ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 915/165/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 в частині стягнення з ДПІ витрат на оплату послуг ліквідатора у справі № 915/165/13-г за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 р. (суддя Адаховська В.С.) клопотання ліквідатора банкрута за вих. № 02-01/331 від 16.04.2015 р. залишено без розгляду; клопотання ліквідатора банкрута за вих. № 02-01/404 від 14.05.2015 р. задоволено частково; затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Черепенко Вікторії Григорівни - ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р. у сумі 63407,27 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора; стягнуто з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь арбітражного керуючого Черепенко В.Г. в рахунок оплати послуг ліквідатора 63 407,27 грн.; в іншій частині клопотання ліквідатора за вих. № 02-01/404 від 14.05.2015 р. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (колегія суддів: Сидоренко М.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 р. - залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 в частині стягнення з ДПІ витрат на оплату послуг ліквідатора скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 32, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 здійснювалось відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 р. ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Черепенко Вікторію Григорівну.

20.04.2015 р. ліквідатор Черепенко В.Г. звернулась до суду першої інстанції з клопотанням (вих. № 02-01/331 від 16.04.2015 р.) про затвердження порядку оплати її послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень, починаючи з моменту призначення постановою господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 р., за рахунок коштів кредиторів та просила затвердити оплату її послуг в сумі 62385,27 грн. за період роботи з 25.02.2013 р. по 01.04.2015 р. та стягнути з ДПІ на її користь зазначену суму в якості оплати послуг ліквідатора та видати наказ на виконання ухвали господарського суду.

14.05.2015 р. ліквідатор надала суду першої інстанції нове (уточнене) клопотання, в якому просила затвердити її звіт про оплату послуг ліквідатора в сумі 63407,27 грн. за період роботи з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р. за рахунок коштів ініціюючого кредитора та стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь арбітражного керуючого Черепенко В.Г. вищезазначену суму в рахунок оплати її послуг ліквідатора у справі та на виконання ухвали господарського суду видати наказ.

У судовому засіданні 19.05.2015 ліквідатор просила не розглядати клопотання за вих. № 02-01/331 від 16.04.2015 р.

Так, ухвалою суду першої інстанції від 19.05.2015 клопотання ліквідатора за вих. № 02-01/331 від 16.04.2015 р. залишено без розгляду, клопотання ліквідатора за вих. № 02-01/404 від 14.05.2015 р. задоволено частково; затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Черепенко Вікторії Григорівни - ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р. у сумі 63407,27 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора; стягнуто з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь арбітражного керуючого Черепенко В.Г. в рахунок оплати послуг ліквідатора 63 407,27 грн.; в іншій частині клопотання ліквідатора за вих. № 02-01/404 від 14.05.2015 р. відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що за наслідками проведення ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_4 майнові активи, за рахунок яких можливо було б оплатити послуги арбітражного керуючого, не виявлено, фонд для оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому відсутній, виробнича діяльність боржником не здійснювалась. Отже, оплату праці ліквідатора слід покласти на ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, яка являється ініціюючим та єдиним кредитором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Крім того, відсутні підстави для стягнення вищезазначеної суми з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області як правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, так як кредитором у даній справі є саме Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, процесуального правонаступництва судом не здійснювалось та жодних доказів на підтвердження правонаступництва матеріали справи не містять.

Також відсутні підстави для задоволення клопотання ліквідатора в частині видачі наказу на виконання ухвали господарського суду, оскільки ухвала суду виступає самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання положеннями чинного законодавства не передбачена.

Згідно статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно з п. 10 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Відповідно п. 12 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2014 р. затверджено оплату послуг арбітражного керуючого у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення нею своїх повноважень, починаючи з дати призначення - 25.02.2013 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту ліквідатора, який був затверджений на засіданні комітету кредиторів (протокол № 3 від 30.01.2015), за наслідками проведення ліквідаційної процедури майнові активи, за рахунок яких можливо було б оплатити послуги арбітражного керуючого, не виявлено.

Відсутність майна у боржника та грошових коштів також підтверджується ліквідаційним балансом банкрута станом на 20.02.2015 р.

Згідно протоколу № 4 від 13.05.2015 р. комітетом кредиторів одноголосно затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Черепенко В.Г. в ліквідаційній процедурі ФОП ОСОБА_4 за період з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р. на загальну суму 63407,27 грн. та вирішено, що ліквідатору необхідно надати вказаний звіт для затвердження господарському суду.

Перевіривши наданий ліквідатором Черепенко В.Г. розрахунок суми оплати послуг арбітражного керуючого за період з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р., суди попередніх інстанцій встановили, що звіт про оплату праці зроблений ліквідатором з урахуванням передбаченого ч. 12 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мінімального розміру оплати послуг арбітражного керуючого, а матеріали справи свідчать про обґрунтованість та підтвердження належними доказами витрат арбітражного керуючого при виконанні своїх обов'язків у даній справі про банкрутство.

Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили, що фонд для оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому не створювався, виробнича діяльність боржником не здійснювалась, наявність будь-якого майна банкрута чи інших активів в ході ліквідаційної процедури не виявлена.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва являється ініціюючим та єдиним кредитором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Згідно ч.14 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Частиною 16 ст. 3-1 цього Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обумовлено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Врахувавши те, що комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого Черепенко В.Г. в ліквідаційній процедурі ФОП ОСОБА_4 за період з 25.02.2013 р. по 13.05.2015 р. на загальну суму 63407,27 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оплату праці ліквідатора Черепенко В.Г. слід покласти на ініціюючого та єдиного кредитора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

Крім того, відсутні підстави для стягнення вищезазначеної суми з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області як правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, так як кредитором у даній справі є саме Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, процесуального правонаступництва судом не здійснювалось та жодних доказів на підтвердження правонаступництва матеріали справи не містять.

Також відсутні підстави для задоволення клопотання ліквідатора в частині видачі наказу на виконання ухвали господарського суду, оскільки ухвала суду виступає самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання положеннями чинного законодавства не передбачена.

Поряд з цим, зважаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора в справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) чи від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Згідно статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 та ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 в частині стягнення з ДПІ витрат на оплату послуг ліквідатора є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій , які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 в частині стягнення з ДПІ витрат на оплату послуг ліквідатора у справі № 915/165/13-г залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.