РН-0000488, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 21.01.2006 № 888879, рахунком-фактурою від 21.01.2006 № СФ-08840 та актом приймання-передачі нафтопродуктів від 21.01.2006.

На виконання умов договору поруки 20.01.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" 26.01.2006 направлено Державному підприємству "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" письмову вимогу за вих. № 7-26/01 про оплату 17253 грн. заборгованості Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за договором на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/62 та від 16.01.2006 № 7-16/01-2006.

Згідно з пунктом 3.9 договору поруки, до Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (поручитель), який виконав зобов'язання Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" переходять всі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 3.9 договору поруки та частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України, до Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" перейшли права Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" про оплату 17253 грн. Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за отримання дизельного палива.

Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" 17.02.2006 за вих. № 312/01-09/02-03 повідомлено Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" про наявність заборгованості.

Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (поручитель) перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранг" (кредитор) 17253 грн. на виконання договору поруки № 200106 від 20.01.2006, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2006 № 101.

Між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" 01.03.2006, 04.04.2006, 06.09.2006 підписано акти звірки взаєморозрахунків, згідно з якими, відповідачем визнавалась заборгованість перед Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у сумі 424647,88 грн., з яких: 17253 грн. заборгованість.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2008 № 972 "Про реорганізацію Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт", вирішено реорганізувати Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та встановлено, що Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Відповідно до статуту Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (у редакції від 11.03.2009), позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" 19.12.2014 направлено Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" претензію № 09/1658 про сплату заборгованості у розмірі 463983, 32 грн.: 424647, 88 грн. основного боргу, 39305, 69 грн. пені, 4,60 грн. 3% річних та 25,15 грн. інфляційних втрат, зокрема, 17253 грн. основного боргу, 1560,78 грн. пені за договором № 200106 від 20.01.2006.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторона, яка прострочила, сплачує стороні - одержувачу платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується пені, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2010 у справі № 2/6-08-285 визнано Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" кредитором Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів з грошовими вимогами до боржника на суму 429372,94 грн., з яких: 17253 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі; грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у сумі 429372,94 грн. визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" припинено, скасовано мораторій та інші заходи із забезпечення заяви.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судами не з'ясовано: чи відбувся перебіг позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача боргу з 15.01.2008 (дата винесення ухвала про порушення справи про банкрутство у справі № 2/6-08-285) по 04.08.2009 (дата публікації в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача), тобто протягом 1 року 06 місяців та 19 днів; чи зупинявся цей строк з 04.08.2009 по 29.12.2014 (дата набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 про припинення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та скасування мораторію та інших заходів із забезпечення заяви, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008);чи продовжувався строк з 30.12.2014 (дата припинення обставин)?

Судами не взято до уваги пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, яким передбачено скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік щодо стягнення пені.

Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що акти звірки взаєморозрахунків не переривають перебігу позовної давності, оскільки до дій, що свідчать про визнання боргу є підписання боржником разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір (пункт 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.